Постанова № 18653206, 13.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/6714/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Грака С.С.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підриємства "Теплоенерго"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2011 року Комунальне підриємство "Теплоенерго" (далі- позивач, КП "Теплоенерго")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення № 0032441702/1152 від 04.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні погодився з правомірним нарахуванням податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4080,00 грн з перерахованих по договору страхування життя коштів. Крім того, зазначив, що кошти у розмірі 3068,82 грн відшкодовані працівникам за витрати на харчування під час навчання відповідно до приписів Закону України "Про цивільну оборону України", а тому підстави для сплати з цих коштів податку з доходів фізичних осіб відсутні.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, посилаючись на правомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6575,40 грн у зв'язку з несплатою позивачем податку з коштів, перерахованих по договору страхування життя працівників, у розмірі 32000,00 грн, та з коштів, повернутих працівникам згідно з авансовими звітами, загальною сумою 3068,82 грн.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 28.01.2011 по 24.02.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КП "Теплоенерго" за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складений акт № 11338/23-209/31700972 від 18.03.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5260,32 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0032441702/1152 від 04.04.2011 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6575,40 грн, в тому числі, 5260,32 грн - за основним платежем, 1315,08 грн - штрафні санкції.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що позивачем внаслідок порушень абзаців "б", "г", підпунктів 4.2.9, 4.2.5 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 "Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5260,32 грн.

Оцінюючи вірність цих висновків, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзаців "б", "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003 (далі - Закон № 889) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Підпунктом 4.3.13 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно з авансовими звітами та чеками на придбання товарів позивачем повернуто працівникам кошти, витрачені ними на харчування під час навчання, загальною сумою 3068,82 грн.

У зв'язку з тим, що проведене позивачем відшкодування коштів у розмірі 3086,82 грн не пов'язане з виконанням приписів Закону України "Про охорону праці", суд вважає правомірним донарахування позивачеві зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 460,32 грн.

Перевіряючи твердження представника позивача про безпідставність донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4800 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (Страхувальник) та ПрАТ "Аліко України" (Страховик) укладено договір страхування життя та працездатності працівників Страхувальника № GKOG_1003/3.

Пунктом 5 договору страхування встановлено, що договори страхування укладені на термін 10 років та більше.

Відповідно до платіжного доручення № 349 від 11.03.2010 позивачем перераховано на користь ПрАТ "Аліко України" страхові внески на загальну суму 32000 грн.

Абзацем "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються : працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

Згідно пункту 1.37 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.

Отже, договір страхування від 23.03.2010 є договором довгострокового страхування, а тому сума страхових внесків у розмірі 32000 грн повинна включатись до складу загального місячного оподатковуваного доходу за виключенням суми, що не перевищує 15 % нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку, тобто загальна сума страхових внесків, що включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу, становить 27200 грн (32000-15% ), що не заперечувалось представником позивача.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8 статті 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Таким чином, суд вважає неправомірним донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4800 грн, оскільки 15% від загального місячного оподатковуваного доходу у розмірі 27200 грн становить 4080 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з частиною 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0032441702/1152 від 04.04.2011 в частині донарахування Комунальному підриємству "Теплоенерго" податку на доходи фізичних осіб в сумі 900,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 720,00 гривень, за штрафними санкціями - 180, 00 гривень.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підриємства "Теплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання податкового-повідомлення рішення нечинним задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0032441702/1152 від 4 квітня 2011 року в частині донарахування Комунальному підриємству "Теплоенерго" податку на доходи фізичних осіб в сумі 900,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 720,00 гривень, за штрафними санкціями - 180, 00 гривень, визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підриємства "Теплоенерго" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,00 гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2011 року.

Суддя С.М. Серга