Постанова № 18665536, 17.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року 693/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Сович О.І., за участю представників сторін

від позивача: Притула В.В., Ткаченко Л.М., Чумаченко О.В.

від відповідача: Заріцький В.В., Смоляр В.В.,

за позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський автоагрегатний завод»

доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Миронівський автоагрегатний завод»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 27.12.2010 № 0000011700/0 та № 0000342301/0, за якими позивачу донараховано податкові зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 29849, 23 грн. (за основним платежем 5183, 83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24665, 40 грн.) та по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 178025, 60 грн. (за основним платежем 129141, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 48884, 60 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог положень підпункту 4.1.6, пункту 4 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпункту 1.1.15 пункту 1.1 статті 1, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІV.

Поряд із цим, як стверджує позивач, посадові особи органу державної податкової служби істотно порушили порядок проведення планової виїзної перевірки, що призвело до порушення його прав, як платника податків, на надання заперечень до акту перевірки та можливість довести відсутність порушень податкового законодавства, а відтак рішення відповідача підлягає скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.08.2011 позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 02.11.2010 по 29.11.2010 посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 4.1.6, пункту 4 статті 4, пунктів 5.1, 5.2, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпункту 1.1.15 пункту 1.1 статті 1, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІV.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 10.12.2010 № 462/23-011/05408591.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 № 0000011700/0 та № 0000342301/0, за якими позивачу донараховано податкові зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 29849, 23 грн. (за основним платежем 5183, 83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24665, 40 грн.) та по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 178025, 60 грн. (за основним платежем 129141, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 48884, 60 грн.).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові основи діяльності органів податкової служби, на час виникнення спірних правовідносин, регламентувались Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 № 509-ХІІ у редакції станом на 01.12.2010.

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надавала право податковим органам у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), підстави для проведення яких передбачені, зокрема, статтею 111 названого Закону.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який діяв на момент проведення перевірки позивача (надалі - Порядок).

Положеннями пункту 1.3 Порядку встановлено, що акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Саме в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

Враховуючи приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім цього, в силу положень підпункту 2.3.4 пункту 2.3, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Позивачем у якості додатку до позовної заяви було надано Акт перевірки від 10.12.2010 № 462/23-011/05408591 (а.с.19-63 том І).

Дослідивши вказаний Акт перевірки судом встановлено, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, зокрема Акт перевірки не підписаний ні посадовими особами відповідача, а ні посадовими особами позивача.

З метою встановлення фактичних обставин справи судом було зобовязано відповідача надати належним чином завірену копію Акту перевірки позивача від 10.12.2010 № 462/23-011/0540859.

У ході судового розгляду справи відповідачем, на виконання вимог суду, надано належним чином завірену копію Акту перевірки позивача від 10.12.2010 № 462/23-011/0540859, з відповідними розрахунками (а.с.37-124 том ІІ) та підписаного посадовими особами відповідача, що здійснювали перевірку.

Проте, при дослідженні наданих сторонами актів перевірок судом встановлено, що Акт перевірки, наявний у позивача та наданий як доказ до позовної заяви, не є тотожнім та не відповідає за своїм змістом, висновками та розрахунками Акту перевірки, наданим до матеріалів судової справи відповідачем.

Вказаний факт було виявлено у ході судового засідання та не заперечувався сторонами.

Представник позивача у ході судового розгляду справи повідомив, що йому не відомо про наявність іншого акту перевірки окрім того, що був направлений йому відповідачем засобами поштового звязку.

Порядок підписання акта (довідки) невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, порядок його реєстрації та зберігання визначено розділом 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Зокрема пунктом 4.3 Порядку передбачається, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Оскільки відповідачем здійснювалась саме планова виїзна перевірка, то, враховуючи вищевказані норми права, підписання акту такої перевірки повинно було здійснюватись за місцезнаходженням платника податків.

Згідно пунктів 4.5-4.8 Порядку, в подальшому акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків. При відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення. При цьому до примірника акта, який зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату.

З метою забезпечення повного та обєктивного розгляду справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд неодноразово оголошував перерву у розгляді справи та зобовязував відповідача надати відповідні докази та пояснення з приводу реалізації матеріалів перевірки шляхом підписання та надсилання (вручення) акту перевірки позивачеві.

У судовому засіданні 17.08.2011 представники відповідача не надали суду пояснень щодо обставин з підписання та вручення позивачу акта перевірки, а лише зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі акту перевірки від 10.12.2010, який подано відповідачем у судовому засіданні та знаходиться у матеріалах справи (а.с.37-124 том ІІ). За твердженням відповідача, вказаний акт перевірки зареєстровано у відповідному журналі реєстрації за № 462/23-011/0540859.

На думку представників відповідача, акт перевірки наявний у позивача, направлений йому помилково внаслідок технічної помилки посадової особи, що здійснювала перевірку позивача.

Водночас у ході судового засідання 17.08.2011 судом досліджено копію акту відмови від підпису акта перевірки позивача від 10.12.2010 № 462/23-011/05408591, про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Миронівський автоагрегатний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вжито заходів з запрошення посадових осіб позивача для підписання та вручення зазначеного акту перевірки відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу на ту обставину, що недотримання посадовими особами відповідача процедури складання, підписання та вручення акта перевірки, призвели до порушення прав позивача на подання обґрунтованих заперечень на акт перевірки.

Так пунктом 4.4 Порядку визначено право платника податків подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки,

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Таким чином, обґрунтовані заперечення до акту перевірки фактично можуть вплинути на розмір податкового зобовязання при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на ту обставину, що Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області проведено службове розслідування з приводу встановлення обставин з надсилання позивачу акту перевірки, що містить у собі відомості, які не є тотожними із тими, що містяться у наявному у відповідача акті перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення рішення та можливості проведення позапланової перевірки позивача.

Так, в ході проведення службового розслідування податковим органом встановлено ряд порушень вимог підзаконних нормативних актів, що регламентують порядок проведення перевірок платників податків. Виявлено відсутність певних додатків до акту перевірки, за відсутності яких неможливо перевірити повноту визначення перевіряючими податкових зобовязань, не проведено аналіз прибутку за даними фінансової звітності, також в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності чи відсутності розбіжностей між фінансовим та оподаткованим прибутком підприємства та інше.

Поряд із цим, встановлено порушення пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме не наведено переліку документів податкового та бухгалтерського обліку, якими доводиться наявність викладених порушень в акті перевірки.

За наслідками службового розслідування начальником податкового органу прийнято наказ від 08.06.2011 № 315 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого посадових осіб, що проводили перевірку, притягнуто до відповідальності.

Таким чином, відповідачем фактично визнано порушення його посадовими особами порядку складання, підписання та вручення акту перевірки позивача.

При цьому, як вбачається з наказу про результати службового розслідування, відповідачем встановлено відсутність доказової інформації в акті перевірки щодо фактів порушення позивачем податкового законодавства.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання і в подальшому слугує підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Тому, відсутність в акті перевірки чітко викладеного змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, у поєднанні із фактом існування іншого акту перевірки, що містить у собі викривлені відомості проведеної перевірки та встановлених податковим органом порушень, призвели до фактичної та правової невизначеності зроблених відповідачем і, як наслідок, до неправомірності і передчасності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини справи суд вважає, що відповідач у ході проведення перевірки позивача та під час реалізації її наслідків діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до прийняття податкових повідомлень-рішень без належних на то підстав.

Згідно зі статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач не надав суду жодних доказів з підтвердження правомірності нарахування податкових зобовязань, що є предметом даного спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 27.12.2010 № 0000011700/0 та № 0000342301/0, за яким позивачу донараховано податкові зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 29849, 23 грн. (за основним платежем 5183, 83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 24665, 40 грн.) та по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 178025, 60 грн. (за основним платежем 129141, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 48884, 60 грн.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 серпня 2011 року.