Постанова № 18654250, 28.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 2а-7680/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представник позивача не зявився

представник відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівіс" про стягнення податкового боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівіс" про стягнення податкового боргу у розмірі 9606,37 грн. шляхом стягнення коштів з розрахунків у банках.

В обґрунтування позову податкова інспекція зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мівіс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 05.11.2004, номер запису 1383 120 0000 000176.

У січні 2011 року в результаті господарської діяльності у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 9618,00 грн., визначений платником податків у податковій декларації від 19.01.2011 №9006235768. У звязку з тим, що відповідач мав переплату у розмірі 11,63 грн. сума податкового боргу, що підлягає стягненню, складає 9606,37 грн.

У звязку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся з позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мівіс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 05.11.2004, номер запису 1383 120 0000 000176 (а.с.7).

ТОВ "Мівіс" перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с.13).

Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100307393 від 31.10.2010 (а.с.14).

У січні 2011 року в результаті господарської діяльності у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 9618,00 грн., визначений платником податків у податковій декларації від 19.01.2011 №9006235768 (а.с.15-16).

Згідно зворотного боку облікової картки платника станом на 25.07.2011 нарахована сума податкового боргу відповідача складає 9618,00 грн., сума переплати складає 11,63 грн., недоїмка 9606,37 грн. (а.с.19).

У звязку з несплатою податкового боргу відповідачу була вручена податкова вимога від 31.01.2011 №35, яка отримана директором підприємства, що підтверджується корінцем податкової вимоги (а.с. 17). Податкова вимоги в установленому порядку відповідачем не оскаржена та вважається узгодженою.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед інших, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.49.16 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, яке самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні, податкова заборгованість підприємства, яка складає 9606,37 грн., є узгодженою та відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівіс" про стягнення податкового боргу у розмірі 9606,37 грн. шляхом стягнення коштів з розрахунків у банках підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Аміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівіс" про стягнення податкового боргу у розмірі 9606,37 грн. шляхом стягнення коштів з розрахунків у банках задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівіс" податковий борг у розмірі 9606,37 грн. (девять тисяч шістсот шість гривень 37 копійок) з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, на користь держави на р/р 31111029700080 код платежу 14010100, банк ГУДКУ в Луганській області, код 24046627, МФО 804013, одержувач УДК в м. Сєвєродонецьку.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2011 року.

СуддяС.В. Прудник