Постанова № 18653236, 15.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/6969/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Гунько О.В.,

представника відповідача - Шкіль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2011 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі по тексту - позивач, ВАТ "Полтавський ГЗК",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000562301/132 від 03.08.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія Глобус". За результатами даної перевірки складений акт № 4910/23-309/00191282 від 15.07.2011 року (далі по тексту - Акт), згідно висновків якого ВАТ "Полтавський ГЗК" порушено п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 03.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562301/132, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 365 573 грн., з них 365 572 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ВАТ "Полтавський ГЗК" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000562301/132 від 03.08.2011 року прийняте з порушенням діючого законодавства, необгрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягає визнанню нечинним.

Таке твердження позивач обґрунтовував тим, що висновки Акту позапланової виїзної перевірки про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 365 572 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що ТОВ "Компанія Глобус" є контрагентом ВАТ "Полтавський ГЗК" за договором № 2475/4638 від 12.11.2010 року на постачання металопрокату. Згідно умов договору, постачальник має надати сертифікати якості на товар із зазначенням виробника. Відповідно до акту, наданого ВАТ "Полтавський ГЗК", товар, придбаний у ТОВ "Компанія Глобус", виготовлений на ВАТ "Азовсталь". Позивачем надано копію сертифіката якості товару (подкладка 1 кб-65 (пром.), якість якої незадовільна, не видно печатки підприємства-виробника, документ скріплений печаткою ТОВ "Компанія Глобус". Згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що за квітень 2011 року ТОВ "Компанія Глобус" не мало взаємовідносин з ВАТ "Азовсталь". Сертифікату якості на підкладку рельсову Д65 надано не було. Відповідно до сертифікату якості товару (шайба - рельсова) вантажоотримувачем є ТОВ "Елта", виробник ВАТ "Дружівський метизний завод". Згідно системи співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, за квітень 2011 року ТОВ "Компанія Глобус" не мало взаємовідносин з ТОВ "Елта" та ВАТ "Дружівський метизний завод". Крім того, ТОВ "Компанія Глобус" не могло надавати вищенаведені товаро-матеріальні цінності за договором постачання по причині відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей, складських приміщень для зберігання товарів з метою подальшої реалізації.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області від 05.01.1995 року та перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 05.01.1995 року, зареєстроване в якості платника ПДВ, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 00191282.

В період з 04.07.2011 року по 08.07.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Компанія Глобус" за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2011 року № 4910/23-309/00191282, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1 п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ч.ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 365 572,67 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 365 572,67 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562301/132 від 03.08.2011 року, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 365 573 грн., у тому числі: за основним платежем 365 572 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 1,00 грн.

З вимогою про визнання нечинним вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, як на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Так, встановлено, що 01.12.2010 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" (покупець) та ТОВ "Компанія Глобус" (постачальник) укладено договір поставки № 2475/4638, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами договору. Специфікації складаються покупцем в міру виникнення потреби в продукції. Відповідно до умов договору кількість, асортимент, ціна та сума продукції визначається в специфікаціях до договору .

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Позивачем на підтвердження виконання укладеного договору та реальності вчинення господарських операцій між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Компанія Глобус" до суду надано копії специфікацій до договору № 2475/4638 від 12.11.2010 року, сертифікати якості поставленої продукції, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні про перевезення цього товару.

В підтвердження того, що придбаний у ТОВ "Компанія Глобус" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, до суду надано довідку про використання в господарській діяльності ВАТ "Полтавський ГЗК" товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Компанія Глобус" в квітні 2011 року. Відповідно до пояснень представника позивача, товар придбаний у ТОВ "Комапнія Глобус", був прийнятий до складських приміщень ВАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами. В подальшому продукція придбана у ТОВ "Компанія Глобус" була передана підрядчикам ТОВ "ШБУ ОТГМ №1", ДП "УМіТ "Одестрансбуд", ТОВ "Ферросстрой" з метою виконання ремонтних робіт під'їзних шляхів до ВАТ "Полтавський ГЗК".

Здійснення оплати по вищевказаному договору підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідач у Акті перевірки та представник відповідача у своїх поясненнях посилався на те, що у ТОВ "Компанія Глобус" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне, торгівельне обладнання.

Судом встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ТОВ "Компанія Глобус".

Суд вважає, що податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Критично суд ставиться до твердження відповідача про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на відсутність належної якості сертифікатів на придбаний у ТОВ "Компанія Глобус" товар.

Жодна норма жодного закону не ставить право на формування податкового кредиту з відповідних сум коштів у залежність від наявності чи відсутності сертифікатів якості на предмет угоди.

Окрім того, суд враховує те, що сертифікати якості надані позивачем, досліджені в судовому засіданні, твердження відповідача про їх неналежну якість не відповідає дійсності, оскільки з наданих фотокопій можливо дослідити їхній зміст. У той же час укладення угоди та її виконання, а також використання придбаного товару у своїй господарській діяльності підтверджено первинними бухгалтерськими документами в повному обсязі та за їх наявності не можуть бути поставлені під сумнів навіть за повної відсутності таких сертифікатів якості. Останні не є документами суворої звітності, які відображають зміни у структурі активів суб"єктів господарювання.

Так само критично суд ставиться до тверджень відповідача про відсутність взаємодії ТОВ "Компанія Глобус" з підприємствами-виробниками того товару, що був проданий у подальшому ВАТ "Полтавський ГЗК", у тих же податкових періодах. Такі висновки не грунтуються на дослідженні первинної документації і є припущеннями. Вони не враховують можливого тривалого зберігання раніше придбаного товару на складі ТОВ "Компанія Глобус", в т.ч. можливо орендованому, при тому, що цей товар міг бути придбаний у вказаних виробників у попередніх податкових періодах; не враховують можливого невідображення цих операцій ТОВ "Компанія Глобус" у своїй податковій звітності, що не може слугувати підставою для відповідальності ВАТ "Полтавський ГЗК", тощо.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "Компанія Глобус" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ВАТ "Полтавський ГЗК" на умовах самовивезення. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обгрунтувати такі висновки.

Таким чином, висновки податкового органу про нікчемність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Глобус".

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000562301/132 від 03.08.2011 року, та застосувати необхідний у даному разі спосіб захисту права, визнавши його протиправним і скасувавши.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000562301/132 від 03.08.2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков