Рішення № 18660482, 05.05.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-570/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наумова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «Центральна»про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 січня 1985 року о 23.00 годині він працював на підприємстві Ордена Трудового Червоного Знамені шахта «Центральна»ВО Красноармійськвугілля»правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», в якості прохідника дільниці ПР-3. При виконанні наряду, а саме доставці електродвигуна з горизонта 400 м. на вентиляційний штрек 3-й північної лави південного бремсберга 3 пласта L3 він був травмований вагонеткою в область голови. При доставці в Димитровську міську лікарню йому було встановлено діагноз: закритий перелом скроневої кістки зліва, лівобічний пост травматичний отит, забив і садно обличчя, струс головного мозку.

За фактом травми на виробництві був складений акт форми Н-1 від 14 січня 1985 року за № 4.

Після травми він перебував на стаціонарному лікуванні, після одужання його було переведено на легшу роботу на поверхні.

28 лютого 1991 року травматологічна МСЕК на огляді встановила йому 25% стійкої втрати професійної працездатності.

24 січня 1995 року міжрайонна травматологічна МСЕК на огляді встановила йому 25% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

У результаті зазначеної травми, на думку позивача, йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуваннях, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху за майбутнє своє та своєї сімї, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке, він випробовую до дійсного моменту. Втрата працездатності на 80% та безрезультатність лікування, викликають у позивача додаткові переживання тому, що в ході лікування й по дійсний момент він випробовую негативні наслідки травм - болі у області спини, шаткість та шкандибання при ходьбі, болі в суглобах. Після травм він став обмежений у русі, при поворотах, швидко стомлююся при незначних навантаженнях, не може виконувати всю роботу яку мав би виконувати у разі відсутності травм. До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз, у зв'язку зі станом здоров'я він не може цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль. Внаслідок травм він не може здійснювати свої захоплення, від чого він почуває постійний психологічний дискомфорт, став замкнутий, нетовариський, втратив який або інтерес до життя.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 150 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у звязку з травмою на виробництві.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

12 січня 1985 року о 23.00 годині ОСОБА_3 працював на підприємстві Ордена Трудового Червоного Знамені шахта «Центральна» ВО Красноармійськвугілля»правонаступником якого є ДП «Красноармійськвугілля», в якості прохідника дільниці ПР-3. При виконанні наряду, а саме доставці електродвигуна з горизонта 400 м. на вентиляційний штрек 3-й північної лави південного бремсберга 3 пласта L3 позивач був травмований вагонеткою в область голови. При доставці в Димитровську міську лікарню йому було встановлено діагноз: закритий перелом скроневої кістки зліва, лівобічний пост травматичний отит, забив і садно обличчя, струс головного мозку. (а. с. 8-11).

За фактом травми на виробництві був складений акт форми Н-1 від 14 січня 1985 року за № 4. (а. с. 12-13).

Після травми він перебував на стаціонарному лікуванні, після одужання його було переведено на легшу роботу на поверхні.

28 лютого 1991 року травматологічна МСЕК на огляді встановила йому 25% стійкої втрати професійної працездатності.

24 січня 1995 року міжрайонна травматологічна МСЕК на огляді встановила йому 25% стійкої втрати професійної працездатності безстроково. (а. с. 14-31).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 25 % працездатності в звязку з травмою повязоної з виробництвом. Після одержання травми і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта «Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 25%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять пять тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоровя, повязаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: