Постанова № 18665539, 29.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 року 2а-2605/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Мурга Р.Я.,

від відповідача: Семеній С.В.,

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

довідкритого акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (надалі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю у розмірі 153711, 77 грн. та по податку з власників транспортних засобів у розмірі 14291, 47 грн. Загалом 168003, 24 грн.

У ході судового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 140711, 77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий борг відповідача у розмірі 140711, 77 грн. виник внаслідок несплати ним орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у період квітень грудень 2009 року і січень-липень2010 року, а також нарахованих позивачем штрафних (фінансових) санкцій та пені (з урахуванням самостійної часткової сплати заборгованості та погашення її за рахунок наявної переплати).

У судовому засіданні 29.08.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 29.08.2011 визнав адміністративний позов у повному обсязі та просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі шляхом оплати боргу рівними частинами.

В обґрунтування заявленого клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду відповідач вказав на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, у звязку з чим, на сьогодні, на його розрахункових рахунках недостатньо грошових коштів для сплати заборгованості. З метою уникнення витрат, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду і недопущення ризику щодо притягнення його до юридичної відповідальності за невиконання судового рішення, враховуючи приписи статті 257 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх - небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 14.06.1994, про що зроблено відповідний запис за № 13341200000001069. Як платник податків перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 23.04.1998 за № 108 АТ.

29 січня 2009 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с. 11), у якій самостійно визначив суму податкового зобовязання з орендної плати на 2009 рік у розмірі 112019, 43 грн.

28 січня 2010 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с. 13), у якій самостійно визначив суму податкового зобовязання з орендної плати на 2010 рік у розмірі 118628, 58 грн.

В силу положень статті 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі - Закон України № 2535-ХІІ) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Приписами статті 17 Закону України № 2535-ХІІ передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач у 2009 році мав сплачувати щомісячно орендну плату за землю у розмірі 9334, 98 грн. та у 2010 році мав сплачувати щомісячно орендну плату за землю у розмірі 9885, 72 грн., сплата проводиться до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, а також пояснень позивача, станом на день подання адміністративного позову, у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень грудень 2009 року у розмірі 84014, 58 грн. та за січень-липень 2010 року у розмірі 69200,04 грн. У звязку з частковим її погашенням у розмірі 5583, 02 грн. - за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати та 1300,00 грн. за рахунок самостійної сплати, сума за несплаченого зобовязання становить 134631, 60 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Однак, як вбачається з розрахунку податкової заборгованості (а.с. 24), відповідачем несплаченого самостійно визначене зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 134631, 60 грн.

Поряд із цим протягом 2009 року посадовими особами позивача було проведено ряд перевірок щодо своєчасності сплати відповідачем податкових зобовязань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами яких складено акти перевірок від 03.06.2009 № 177/15-3/04630703, від 19.08.2009 № 804/15-3/04630703 та від 19.10.2009 № 1075/15-3/04630703 (надалі акти перевірок).

У ході проведення перевірок відповідача встановлені порушення статті 17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХІІ та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181, а саме несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобовязань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с. 15, 17, 19).

На підставі актів перевірок за не сплату відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених Законом України № 2181, на підставі підпункту 17.1.7 статті 17 Закону України № 2181 до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 798, 75 грн., 3708, 49 грн. та 1116, 60 грн. про що прийняті податкові повідомлення рішення форми «Ш»від 03.06.2009 № 0003691503/0, від 19.08.2009 № 0005631503/0 та від 19.10.2009 № 0006861503/0.

Вказані податкові повідомлення рішення були вручені відповідач, що підтверджується підписами його уповноваженої особи на копіях повідомлень про вручення поштових відправлень наявних у матеріалах справи.

Окрім зазначеного, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, відповідачу нараховану пеню у розмірі 456, 33 грн.

Нарахування пені здійснено відповідно до порядку передбаченого статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень рішень форми «Ш»від 03.06.2009 № 0003691503/0, від 19.08.2009 № 0005631503/0 та від 19.10.2009 № 0006861503/0 суду не надано.

Таким чином, узгоджена сума податкових зобовязань, що підлягає сплаті відповідачем, по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності становить 140711, 77 грн. (134631, 60 грн. + 798, 75 грн. + 3708, 49 грн.+ 1116, 60 грн. + 456, 33 грн.).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу положень пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181 податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобовязання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За твердженням позивача, сума податкового зобовязання у розмірі 168003, 24 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у звязку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»№ 1/368 від 06.05.2009 на суму 7416,98 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/508 від 10.06.2009 на суму 16754, 12 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, податкові вимоги були вручені відповідачеві 06.05.2009 та 10.062009, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії їх корінців (а.с. 23).

Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних податкових вимог суду не надано, як і доказів про їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надано.

На підставі зазначеного, на день розгляду справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 140711, 77 грн.

У відповідності до положень пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на податкові органі покладено функції щодо стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 140711, 77 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 112, 160-165, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» (код ЄДРПОУ 04630703) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 140711 (сто сорок тисяч сімсот одинадцять) грн. 77 коп.

Розстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців шляхом оплати боргу рівними частинами до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця набрання цього рішення законної сили та до повного погашення заборгованості у розмірі 140711 (сто сорок тисяч сімсот одинадцять) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 серпня 2011 року.