Постанова № 18660291, 20.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 5019/1325/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Спільного українсько-англійського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Дубноцукорінвест" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 р. у справі № 5019/1325/11

за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплотранссервіс", Рівненської міської ради

до Спільного українсько-англійського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Дубноцукорінвест"

про стягнення в сумі 8131 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

прокурора - Таргоній А.В.,

позивача 1 - не з’явився,

позивача 2 - не з’явився,

відповідача - Гладуненко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011 року заступник прокурора м. Рівне звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до Спільного українсько-англійського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Дубноцукорінвест" (далі - СП "Дубноцукорінвест") про стягнення 7836,29 грн. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 157,40 грн. пені, 30,46 грн. - 3% річних та 107,16 грн. збитків, завданих внаслідок інфляції.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року (суддя Павлюк І.Ю.) вказаний позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 11, 509, 549, 625, 714 ЦК України та вказав, що вимоги позивача про стягнення 8131,31 грн. боргу стверджуються договором та розрахунком, а тому підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові відмовити. Апелянт зокрема зазначає, що 01.09.2010 року договір оренди приміщення по вул. Кавказькій, 5 в м. Рівне між МПП "Оля" та СП "Дубноцукорінвест" було розірвано, внаслідок чого відповідач не був споживачем теплової енергії протягом періоду, вказаного в рішенні суду. Вказав, що після розірвання договору оренди, СП "Дубноцукорінвест" надіслало до КП "Теплотранссервіс" письмову заяву про припинення договору. Фактична адреса місцезнаходження відповідача: м. Дубно, провул. Центральний, 1 та за цією адресою в порушення п. 5.3 договору не отримувало рахунки на оплату теплової енергії, оскільки не орендувало приміщення. Вважає, що відповідач був позбавлений можливості надати пояснення та докази для обґрунтування своєї правової позиції, так як рішення по справі було прийняте судом за відсутності представника відповідача.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року без змін. У відзиві вказує, що протягом січня-квітня 2011 року позивач відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній вчасно не оплатив і станом на 23.05.2011 року заборгованість становила 7836,29 грн. Доказів припинення дії договору чи внесення сторонами до нього будь-яких змін та доповнень, відповідач не подав.

Позивач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що з 06.10.2010 року по 17.04.2011 року КП "Теплотранссервіс" здійснювало відпуск теплової енергії за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 5. Відповідачем частково оплачено надані послуги, а саме проведено оплату за жовтень, листопад та грудень 2010 року. За період з січня по квітень 2011 року оплата не здійснювалась, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7836,29 грн. Вказав, що на адресу підприємства будь-яких заяв, листів, пропозицій щодо розірвання договору не надходило, доказів їх надіслання для позивача відповідачем не подано. Просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника КП "Теплотранссервіс".

У судовому засіданні представник відповідача просила скасувати рішення господарського суду Рівненської області та відмовити в позові, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Позивачі на розгляд справи до суду не з’явились, про час, день та місце перегляду справи повідомлялись належним чином. Рівненська міська рада про поважність причин неявки суд не повідомила.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.03.2004 року між ДП "Теплотранссервіс" КТП "Комуненергія" (правонаступником якого є КП "Теплотранссервіс") та СП "Дубноцукорінвест" укладено договір на відпуск теплової енергії № 1240, згідно п. 1.1 якого позивач-1 зобов’язався відпускати відповідачу теплову енергію, а останній, в свою чергу зобов’язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію (далі - договір, а.с. 9-10).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 5.

Відповідач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розмір щомісячної плати за опалення та гаряче водопостачання на момент укладення даного договору становив 2,29 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м.кв. загальної площі для споживачів 2 групи.

Пунктом 8.1 договору визначено, що даний договір укладено терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання.

При чому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений відбитками їх печаток без будь-яких зауважень чи застережень.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з СП "Дубноцукорінвест" 7836,29 грн. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію, 157,40 грн. пені, 30,46 грн. - 3% річних та 107,16 грн. інфляційних збитків.

Положення ст.ст. 173, 193, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами.

Згідно ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач-1 взяті на себе договором зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується розрахунком суми основного боргу, рахунками за послуги теплопостачання та виписками по рахунку СП "Дубноцукорінвест", зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило. Натомість, у визначений договором строк оплату за спожиту теплову енергію відповідач не здійснив, у зв’язку з чим за період з січня по квітень 2011 року в останнього виникла заборгованість в розмірі 7836,29 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7836,29 грн. боргу є обґрунтованою та підставно задоволена господарським судом Рівненської області.

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 157,40 грн. пені, 30,46 грн. 3% річних та 107,16 грн. збитків, завданих внаслідок інфляції.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та три відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

Правовідносини між сторонами врегульовані договором, а тому обумовлені ним зобов’язання є обов’язковими до виконання, в тому числі обов’язок відповідача своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 6.3.3 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на обставини справи та те, що факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджується матеріалами справи та ним не спростований, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 157,40 грн. пені, 30,46 грн. - 3% річних та 107,16 грн. інфляційних втрат, також підлягають задоволенню.

В свою чергу, апелянт у скарзі зазначає, що у спірний період відповідач не був споживачем теплової енергії, а отже не несе обов’язку по її оплаті.

Як вбачається, 01.09.2010 року між МПП "Оля" та відповідачем укладено договір про розірвання договору № 2/1 оренди нежитлового приміщення від 02.01.2004 року та підписано відповідний акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 5.

Поряд з тим, згідно п. 3.2.3 договору, відповідач зобов’язався письмово сповіщати відповідача про ліквідацію, реорганізацію, зміну власної назви, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, про зміну користувачів приміщень та теплових мереж відповідача не пізніше п’яти днів з моменту настання зазначених подій.

У матеріалах справи міститься заява СП "Дубноцукорінвест" № 52 від 10.09.2010 року про розірвання договору оренди та припинення нарахування плати за теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 188 ГК України.

При цьому розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України ).

За змістом ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч. 3 ст. 188 ГК України).

Отже, правочин щодо розірвання договору в контексті спірних правовідносин має бути двостороннім.

Жодного доказу на підтвердження надіслання та вручення пропозиції про розірвання договору з позивачем апелянт суду не надав.

Пунктом 8. 2 договору передбачено, що він припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди обох сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації або реорганізації однієї із сторін.

Доказів припинення в установленому порядку договору від 16.03.2004 року апеляційному суду не надано, отже він є чинним та підлягає обов’язковому виконанню сторонами.

Крім того, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що й після 01.09.2010 року, тобто після розірвання договору оренди приміщення з МПП "Оля" відповідач продовжував оплачувати виставлені позивачем рахунки за теплопостачання, що свідчить про продовження існування договірних правовідносин між сторонами.

Більше того, договір від 01.09.2010 року про розірвання договору № 2/1 оренди нежитлового приміщення від 02.01.2004 року, на який посилається апелянт, регулює відносини між відповідачем у справі та орендодавцем і не є тим чинником, на підставі якого можуть визначатись обсяги прав та обов'язків сторін при постачанні теплової енергії. Водночас, за наявності підстав, СП "Дубноцукорінвест" не позбавлене права та можливості звернутися до ПМП "Оля" з вимогою щодо відшкодування йому суми оплати за теплову енергію.

Крім того, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправомірно вирішено спір у відсутність представника відповідача відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.06.2011 року позовну заяву заступник прокурора м. Рівне в інтересах КП "Теплотранссервіс", Рівненської міської ради до СП "Дубноцукорінвест" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.07.2011 року.

Вказана ухвала отримана представником відповідача 24.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

У судове засідання представник відповідача не з’явився, надіслав до суду телеграму про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника (а.с. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Однак, Господарським процесуальним кодексом України не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника та жодного доказу на підтвердження свого клопотання СП "Дубноцукорінвест" не подало.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, який будучи належним чином повідомленим, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1325/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Дубноцукорінвест" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/12849/11