Ухвала суду № 18666028, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р.справа № 2а-8372/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2а-8372/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційна фірма «Елта» до проЗапорізької митниці визнання протиправним рішення та зобов»язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Елта»звернулося із адміністративним позовом до Запорізької митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці № 112000006/2010/001651/1 від 22.09.2010 р. про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007350 від 16.09.2010 р.; зобов'язати Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вантажній митній декларації № 112000010/2010/007582 шляхом оформлення Аркуша коригування до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. з відображенням відкоригованої митної вартості флакони скляні для парфумерної та косметичної продукції місткістю 0,05 л. з безбарвного скла, ГОСТ Р 51781-2001: ФК-50-940-МТО-292500 штук, за ціною угоди у розмірі 96716,26 грн.; зобов'язати Запорізьку митницю внести зміни до облікової картки особового рахунку TOB ВКФ «Елта», код ЄДРПОУ 23790967, по платежам, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вантажній митній декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. зменшивши нарахування митних платежів, які підлягають перерахуванню до державного бюджету на суму 3809,70 грн., та зарахування їх в рахунок майбутніх платежів TOB ВКФ «Елта»на користь державного бюджету шляхом внесення до вантажної митної декларації № 112000010/2010/007582 від 24.09.2010 р. та її електронної копії відомостей про повернення суми митних платежів в розмірі 3809,70 грн. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8372/10/0870 (а.с.2). Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідачем всупереч вимог ст. ст. 259, 261, 262, 265 Митного кодексу України неправомірно винесено оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів за методом оцінки № 2. Зокрема зазначає, що відповідач одразу скористався ціновою інформацією наявною у відповідних базах, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. у справі №2а-8372/10/0870 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма «Елта»до Запорізької митниці про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено ( суддя Стрельнікова Н.В.) (а.с.66-69).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що з урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням позивачем необхідних документів для визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року за методом № 2. З боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось TOB ВКФ «Елта»виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року. Крім того відсутні підстави для внесення змін до облікової картки особового рахунка товариства.

Відповідач Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по адміністративній справі №2а-8372/10/0870 скасувати та прийняти нову постанову, в якій відмовити позивачу в задоволенні позову повністю (а.с.75-78).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Так як затребувані документи надані не були на підставі положень статті 265 МКУ, вимог п. 14 постанови КМУ від 20.12.06 №1766, було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів відповідно статті 268 МКУ. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності митниці.

12.07.2011р. від позивача по справі на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№114728\11 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі та просив постановити рішення яким скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по даній справі та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та позовній заяві, і просив суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити за їх необґрунтованості, рішення суду, як виважене та законне залишити без змін.

В судовому засіданні заслухавши представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Відповідач Запорізька митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, 19листопада 2007 року між ВАТ «Туймазискло»(постачальник) та TOB ВКФ «Елта»(покупець) було укладено контракт поставки продукції № 5900/6099, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію з медичного та харчового скла. Мета придбання продукції для власного виробництва та споживання.

Згідно з п.1.2 контракту, продукція поставляється окремими партіями, склад яких (за асортиментом, кількістю, одиниці виміру, цінам) визначається специфікаціями, які с невід'ємною частиною вказаного контракту.

16 вересня 2010 року до відділу Запорізької митниці для митного оформлення TOB ВКФ «Елта»надало вантажну митну декларацію № 112000010/2010/007350 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом № 1.

Позивачем для митного оформлення вантажу за ВМД № 112000010/2010/007350 від 16.09.2010 р. було надано: контракт № 5900/6099 від 19.11.2007 р.; доповнення до договору № 1 від 15.01.2008 р., № 12 від 28.01.2010 р., № 13 від 10.05.2010 р., № 14 візі 30.08.2010 р., № 2 від 20.03.2009 р., № 3 від 15.10.2008 р., № 4 від 07.11.2008 р., № 5 від 18.12.2008 р., № 8 від 01.07.2009 р., № 9 від 14.12.2009 р.; специфікація № 23 від 01.06.2010 р., інвойс ОАО-002612 від 13.09.2010 р.; транспортна накладна 010239 від 13.09.2010 р.; паспорт № 2376 від 13.09.2010 р.; довідка про транспортно-експедиційні витрати б/н від 15.09.2010 р.; облікова картка № 11200/2/01/0003бвід 15.06.2009 р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.01.2010 р. № 05.03.02-03/1016; довідка до ДПІ № 148 від 07.07.2010 р.; сертифікат про походження товару, RUUA 0006003500; лист до митниці № 53 від 14.09.2010 р.; ГТД № 10401080/130910/0000783 від 13.09.2010 р.

20 вересня 2010 року посадовою особою Запорізької митниці на зворотному боці декларації митної вартості зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково затребувані від позивача наступні документи: калькуляція фірми-виробника товару; прас-лист фірми-виробника товару; відповідна бухгалтерська документація; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інші документи.

21 вересня 2010 року декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно вимог додатково було надано лише лист-зобов'язання і прайс-лист та вчинено запис про неможливість надання інших додаткових документів у зв'язку із чим, Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом № 2 (ст. 268 Митного кодексу України).

Згідно наданої суду ксерокопії Рішення від 22 вересня 2010 року № 112000006/2010/001651/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за методом № 2 «за ціною договору щодо ідентичних товарів».

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2010 року позивачем по даній адміністративній справі надано до Запорізької митниці вантажну митну декларацію № 112000010/2010/007582, згідно якої заявлено митну вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів, за методом № 2 та здійснено оплату митних платежів виходячи із вказаної вартості товару.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі - МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів; що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3-у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було. Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контрактів, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника. Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі - Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання. Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Крім того, в своїй апеляційній скарзі Запорізька митниця зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. 3 дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердження заявленої декларантом митної вартості, наявність (виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за другим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за другим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування першого методу.

Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Визначення ідентичних товарів передбачає, що товари, вартість яких підлягає визначенню, повинні бути однаковими за всіма критеріями, зокрема фізичними характеристиками, якістю, країною походження, репутацією на ринку та відповідним виробником. При цьому допускається розуміння товарів ідентичними у випадках існування невеликих чи незначних розбіжностей у їхньому зовнішньому вигляді.

Положення коментованої статті також передбачають, що для визнання товарів ідентичними і використання їх як еталону вартості, ці товари: повинні бути продані (відчужені у дозволеному законодавством порядку) для ввезення на територію України, або якщо ці товари ввезені в Україну з оцінюваними товарами одночасно чи не раніше ніж у певний строк до ввезення оцінюваних товарів. Також такі товари були ввезені в тій же кількості і на тих же комерційних умовах. Тобто розбіжностей практично бути не повинно.

Отже, відповідачу для визначення митної вартості товару за вказаним методом необхідно мати всі необхідні вихідні дані щодо товару, який підлягає митному оформленню, зокрема його фізичко-хімічним показникам. Однак, як зазначалося вище, позивачем, на час прийняття оскаржуваного рішення митницею, не було надано відповідного висновку експертних установ.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів, у тому числі, приймає до уваги експертний висновок № ОЦ-242 від 23.09.2010 р., наданий Запорізькою ТПП та калькуляцію на флакони, яка затверджена ВАТ «Туймазискло», що спростовують висновки Запорізької митниці про неможливість визначення вартості товару за методом № 1.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням позивачем необхідних документів для визначення митної вартості товару, колегія суддів вважає, що Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення з митної оцінки товару № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року за методом № 2.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25 вересня 2008 р. № 1045, передбачено, що у разі отримання митним органом інформації про доплату платником податків коштів до Державного бюджету України або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з Державного бюджету України коштів після закінчення митного оформлення унаслідок: направлення митним органом платнику податків податкового повідомлення; судове рішення; висновку митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи; інших випадків, визначених законами України, митним органом протягом 5 робочих днів з дня надходження такої інформації здійснюється оформлення аркуша коригування і внесення в доповнення до ВМД, до якої складається аркуш коригування, відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів, а також внесення в Єдину автоматизовану інформаційну систему (далі - ЄАІС) Державної митної служби України (далі - Держмитслужба) відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення цих товарів, та відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів.

В той же час, як передбачено в преамбулі вказаного наказу, він розроблений відповідно до статті 69, частини другої статті 81 та частини четвертої статті 90 Митного кодексу України, статей 4-6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та з метою забезпечення відображення відомостей щодо сплати донарахованих або повернення надмірно (помилково) сплачених сум митних платежів, якщо така сплата (повернення) відбувається після закінчення митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації.

Колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось TOB ВКФ «Елта»виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001651/1 від 22 вересня 2010 року.

Крім того, враховуючи те, що норми вказаного Порядку на випадок з позивачем по даній адміністративній справі не розповсюджуються, то й відсутні підстави для внесення змін до облікової картки особового рахунка товариства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 07 грудня 2010р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010р. по справі №2а-8372\10\0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 20 вересня 2011р.

Головуючий:В.В. Мельник

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна