Рішення № 18659774, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/22703.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аторней» До1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

2) Національного банку України

Провідшкодування збитків та моральної шкоди

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. дир., ОСОБА_3 дов. № б/н від 02.08.2011 р.

Від відповідачів: 1) ОСОБА_4, дов. № 481-ГО/10 від 28.12.2010 р.

2) ОСОБА_5, дов. № 18-208/474-1694 від 03.02.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аторней” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Національного банку України про стягнення 5878788, 00 грн. матеріальної шкоди (збитків), 1582354, 17 грн. інфляційних втрат, 434159, 22 грн. трьох відсотків річних, 1447197, 41 грн. матеріальної шкоди (збитків), повязаної зі сплатою відсотків, а також 500000, 00 грн. моральної шкоди у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором банківського рахунку № 30479 від 18.12.2010 р.

Ухвалою суду від 27.07.2011 р. було порушено провадження у справі № 37/227, призначено її розгляд на 08.08.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

У судове засідання 08.08.2011 р. від позивача зявився ОСОБА_1., який повідомив, що є директором ТОВ “Аторней”, проте доказів у підтвердження своїх повноважень суду не надав, у звязку з чим він не визнається судом повноважним представником позивача.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю та припинити провадження у даній справі у звязку з відкриттям ліквідаційної процедури ТОВ “Український промисловий банк”.

Представник відповідача - Національного банку України надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому доказів направлення копій відзивів суду не надали, незважаючи на те, що ухвалою від 27.07.2011 р. були зобовязані надати суду такі докази.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 27.07.2011 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 12.09.2011р.

У судовому засіданні 12.09.2011 р. позивач надав суду документи щодо повноважень представників ТОВ «Аторней», витребувані документи, а також подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить господарський суд стягнути солідарно з Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»на користь позивача матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 5878788, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1582354, 17 грн., 3% річних 434159, 22 грн., матеріальну шкоду (збитки), повязану зі сплатою відсотків у розмірі 1447197, 41 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500000, 00 грн.

У звязку з необхідністю витребувати додаткові документи та потребою дослідження доказів у справі, господарським судом оголошувалися перерви: у судовому засіданні 12.09.2011 р. до 19.09.2011 р. о 12:30, у судовому засіданні 19.09.2011 р. до 21.09.2011 р. о 14:15, у судовому засіданні 21.09.2011 р. до 03.10.2011 р. о 09.00. При цьому за клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено до 03.10.2011 р.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аторней»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»був укладений договір банківського рахунку № 30479, відповідно до якого установа банку відкрила клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті і зобовязалася здійснювати розрахунково-касове обслуговування цього рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі до нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Згідно зі статтею 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йму надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобовязаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»закріплено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлено, що банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

У відповідності до пункту 2.1.3. зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»зобовязалося своєчасно виконувати розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «Аторней»на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремим договором, укладеним між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Згідно з пунктами 3.2.1. та 3.2.3. договору № 30479 від 18.12.2008 р., клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення); має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених цим договором послуг.

25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аторней»та Трускавецькою міською радою був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 17,8608 га, розміщеної на території Трускавецької міської ради за адресою: м. Трускавець, вул. Бориславська, б/н, Львівської області.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аторней»взяло на себе зобовязання оплатити придбану земельну ділянку вартістю 20296972, 16 грн. в наступному порядку: кошти в сумі 1806727, 50 грн. оплачено покупцем до підписання цього договору, а решта суми в розмірі 18490244, 66 грн. покупець сплачує до 25.01.2009 р. шляхом переказу на рахунок № 33118327700018 УДК у м. Трускавець, МФО 825014 ГУДК у Львівській області, ЗКПО 23949669, код платежу 33010101.

При цьому 19.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аторней» (як позичальником) та Компанією LTD.» (як позикодавцем) був укладений договір процентної позики № 19/12, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику у вигляді відновлювальної позики на загальну суму у розмірі 4000000, 00 доларів США, з поетапним використанням коштів, які будуть поступати траншами або повною сумою одноразово, на період з дати реєстрації договору в Національному банку України до 31.12.2010 р.

22.01.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аторней»було ініційовано переказ грошових коштів на рахунок УДК у м. Трускавець у розмірі 18490244, 66 грн. шляхом подачі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»платіжного доручення № 7 з призначенням платежу: проплата згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 р.

Зазначене платіжне доручення було прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»23 січня 2009 року.

Проте, зазначені грошові кошти у розмірі 18490244, 66 грн. так і не були зараховані на рахунки Управління Державного казначейства у м. Трускавець Львівської області.

Листом від 28.01.2009 р. за № 1/2801 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аторней»звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»з вимогою негайного виконання зобовязань щодо своєчасності проведення платежів за договором № 30479.

Листом від 05.02.2009 р. № 6155 Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»повідомило позивачу, що для стабілізації фінансового стану банку Постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року в ТОВ «Укрпромбанк»було введено тимчасову адміністрацію, та запропонувало орієнтовний графік проведення платежів ТОВ «Аторней», відповідно до якого повністю кошти мають бути перераховані за призначенням до 18.02.2009 р.

Представник позивача пояснив суду, що вищенаведений графік проведення платежів, запропонований тимчасовим адміністратором ТОВ «Укрпромбанк», не був виконаний, і станом на день звернення до господарського суду з даним позовом не перерахованими залишаються грошові кошти в сумі 5817478, 56 грн., що визнав представник ТОВ «Укрпромбанк».

Постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. № 447 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010 р., крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів) договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Як ствердив позивач, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2010 року постанову Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009 р. «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»було визнано протиправною (проте доказів у підтвердження цього суду не надав).

21.01.2010 р. Правлінням Національного банку України було прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк»з 21.01.2010 р.

За таких обставин позивач вважає, що втрата ТОВ «Аторней»можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїми грошовими коштами у розмірі 5817478, 56 грн. є його майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач стверджує, що з метою договірних зобовязань за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, він був змушений укласти додаткову угоду № 2 від 28.12.2010 р. до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 р. та отримати другий транш у розмірі 5645244, 66 грн. від позикодавця компанії NDAY LTD.»під відсотки з розрахунку 10% річних.

Враховуючи наведене, згідно з уточненими позовними вимогами за заявою від 12.09.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Аторней»просить господарський суд стягнути солідарно з Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 5878788, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1582354, 17 грн., 3% річних 434159, 22 грн., матеріальну шкоду (збитки), повязану зі сплатою відсотків у розмірі 1447197, 41 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обовязковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає обєктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобовязань.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань (виключає його відповідальність).

Розглянувши позовні вимоги, заявлені позивачем до Національного банку України, господарський суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана норма передбачає наявність наступних елементів: 1) неправомірність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; 2) наявність шкоди немайновим правам або наявність шкоди майну фізичної або юридичної особи; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача та шкодою, яка настала.

Для правильного вирішення спору необхідно дослідити наявність всіх елементів генерального делікту.

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. N 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»передбачено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Отже, при прийнятті рішення господарським судам слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Представник позивача пояснив, що до Національного банку України ним заявлено позовні вимоги про стягнення позадоговірної шкоди.

Частиною першою статті 2 Закону України „Про Національний банк України" (далі - Закон про НБУ) визначено, що Національний банк України є центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 6 Закону про НБУ на виконання своєї основної функції Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи.

Статтею 7 Закону про НБУ передбачено здійснення Національним банком України інших функцій, серед яких є функція банківського регулювання та нагляду.

Статтею 1 Закону про НБУ визначено, що банківський нагляд - це система контролю та впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Головною метою здійснення банківського регулювання та нагляду, відповідно до статті 55 Закону про НБУ, є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон про банки) Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом здійснення нагляду за діяльністю банків.

Згідно із частиною сьомою статті 67 Закону про банки Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Статтею 73 Закону про банки встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосовувати заходи впливу, до яких, зокрема, відноситься призначення тимчасової адміністрації.

Підстави призначення тимчасової адміністрації визначені статтею 75 Закону про банки.

Відповідно до вимог статті 85 Закону про банки Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 року в ТОВ «Укрпромбанк»було введено тимчасову адміністрацію.

05 серпня 2009 року набрав чинності Закону України від 24.07.2009 № 1617-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»(далі - Закон).

Пунктом другим Прикінцевих положень вищезазначеного Закону встановлено, що Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього Закону введено мораторій.

Відповідно до статі 2 Закону про банки мораторій - зупинення виконання банком, зокрема, зобов'язань перед кредиторами.

Операції банку, на які не поширюється мораторій, визначені частиною четвертою статті 85 Закону про банки.

Відповідно до вимог Закону про банки тимчасовий адміністратор - це фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації.

Тимчасовий адміністратор, відповідно до вимог Закону про банки, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, наділений повноваженнями здійснювати процедуру тимчасової адміністрації Банку та повинен користуватись правами і виконувати обов'язки тимчасового адміністратора.

Згідно із статтею 80 Закону про банки з дня призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Враховуючи викладене, тимчасовий адміністратор зобов'язаний самостійно вирішувати питання, пов'язаних із діяльністю банку, у відповідності з вимогами законодавства України.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що виносячи постанову № 19/БТ від 20.01.2009 року про введення в ТОВ «Укрпромбанк»тимчасової адміністрації, постанову від 05.08.2009 р. № 447 про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010 р. та приймаючи рішення про відкликання банківської ліцензії та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк»з 21.01.2010 р., Правління Національного банку України діяло в межах повноважень і способом, передбаченим Законом України «Про Національний банк України», а також Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Предявляючи позов до Національного банку України, позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про оскарження позивачем дій посадових осіб Національного банку України та визнання цих дій неправомірними. При цьому факт скасування адміністративним судом постанови Правління НБУ не може бути підставою для висновків щодо неправомірності дій його посадових осіб, оскільки вони діяли в межах повноважень і способом, передбаченим нормами чинного законодавства України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2008 р. у справі № 2-15/1290-2005).

За таких обставин Господарський суд міста Києва визнає недоведеним факт протиправності дій Національного банку України, у звязку з чим у позові до цього відповідача відмовляє повністю.

Що стосується позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», то господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобовязань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Притягнення до відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 5817478, 56 грн. збитків, які складають грошові кошти, якими позивач не може користуватися, володіти та розпоряджатися, господарський суд дійшов висновку, що вони за своєю природою не є збитками, оскільки вимоги про їх стягнення визнані ліквідатором ТОВ «Український промисловий банк»та, згідно зі статтею 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», віднесені до сьомої черги задоволення.

Враховуючи наведене, в частині цих вимог позивачем не доведено обєктивну сторону складу правопорушення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ТОВ «Укрпромбанк»1447197, 41 грн. збитків, які полягають у сплаті відсотків за користування позикою, то господарський суд у їх задоволенні відмовляє, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового звязку між укладенням додаткової угоди № 2 від 28.12.2010 р. до договору процентної позики № 19/12 від 19.12.2008 р. та фактом неналежного виконання відповідачем зобовязання за договором №30479 банківського рахунку. При цьому господарський суд виходить з того, що позивачем не обґрунтовано належним чином, що договір процентної позики № 19/12 укладався саме для виконання зобовязань за договором купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки цей договір позики був укладений до вчинення правочину щодо придбання землі, а також ані він, ані додаткова угода № 2 до нього не містить жодних посилань на те, що метою отримання цієї позики є саме сплата коштів за придбану земельну ділянку. Також враховується те, що додаткова угода № 2 була укладена майже через рік після того, як позивачу стало відомо про неможливість перерахування банком грошових коштів. Крім того, позивачем суду не доведено відсутності у нього необхідних коштів на момент отримання додаткової позики.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обовязку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд також не вбачає підстав для стягнення з ТОВ «Український промисловий банк»1582354, 17 грн. інфляційних втрат та 434159, 22 грн. 3% річних, оскільки відповідач не брав на себе грошового зобовязання щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Аторней». І, навіть частково виконуючи переказ грошових коштів за платіжним дорученням № 7 від 22.01.2009 р., він виконував розпорядження клієнта щодо перерахування коштів на рахунок УДК у м. Трускавець, що представник позивача визнав у судовому засіданні.

Також позивач просить суд стягнути 500000, 00 грн. моральної шкоди, яка виникла у звязку з порушенням відповідачем його прав, які полягають у зниженні престижу та підриві довіри до діяльності ТОВ «Аторней».

Пунктом 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 1 ст. 299 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними поняттями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних обєктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність»поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

У відповідності до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте позивачем не доведено вини відповідача та нанесення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які саме моральні страждання він поніс і чим обґрунтовується розмір відшкодування немайнової шкоди.

За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Аторней»в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»500000, 00 грн. моральної шкоди.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аторней»задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити повністю.

2.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

06.10.2011