Ухвала суду № 18665497, 01.07.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

01 липня 2011 року 2а-2405/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко Л.А.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»

дозаступника начальника Київської обласної митниці Дворака Ю.М.

провизнання дій незаконними та скасування акта,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника начальника Київської обласної митниці Дворака Ю.М. (надалі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача про залишення без задоволення заперечення позивача на акт перевірки від 12.04.2011 № н18/11/125000000/21525830 з питань дотримання позивачем митного законодавства при оформленні товарів за вантажними деклараціями від 25.04.2008 № 122000106/2008/011396, від 27.08.2008 № 122000106/2008/023114 та від 22.06.2009 № 122000106/2009/011054 та скасувати вказаний акт перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 01.07.2011 суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-2405 /11/1070 з наступних підстав.

Зміст позовних вимог свідчить, що фактично позивач просить скасувати акт перевірки Київської обласної митниці від 12.04.2011 № н18/11/125000000/21525830 з питань дотримання позивачем митного законодавства при оформленні товарів за вантажними деклараціями від 25.04.2008 № 122000106/2008/011396, від 27.08.2008 № 122000106/2008/023114 та від 22.06.2009 № 122000106/2009/011054, а також визнати незаконними дії відповідача про залишення без задоволення заперечення позивача на вказаний акт перевірки.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення субєкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обовязковий характер та породжує певні правові наслідки.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення субєкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обовязки у того субєкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обовязковість його приписів для відповідного субєкта (кола субєктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Приписами Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730, передбачено, що акт про проведення перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи (далі - акт перевірки) - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки, відображає її результати, зокрема виявлені й систематизовані за тематичною однорідністю порушення законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, акт перевірки визначається саме, як носій доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів.

Акт перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків субєктів господарювання, не містить обов'язкових для них приписів та не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому, право прийняття за наслідками Акту перевірки рішення органом державної митної служби відповідних правових актів індивідуальної дії рішень, належить до його дискреційних повноважень, у тому числі може бути не реалізовано. Щодо позовних вимог стосовно визнання незаконними дій відповідача про залишення без задоволення заперечення позивача на акт перевірки від 12.04.2011 № н18/11/125000000/21525830 суд звертає увагу на наступне.

На думку суду, рішення відповідача про залишення без змін акт перевірки від 12.04.201 № н18/11/125000000/21525830 з питань дотримання позивачем митного законодавства, прийнятого за результатами розгляду заперечень товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД», містить оцінку законності обставин, викладених в оскаржуваному акті перевірки і є похідним від нього, але не має самостійного значення, адже безпосередньо не визначає обсягу прав та обовязків субєкта господарювання.

Це означає, що рішення, прийняте за результатами розгляду заперечення позивача на акт перевірки не є тим рішенням субєкта владних повноважень, яке відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскарженим до адміністративного суду, тому позовні вимоги про визнання такого рішення або дій щодо його винесення незаконними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок обумовлений тим, що будь-яке рішення (позитивне чи негативне) яке б не постановив суд, не призведе до захисту прав позивача, адже воно стосується оцінок, зроблених митним органом та його посадовою особою.

Суд зазначає, що розгляд заперечень позивача до акта перевірки є одним з елементів процедури прийняття рішення митним органом за результатами перевірки. Відповідач у даній справі, під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки, не приймав самостійного рішення, яке б визначало права та обовязки позивача, а лише відмовив у задоволенні заперечень, тим самим залишивши в силі висновки акта перевірки.

Відтак, дії митного органу у звязку з оцінкою заперечень позивача до акта перевірки є похідними і не мають самостійного значення, у звязку з чим позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача про залишення без задоволення заперечення позивача на акт перевірки, окремо від оскарження відповідних рішень, прийнятих за результатами таких актів перевірок, судовому розгляду не підлягають. Оцінка таким діям може надаватися лише у контексті оцінки рішення прийнятого за результатом перевірки.

Під час судового розгляду справи позивачем було надано суду копію податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 62, прийнятого на підставі оскаржуваного акту перевірки від 12.04.2011 № н18/11/125000000/21525830.

Натомість, судом встановлено, що позивач фактично не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, прийнятого на підставі оскаржуваного акту, але не предявляє позов про оскарження цього рішення, а намагається отримати певну правову оцінку окремим доказам чи обставинам, які повязані з прийняттям рішення, тобто, створити певну преюдицію поза вирішенням основного спору, що є неприпустимим.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо предявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що якщо предметом позову є скасування акту перевірки та дії стосовно прийняття рішення за результатами розгляду заперечень на акт перевірки є похідними, і суд закриває відкрите провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена правова позиція відповідає рекомендаціям Вищого адміністративного суду України, висловленим у пункті 13 інформаційного листа від 30.11.2009 № 1619/10/13 09.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-2405/11/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»до заступника начальника Київської обласної митниці Дворака Ю.М. про визнання дій незаконними та скасування акта перевірки.

2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.

3. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.