Постанова № 18653199, 15.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/6692/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Бобрицький А.В.,

представника відповідача - Смик В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство"Вікор"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство"Вікор",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001662301, № 0001792301, № 0001561702 від 15.07.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "КП "Вікор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2009 року по 31.03.2011 року. В результаті даної перевірки складений акт № 5725/23-1/36601041 від 07.07.2011 року (далі по тексту - Акт). Згідно висновків Акту, встановлено, що ТОВ "КП "Вікор" за 2010 -2011 роки занижено податок на прибуток на загальну суму 31 757,70 грн., чим порушено п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94; за червень та серпень 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 422 732,18 грн., чим порушено п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік та 2010 рік на загальну суму 11 782,50 грн., чим порушено п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 15.07.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001662301, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 051,65 грн., з яких 31 757,70 грн. - за основним платежем, 5 293,95 грн. - штрафні санкції; № 0001792301, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 415,23 грн., з яких 422 732,18 грн. за основним платежем, 105 683,05 грн. штрафні санкції, та № 0001561702, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 728,13 грн., з яких 11 782,50 грн. за основним платежем, 2945,63 грн. штрафні санкції.

ТОВ "КП "Вікор" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001662301 від 15.07.2011 року, № 0001792301 від 15.07.2011 року, № 0001561702 від 15.07.2011 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства, необґрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Так свої твердження позивач обґрунтовував тим, що висновки Акту, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, як на його думку, є необґрунтованими, необєктивними та не ґрунтуються на законі. Зокрема, висновки про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та до сум податкового кредиту, сформованих за відповідні податкові періоди за рахунок сум, сплачених ПП "Бетта ДК", не враховують наявності усіх необхідних первинних документів, дійсного виконання угод та сплати коштів, використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Висновки про неправильність утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету із сум оподатковуваного доходу у вигляді вартості рухомого майна, внесеного засновниками товариства - фізичними особами до Статутного фонду, також не відповідають дійсності. Оскільки вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід. Такі твердження позивач обґрунтовував у позові посиланням на норми відповідних нормативно-правових актів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, надав пояснення по суті справи, яке за своїм змістом відповідає змісту позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення й просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ТОВ "КП "Вікор"" виявлено порушення: п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ "КП "Вікор" за 2010-2011 роки занижено податок на прибуток на загальну суму 31 757,70 грн.; п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим товариством за червень та серпень 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 422 732,18 грн.; п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку із чим ТОВ "КП Вікор" не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009 рік та 2010 рік на загальну суму 11 782,50 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав з ПП "Бетта ДК" договір № 7 від 05.01.2010 року генерального підряду на капітальне будівництво. Предметом договору є поставка товару, номенклатура, ціна та кількість якого вказані в специфікації. У період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року на адресу ПП "Бетта ДК" перераховано кошти, частина яких в подальшому була повернена. У вкзаний період позивачем фактично отримано товару та оплачено на суму 1 016 246,50 грн. в т.ч. ПДВ 169 374,42 грн. та на суму 1 520 146,6 грн. в т.ч. ПДВ 253 357,76 грн., на які відсутні будь-які підтвержуючі документи на оприбуткування товарів (робіт, послуг). Фактичне виконання вказаного договору податковий орган вважає неможливими, оскільки ПП "Бетта ДК" станом на 07.07.2011 року, стан платника - 16(припинено (ліквідовано, закрито), у підприємства не має власних основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності. Для ПП "Бетта ДК" вказані господарські операції несуть податкову вигоду. Стверджував, що позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. В силу нікчемності відповідних правочинів, заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідними угодами, до складу амортизаційних відрахувань та податкового кредиту. Щодо порушення позивачем вимог стосовно утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, представник відповідача посилався на те, що підприємство яке в обмін на внесене до його Статутного Фонду рухоме майно, надає фізичній особі корпоративні права, є податковим агентом щодо вартості такого майна. Отже ТОВ "КП "Вікор" слід було утримати податок з доходів фізичних осіб із суми оподатковуваного доходу у вигляді вартості рухомого майна (офісні меблі, комп'ютерна техніка, мобільні телефони), внесеного засновником підприємства ОСОБА_3 до Статутного Фонду підприємства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 36601041) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.08.2009 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.

З 25.08.2009 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податків.

ДПІ у м. Полтави в період з 08.06.2011 року по 30.06.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "КП "Вікор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року. За результатами перевірки 07.07.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблені висновки про порушення платником податку:

- п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "КП "Вікор" занижено податок на прибуток за 2010-2011 роки на загальну суму 31 757,70 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 10 585,90 грн, за 4 квартал 2010 року на суму 10 585,90 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 10 585,90 грн.;

- п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 422 732,18 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 169 374,42 грн., за серпень 2010 року в сумі 253 357,76 грн.;

- п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 11 782,50 грн., в т.ч. за 2099 рік - 9750 грн, за 2010 рік - 2031,50 грн.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 15.07.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001662301, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 051,65 грн., з яких 31 757,70 грн. - за основним платежем, 5 293,95 грн. - штрафні санкції; № 0001792301, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 415,23 грн., з яких 422 732,18 грн. за основним платежем, 105 683,05 грн. штрафні санкції, та № 0001561702, яким ТОВ "КП "Вікор" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 728,13 грн., з яких 11 782,50 грн. за основним платежем, 2945,63 грн. штрафні санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися позивачем в порядку апеляційного оскарження.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені ч.3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до наступних висновків.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки відповідача про порушення платником податків зазначених норм законів ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські операції ТОВ "КП "Вікор" за договором укладеного між ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК".

Так, між ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК" було укладено договір від 05.01.2010 року за № 17 на поставку товару (будівельні матеріали), номенклатура , ціна і кількість якого вказані у специфікаціях.

З метою виконання умов договору ТОВ "КП "Вікор"було перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Бетта ДК" попередню оплату за поставку товару на загальну суму 5 600 000,00 грн. (платіжні доручення від 18.01.2010 р., від 19.01.2010 р., від 25.01.2010 р., від 26.01.2010 р, від 26.01.2010 р., від 26.01.2010 р., від 29.01.2010 р.).

В подальшому ПП "Бетта ДК" повернуто ТОВ "КП "Вікор" кошти (передплата) в сумі 3063607 грн. в т.ч. ПДВ 510 601,17 грн.

У червні 2010 року в адресу ТОВ "КП "Вікор" було поставлено ПП "Бетта ДК" товару на суму 1 016 246,50 грн. в т.ч. ПДВ 169 374,42 грн.

У серпні 2010 року в адресу ТОВ "КП "Вікор" було поставлено ПП "Бетта ДК" товару на суму 1 520 146,60 грн. в т.ч. ПДВ 253 357,76 грн.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час спірних правовідносин), порушення якого мав на увазі відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Пунктом 8.2. ст .8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено основні фонди та їх групи.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в Акті наступним чином. ТОВ "КП "Вікор" використовував у господарській діяльності наступні основні фонди: - 2 групи з нормою амортизації 10 відсотків, вартість яких станом на 01.07.2010 року складала 846 872 грн, станом на 31.03.2011 року - 685 966 грн.; - 4 групи (комп'ютерна техніка) з нормою амортизації 15 відсотків, вартість яких станом на 01.04.2010 року складала 77580 грн, станом на 31.03.2011 року - 47 644 грн.

Податковий орган в Акті перевірки вказує на те, що ТОВ "КП "Вікор" нараховувалася амортизація на матеріали, придбані у ПП "Бетта ДК" у червні 2010 року на суму 846 872,08 грн. (без ПДВ): різак, підйомник, лебідка. електрогайковерт, пердрофель, та ін. Фактично оприбуткування зазначених матеріалів не відбувалося, про що свідчить відсутність у ПП "Бетта ДК" необхідних умов для здійснення господарських операцій. Вказував, що діяльність щодо перерахування коштів по розрахункових рахунках не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що у звязку із завищенням суми амортизаційних відрахувань, було відповідно занижено податок на прибуток в сумі 31 757,70 грн. (за висновком податкового органу, стор. 11 Акту).

Крім того, в Акті вмотивовано незаконність включення ТОВ "КП "Вікор" до складу податкового кредиту сум коштів, отриманих від ПП "Бетта ДК" внаслідок господарських операцій за вказаним договором за червень 2010 року - 169 374,42 грн. та серпень 2010 року - 253357,76 грн.

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем допущено порушення "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 25.08.2005 №925\11205 (далі - Порядок №327)

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 2.3.2 Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно 2.3.4 цього Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку № 327 не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Стверджуючи про нікчемність укладених правочинів з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Судом у свою чергу встановлені фактичні обставини фінансово-господарських операцій між ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК", які полягали у поставці останнім товару платнику.

Поставку товару ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК" оформили договором від 05.01.2010 року за № 7 на поставку товару (будівельні матеріали), номенклатура , ціна і кількість якого вказані у специфікаціях. Позивачем доведено документально, що оплата поставки товару по господарській операції за червень 2010 року була проведена, відповідно до рахунків-фактур. Факт дійсності виконання угоди позивач підтвердив рядом документів: довіреність на отримання товару від ПП "Бетта ДК" відповідно до накладної, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, факт оплати товару підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією за червень 2010 року.

Сторони за вказаним договором в червні 2010 року в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначені договори є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КП "Вікор" та ПП "Бетта ДК" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні.

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі"

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів.

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Бетта ДК" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Однак суд звертає увагу на те, що на вимогу суду позивачем не було надано будь-яких документів, які б підтверджували оприбуткування товарів, отриманих від ПП "Бетта ДК" за серпень 2010 року, та правомірність формування відповідних сум податкового кредиту у розмірі 253 357,76 грн.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "КП "Вікор" правомірно віднесено до складу амортизаційних відрахувань та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки продукції від ПП "Бетта ДК" за червень 2010 року. Звідси випливає, що позивачем в червні 2010 року не було вчинено заниження податку на прибуток на суму 31 757,70 грн. та податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит в червні 2010 року та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми законів, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001662301 від 15 липня 2011 року прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправними та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлене позивачу цілком обгрунтовано та у відповідності до вимог діючого законодавства визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування грошових зобов'язань в сумі 253 357,76 грн - за основним платежем, 63 339,44 - штрафні санкції.

Відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. - основного платежу та 42 343,61 грн. - штрафних (фінансових) санкцій прийняте необгрунтовано та не на підставі закону, а тому в цій частині воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо встановлених за результатами перевірки порушень п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено Актом перевірки, в порушення вказаних норм Закону ТОВ "КП "Вікор" не утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми доходів працівників підприємства у вигляді коштів, що надавались як: допомога на поховання родича, нецільова матеріальна допомога, кошти за готельні послуги (на проживання працівника).

При перевірці касових звітів встановлено, що з каси підприємства:

- 18.06.2010 року видані кошти в сумі 1000 грн. ОСОБА_4 допомога на поховання родича за рахунок прибутку підприємства . Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 150 грн.;

- 24.06.2010 року видано нецільову матеріальну допомогу ОСОБА_5 в сумі 5300 грн., ОСОБА_6 в сумі 5300 грн. за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1590 грн.

ТОВ "КП "Вікор" прераховані кошти на рахунок ФОП ОСОБА_7 у загальній сумі 1950 грн за готельні послуги - проживання ОСОБА_8, згідно рахунків № 110 від 25.02.2010 року - 650 грн, № 202 від 26.04.2010 року - 650 грн., № 112 від 28.05.2010 року - 650 грн., за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 292,50 грн.

Позивачем в позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні не надано жодних документів, пояснень або доказів, які б спростовували встановлені в акті перевірки порушення щодо не утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 2 032,50 грн.

У свою чергу позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні вказували на протиправність висновку в Акті перевірки щодо встановлення порушення ст. 12 та п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

В акті перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "КП "Вікор" не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб і суми оподатковуваного доходу у вигляді вартості рухомого майна, внесеного засновником підприємства - фізичною особою до Статутного Фонду підприємства в сумі 65 000 грн. Внаслідок чого підприємством не утримано податку з доходів фізичних фізичних осіб в сумі 9750 грн.

Судом встановлено, що Статутний Фонд ТОВ "КП "Вікор" сформовано в сумі 65 000 грн. за рахунок внеску засновника - фізичної особи майном (офісні меблі, комп'ютерна техніка, мобільні телефони), згідно з протоколом загальних зборів засновників № 1 від 19.08.2009 року.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. "в"п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Суд вважає, що вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств").

Отже, тільки при відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, який засновник - фізична особа повинен самостійно задекларувати та особисто сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Також, при визначенні інвестиційного прибутку враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Враховуючи вище викладені обставини, суд вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9750 грн. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 728,13 грн., в т.ч. 11 782,50 грн. за основним платежем та 2945,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині донарахування грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 9 750 грн. основного платежу та 2 435,50 грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали предметом даного позову покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 253 357,76 грн - за основним платежем, 63 339,44 - штрафні санкції, податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2032,50 грн. - за основним платежем, 510,13 грн. штрафні санкції, та відсутність з його боку порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача при їх прийнятті в цій частині, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001662301 від 15 липня 2011 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001792301 від 15 липня 2011 року визнати протиправним та скасувати в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. основного платежу та 42 343,61 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001561702 від 15 липня 2011 року визнати протиправним та скасувати в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 750,00 грн. основного платежу та 2 435,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Комерційне підприємство "Вікор" частину судових витрат у сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков