Рішення № 18649519, 04.10.2011, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2023/2-238/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року Купянський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Скородєлової В.В.

при секретарі Бутковій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Купянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 5330,42 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, зазначивши що у березні 2007 року до нього звернувся відповідач про надання йому допомоги в сумі 8500 грн. Вони домовились, що відповідач отримає кошти, та буде поручителем за кредитним договором.

19 березня 2007 року за домовленістю з ОСОБА_2 він уклав кредитний договір №941/712243 з Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», згідно п. 1.1. договору сума кредиту складала 8500 грн., з терміном сплати до 18.03.2010 року. Згідно з договором поруки №941/2007-п від 19.03.2007 року ОСОБА_2 є поручителем по зобов'язанням позичальника. Відповідно до досягнутої домовленості між ними, 19.03.2007 року він позичив ОСОБА_2 8500 грн., з умовою сплати ним суми кредиту та відсотків до банку.

На підтвердження укладеного договору позики, він надав йому розписку, про що зазначив на додатку №1 до договору в день отримання коштів 19.03.2007 року. Крім того, на підтвердження домовленості в подальшому, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати суму позики та відсотків до 15 числа щомісячно, про що зазначив в листі (письмове звернення) від 15.07.2007 року на ім'я керуючого Куп'янським відділенням «ХД»АТ «Індекс-Банк».

Зазначені ним обставини підтверджує копіями договорів, розпискою на вказаному додатку №1 до договору та зобов'язанням ОСОБА_2 від 15.07.2007 року, що на думку позивача відповідно до ст. 1053 ЦК України є новацією боргу в позиковому зобов'язанні, що також підтверджує Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Куп'янського МВ ГУМВС України в Харківській області від 16.10.2009 року.

У встановлений договором строк ОСОБА_2 суму кредиту за договором не сплачував, тому перед Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»збільшилась заборгованість та відсотки.

В дійсний час, між АТ «Індустріально-експортний банк»та ТОВ «АУЗ Факторинг»укладено договір факторингу №03/09 від 26.09.2009 року про те, що останній є правонаступником всіх прав вимоги за вищевказаним кредитним договором. А уповноваженим по врегулюванню вищезазначеного є ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», про що свідчить лист від 27.10.2010 року. З листа від 27.10.2010 року зазначеного товариства випливає, що кредитним договором № 941/712243 та договором поруки №941/2007-п від 19.03.2007 року де ОСОБА_2 є поручителем по зобов'язанням позичальника, заборгованість станом на 20.09.2010 року складає 13830,42 грн. Тому, борг перед ТОВ «АУЗ Факторинг»станом на 20.09.2010 року склав 13830,42 грн.

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою про стягнення боргу та процентів за договором позики, моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 01.09.2010 року Апеляційним судом Харківської області його позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на його користь стягнуто суму боргу в розмірі 8500 грн. та 255 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідач визнав отримання коштів, та виконував дії сплати коштів та відсотків на користь банку за домовленістю з позивачем.

Тому позивач вважає, що з відповідача, вважаючи положення ст. 1053 ЦК України слід стягнути (13830,42 -8500,00) = 5 330,42 грн., а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, сплачені ним при подачі позову до суду.

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі, які просить суд задовольнити, крім того просив суд стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. моральної шкоди.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що між позивачем ОСОБА_1 19.03.2007 року та акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»було укладено кредитний договір №941/712243. Відповідно до п.1.1 банк надав позичальнику кредит в сумі 8500 грн. строком на 36 місяців. Позичальник повертає кредит щомісячно до 15 числа місяця наступного за розрахунковим згідно з додатком № 1 до договору, який є невідємною частиною цього договору.(а.с. 4 -5)

Згідно з договором поруки № 941/2007-п від 19.03.2007 року відповідач ОСОБА_2 є поручителем по зобовязанням позичальника ОСОБА_1 (а.с. 6)

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_2 19 березня 2007 року отримав 8500 грн. від ОСОБА_1 і зобовязався сплачувати щомісячно до 15 числа кожного місяця.

08.10.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Купянського МВ ГУМВСУ в Харківській області із заявою, в якій просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який у березні 2007 року, умовив його оформити кредит в «Індекс банку»на суму 8500 грн.

Постановою від 16.10.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 і ст. 192 КК України відмовлено. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до Купянського міськрайонного суду в цивільно-правовому порядку. (а.с. 12)

У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Купянського міськрайонного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, в обґрунтування якого посилався на те, що 19 березня 2007 року за домовленістю з відповідачем уклав договір №941/712243 з акціонерним товариством «Індустріальний банк»на суму 8500 грн., отриману суму передав ОСОБА_2 з умовою сплати останнім суми кредиту до банку. Оскільки відповідач не повернув суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення в сумі 9385,20 грн. та 255 грн. 3% річних від простроченої суми, позивач просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу з урахуванням процентів за весь час прострочення в сумі 11678,81 грн. та 3% річних в сумі 255 грн. на загальну суму 11933,81 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Рішенням судової колегії суддів судової палати з цивільних справи апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2010 року рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2010 року було скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 8500 грн., 255 грн. 3% річних від простроченої суми, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення набрало законної сили. (а.с. 8-9)

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, даним судовим рішенням було встановлено, що позивач ОСОБА_1 19 березня 2007 року уклав з акціонерним товариством «Індусстріально-експортний банк»кредитний договір №941/712243 на суму 8500 грн. Згідно договору поруки за №941/712243 від 19 березня 2007 року відповідач ОСОБА_2 є поручителем по зобовязанням позичальника ОСОБА_1 Факт отримання вказаної суми ОСОБА_2 від ОСОБА_1 підтверджується письмовою розпискою, що останній власноручно написав на листі ознайомлення з умовами отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 від 19 березня 2007 року; письмовим зверненням ОСОБА_2 на імя керуючого Купянським відділенням «ХД»АТ «Індекс-Банк»Брус А.О. про переведення зобовязань по кредиту на його імя.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

У відповідності до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобовязанням. Заміна боргу позиковим зобовязанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що спірна сума 5330,42 грн., яку він просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2, є заборгованістю по відсоткам за кредитним договором від 19.03.2007 року №941/712243, у судовому порядку зазначена сума з нього на користь банку не стягувалась.

Суд вважає, що позивачем не надано суду будь-яких належних доказів, які підтверджують факт заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 суми 5330,42 грн., та що саме на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути суму 5330,42 грн.

Оцінивши достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, вважає що позивачем ОСОБА_1 у судовому засіданні не доведено перед судом свого позову, що є його обовязком відповідно до ст. 10 ЦПК України, при цьому суд сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи розяснював сторонам їх права та обовязки, попереджував про вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суми 5330,42 грн. відсутні, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 50000 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ж ст.1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, прямо передбачених Законом.

Відповідно до розяснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»із наступними змінами і доповненнями, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, ані у відповідній позовній заяві, ані впродовж всього часу розгляду даної цивільної справи позивачем ОСОБА_1 не було належним чином обґрунтовано, в чому ж конкретно полягає заподіяна йому моральна шкода, яким чином і з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, не було надано суду і належних доказів як наявності самої шкоди, так і її розміру.

Виходячи з викладеного, а також положень ч.1 ст.60 ЦПК України, якою обовязок доведення обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень, покладено на сторони по цивільній справі, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., а тому в їх задоволенні відмовляє за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 212, 214-218, 294, 296 ЦПК України, ст.ст. 23, 1146, 1147, 1153, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 5330,42 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Купянського міськрайонного

суду Харківської області В.В. Скородєлова