Рішення № 18659595, 03.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 жовтня 2011 р. Справа 2/75/2011/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до: Управління служби безпеки України у Вінницькій області 21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 27

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області, 21100 м. Вінниця, вул.Пирогова, 29

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Філія ПАТ "Вінницягаз" - Вінницьке управління газового господарства пров.Щорса, 24, м.Вінниця, 21012,

про стягнення 65 421,72 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1.- за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_2. - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_3. - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_4. - за довіреністю;

третя особа, не з"явився,

третя особа, ОСОБА_5.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Управління служби безпеки України у Вінницькій області про стягнення 65 421,72 грн. заборгованості за природний газ, що виникла внаслідок невиконання умов договору №В-б-09-18 від 01.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.07.11 р. порушено провадження у справі №2/75/2011/5003 з залученням до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державного казначейства у Вінницькій області. Вказаною ухвалою суду призначено справу до розгляду на 08.08.11 р.

Ухвалою суду від 08.08.11 р. розгляд справи відкладено до 07.09.11 р. та зобов''язано сторони провести звірку взаємних розрахунків по виниклій заборгованості за поставлений природний газ.

22.08.2011 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №31/10-9817 від 15.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 08-46/11133/11 від 22.08.11 р.), якою останній збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 56 276,13 грн. основного боргу, 4352,96 грн. - пені, 3939,32 грн. - штрафу, 3714, 22 грн. інфляційних збитків, 1056,75 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 07.09.2011 року розгляд справи відкладено до 03.10.11 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Філію ПАТ "Вінницягаз" - Вінницьке управління газового господарства.

03.10.11 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням поданої заяви №31/10-9817 від 15.08.2011 р.).

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково в частині стягнення основного боргу в сумі 56 276,13 грн.

Крім того, 27.09.11 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява б/н від 27.09.2011 року, в якій останній просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню з відповідача зі 100 % до 0, в зв"язку з відсутністю вини відповідача в порушенні зобов"язання, що підтверджують наступні обставини:

- відповідач є державною установою фінансується з державного бюджету,

- всі розрахунки за надані послуги здійснюються через Головне управління державного казначейства у Вінницькій області на підставі рахунків-фактури.

- рахунок фактура від 23.02.2010 року №НГ-ВОО1698 на 70 629,49 грн. за поставлений газ, в якому зменшена сума за фактично поставлений газ УСБУ у Вінницькій області складений і надісланий відповідачу до сплати департаментом балансів та реалізації природного газу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з урахуванням передплати відповідача в сумі 56600 грн. попередньому постачальнику - УГГ "Вінницягаз."

- у рахунку - фактурі за березень 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем не зазначалась, постачання газу не припинялось.

- відповідач є добросовісним платником рахунків за спожитий газ і внутрішні зміни щодо майнових прав на постачання газу від однієї структури до іншої не були ініціативою відповідача.

В судове засідання з"явилась представник Філії ПАТ "Вінницягаз" Вінницького управління газового господарства, яка зазначила, що Указом ПрезидентаУкраїни від 23.12.2009 року №1097/2009 було зупинено дії Постанови КМУ від 10.06.2009 року №775 "Про підвищення ефективності управління державним майном газорозподільних мереж". Постановлю НКРЕ від 26.11.2009 року №1346 "Про анулювання ліцензії на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, виданих ВАТ "Вінницягаз" анульовано з 01.12.2009 року ліцензії на постачання природного газу за регульованим татарифом видані ВАТ "Вінницягаз", що призвело до невизначеністю постачальника природного газу в 2010 році.

14.12.2009 року Управлінням СБУ у Вінницькій області прерахувало кошти за спожитий природний газ в сумі 56 600,86 грн. Вінницькому УГГ, які вподальшому були зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2009 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно з п.1.2. Статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі постачальник) та Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (надалі покупець) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу №В-Б-09-18 (надалі договір).

Згідно даного договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу у грудні 2009 та 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу в січні - березень 2010 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до вимог п. 5.1. договору споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг по постачанню та транспортуванню. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяця (п.5.2. договору).

Відповідач в порушення умов договору за поставлений газ не розрахувався.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем, становить 56 276,13грн.

Розглянувши подану позивачем заяву №31/10-9817 від 15.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява №31/10-9817 від 15.08.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому порядку та розмірі, а також надано докази надсилання копії вказаної заяви відповідачу.

Позивачем крім основної заборгованості заявлено до стягнення з відповідача 4352,96 грн. - пені, 3939,32 грн. - штрафу, 3714, 22 грн. інфляційних збитків, 1056,75 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами 01.12.2009 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 56 276,13 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4352,96 грн. - пені, 3939,32 грн. - штрафу, 3714, 22 грн. інфляційних збитків, 1056,75 грн. - 3% річних за наслідками чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.1 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Дослідивши докази надані сторонами в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заборгованість за поставлений в січні - березні 2010 року природний газ виникла не з вини відповідача, крім того, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов"язання, а тому відсутні підстави для стягнення з нього нарахованих 3% річних, інфляційних витрат штрафу та пені. В позові в цій частині слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 56 276,13 грн, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на останнього пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Управління служби безпеки України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 20001473) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ - 31301827) - 56 276,13 грн. боргу, 562,75 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 191,53 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі та третім особам.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

3 - відповідачу 21050, м.Вінниця, вул.Грушевського, 27

4 - третій особі 21100 м. Вінниця, вул.Пирогова, 29

5 - третій особі 21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24