Рішення № 186573, 17.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.06 р. Справа № 11/43пн

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. ЗубченкоПри секретарі Мошнік О.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал” м.Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м Донецьк

про визнання угоди недійсною

В судовому засіданні брали участь:

Представники сторін:

Від позивача: представник не з’явився

Від відповідача: представник не з’явився

Згідно із ст.69 ГПК України за клопотанням обох сторін ухвалою від 18.09.06р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

Згідно із ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 18.09. по 17.10.2006р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донвуглеводоканал” м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м. Донецьк, про визнання недійсною угоди по проведенню заліку однорідних вимог на суму 1171,38 грн. (повідомлення про проведення заліку однорідних вимог № 1 від 31.05.2005р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що угода про залік однорідних вимог суперечить положенням ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існує спір відносно зобов’язання позивача перед відповідачем, яке виникло внаслідок ухвалення рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2004р. у справі № 17/239. Вказане рішення суду, як стверджує позивач, не набрало законної сили, у зв’язку з чим має місце спір відносно розміру боргу позивача перед відповідачем.

Відповідач у відзиві від 09.03.2006р. проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень посилається на можливість заліку зустрічних вимог щодо припинення зобов’язань по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в силу ч. 2 ст. 509, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Клопотанням в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від 18.09.2006р. відповідач заявив про припинення розгляду справи № 11/43пн у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 11/43пн від 19.04.2006р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006р. вищевказане рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно із ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам позивача та відповідача засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005р. Господарським судом Донецької області ухвалене рішення у справі № 12/256 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р., цією ж датою втупило в законну силу), яким з відповідача – КП „Донецькміськводоканал” м. Донецьк на користь позивача, ВАТ „Донвуглеводоканал”, стягнуто заборгованість у сумі 105338,22 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1053,38 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Відповідачем на адресу позивача надіслано повідомлення про проведення заліку однорідних вимог № 1 (вих. № 09/2384 від 31.05.2005р.), яким відповідно зменшена заборгованість відповідача по вищевказаному рішенню зобов’язанням позивача, яка виникла за рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2004р. у справі № 17/239 (держмито – 1053 грн. та витрати на інформаційне забезпечення – 118 грн.).

Наполягаючи на тому, що вказаний залік суперечить приписам чинного законодавства, зокрема, ст. 601 Цивільного кодексу України, позивач намагається угоду про залік визнати недійсним.

За приписом ст. 174 Господарського кодексу України зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов’язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк яких настав або строк яких не зазначений або визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового; а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язання, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Таким чином, за аналізом вищенаведених норм випливає, що повідомлення відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог є правочином, направленим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, та може бути визнаний недійсним за наступними ознаками:

1) якщо вимоги не є зустрічними;

2) якщо вони не є однорідними;

3) строк виконання н настав.

Як встановлено судом, вимоги, які розглядається, та є підставою для заліку, є зустрічними, що випливає з рішень судів № 12/569, № 17/239 – позивач за однією справою є відповідачем за іншою та навпаки, однорідними: в обох випадках мова йде про стягнення грошових коштів.

При цьому, як вказано вище, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 602 Цивільного кодексу України, не містять заборони щодо зарахування зустрічних грошових вимог, які виникли із зобов’язань відшкодувати судові витрати. Тому суд вважає правомірним заявку відповідача щодо заліку судових витрат, відшкодованих рішенням суду.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду від 22.10.2004р. у справі № 17/239 оскаржено позивачем до Донецького апеляційного господарського суду, який своєю ухвалою від 15.12.2004р. зупинив апеляційне провадження на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області у справі № 17/239 від 22.10.2004р. ані на момент пред’явлення відповідачем повідомлення про залік – 31.05.2005р., ані на даний час в законну силу не вступило, тобто до цього часу виконанню не підлягає.

Тому суд вважає, що строк виконання рішення суду у справі № 17/239 від 22.10.2004р. не настав, тому безпідставним є й залік вимог від 31.05.2005р.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 11/43пн за відсутністю предмету спору задоволенню не підлягає, оскілки відсутність предмету спору – це безумовне та залишкове усунення зобов’язань між сторонами. Ухвала господарського суду Донецької області у справі № 12/569 від 09.08.2006р., постанова державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецька від 21.08.2006р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 12/569, винесені на підставі того, що залік зустрічних вимог ніким не скасовано та у встановленому порядку не визнано недійсним, тому може бути переглянуто за результатами розгляду справи № 11/43пн.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є недоведеними, вимоги відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал” м. Донецьк до Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м. Донецьк про визнання недійсною угоди по проведенню заліку однорідних вимог на суму 1171,38 грн. (повідомлення про проведення заліку однорідних вимог № 1 від 31.05.2005р.) підлягають задоволенню через ненастання строку виконання зобов’язання за заявленою вимогою.

Судові витрати за подачу позову, за подачу касаційної скарги покладаються на відповідача за приписом ст. 49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 601, 602 Цивільного кодексу, ст.ст. 20, 174, 202, 203 Господарського кодексу України, 4-3, 33, 34, 44, ч. 5 ст. 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал” м. Донецьк до Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” м. Донецьк про визнання недійсною угоди по проведенню заліку однорідних вимог на суму 1171,38 грн. (повідомлення про проведення заліку однорідних вимог № 1 від 31.05.2005р.) задовольнити повністю.

Визнати угоду по проведенню заліку однорідних вимог на суму 1171,38 грн. (повідомлення Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” про проведення заліку однорідних вимог № 1 від 31.05.2005р.) недійсною.

Стягнути з Комунального підприємства „Донецькміськводоканал” (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 110, код ЄДРПОУ 03361477) на користь відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, код ЄДРПОУ 05438089) витрати по сплаті держмита за подачу позовної заяви в розмірі 85 грн., витрати по сплаті держмита за подання касаційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.10.2006р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Зубченко І.В.