Постанова № 1862933, 15.04.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 р.

№ 2-17/10267-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційне

подання Першого заступника військового прокурора Військово- Морських Сил України

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2007 р.

у справі № 2-17/10267-2007

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сігма"

про розірвання договорів

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сігма"

до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)

про визнання договору не6дійсним та визнання права власності

за участю представників:

позивача Ісаченков І.О. довіреність б/н від 25.01.2008 року

Дюкарь Р.С. довіреність б/н від 25.01.2008 року

відповідача Шамрай О.В. довіреність № 220/1005/д від 27.12.2007 р

прокуратури Спорий І.Г. посвідчення № 4 від 09.01.2002 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив розірвати інвестиційний договір від 14.03.06р. № 10/3/03-061/СБФ1 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їx будівництва (реконструкції) згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” i Міністерством оборони України, розірвати договір №10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006р. про спільне будівництво (реконструкцію) об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для ix будівництва (реконструкції) згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ “ТЕХНО-СІГМА”i Міністерством оборони України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не отримав документи, в т.ч. землевпорядні, необхідні для отримання дозволу на будівництво, не замовив необхідні дані для розробки проекту будівництва об`єкту стаціонарної рекреації, не отримав необхідні дозволи, технічні умови, іншу документацію для зносу існуючих будівель, чим порушує строки виконання будівельних робіт. Ці порушення впливають на отримання вигоди, на яку розраховує позивач. Kpiм того, порушуються договірні зв'язки позивача з третіми особами.

Відповідачем була подана зустрічна позовна заява, згідно якої він просить визнати дійсним договір №10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 14 березня 2006р. №10/3/03-061/СБФ1 про спільне будівництво (реконструкцію) об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їx будівництва (реконструкції) згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнати право власності на будівлі і споруди військового містечка №461/10 (м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське), а саме: КПП з двома ганками (літ. “А”за генпланом); казарма з двома ганками (літ. “Б”за генпланом); будівля з естакадою і двома сходами (літ. “В”за генпланом); склад (літ. “Г” за генпланом); навіс (літ. “Д”за генпланом); котельня (літ. “Е”за генпланом); баня з ганком (літ. “Ж”за генпланом); склади (літ. “З”за генпланом); овочесховище (літ. “И”за генпланом); бомбосховище (літ. “К”за генпланом); дзот (літ. “Л”за генпланом); дзот (літ. “М”за генпланом); склади (літ. “Н”за генпланом); трансформаторна підстанція з ганком (літ. “О”за генпланом); контрольно-пропускний пункт (літ. “П”за генпланом); навіс (літ. “Р”за генпланом); ворота (№1 за генпланом); огородження (№2 за генпланом); огородження (№12 за генпланом); огородження (№13 за генпланом); ворота (№15 за генпланом); огородження (№16 за генпланом); огородження (№17 за генпланом); огородження (№18 за генпланом); резервуар (№3 за генпланом); басейн (№4 за генпланом); оглядова яма (№5 за генпланом); підпорна стінка (№6 за генпланом); підпорна стінка (№7 за генпланом); підпорна стінка (№8 за генпланом); підпорна стінка (№9 за генпланом); підпорна стінка (№10 за генпланом); підпорна стінка (№11 за генпланом); пам’ятник (№14 за генпланом); мощення, у зв'язку з тим, що позивач (відповідач по зустрічному позову ухиляється від нотаріального посвідчення договору №10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 14 березня 2006р. №10/3/03-061/СБФ1 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їx будівництва (реконструкції згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін на підставі того, що він не має документів, які б підтверджували його право власності.

Рішенням господарського суду АР Крим від 30.07.07р. (суддя Гайворонський В.І.) у первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено: визнано дійсним договір №10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Miнicтepcтвa оборони України в інвестиційному договорі № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006р. про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їx будівництва (реконструкції) згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі стopiн; визнано за ТОВ "ТЕХНО-СІГМА”(код ЄДРПОУ 33918152) право власності на будівлі і споруди військового містечка №461/10 (м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське), а саме: КПП з двома ганками (літ. “А”за генпланом); казарма з двома ганками (літ. “Б”за генпланом); будівля з естакадою і двома сходами (літ. “В”за генпланом); склад (літ. “Г”за генпланом); навіс (літ. “Д” за генпланом); котельня (літ. “Е”за генпланом); баня з ганком (літ. “Ж”за генпланом); склади (літ. “З” за генпланом); овочесховище (літ. “И”за генпланом); бомбосховище (літ. “К”за генпланом); дзот (літ. “Л”за генпланом); дзот (літ. “М”за генпланом); склади (літ. “Н” за генпланом); трансформаторна підстанція з ганком (літ. “О”за генпланом); контрольно-пропускний пункт (літ. “П”за генпланом); навіс (літ. “Р”за генпланом); ворота (№1 за генпланом); огородження (№2 за генпланом); огородження (№12 за генпланом); огородження (№13 за генпланом); ворота (№15 за генпланом); огородження (№16 за генпланом); огородження (№17 за генпланом); огородження (№18 за генпланом); резервуар (№3 за генпланом); басейн (№4 за генпланом); оглядова яма (№5 за генпланом); підпорна стінка (№6 за генпланом); підпорна стінка (№7 за генпланом); підпорна стінка (№8 за генпланом); підпорна стінка (№9 за генпланом); підпорна стінка (№10 за генпланом); підпорна стінка (№11 за генпланом); пам’ятник (№14 за генпланом); мощення; стягнуто з Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (гозрахункове) державне мито у сумі 85 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.; стягнено з відповідача –ТОВ “ТЕХНО-СІГМА державне мито у сумі 25585 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

Суд, в обгрунтування прийнятого рішення посилається на ст.ст. 334, 328, 204, 329, 629 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про власність".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду АР Крим від 30.07.2007 року у справі № 2-17/10267-2007 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 92, 203, 215, 234, 228 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст.ст. 2, 29 ГПК України.

У своєму відзиві на касаційне подання, ТОВ "Техно-Сігма" заперечує проти доводів наведених в ньому, вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства і фактичним обставинам у справі, а тому просить рішення господарського суду АР Крим від 30.07.07р. залишити без змін, а касаційне подання без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, 14 березня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СІГМА", іменована “Сторона -2” i Державою Україна в oco6i органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від iмeнi якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони - „Укроборонбуд", іменована “Сторона-1”, був укладений інвестиційний договір №10/3/03-061/СБФ1 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їx будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом договору була спільна діяльність по проектуванню i будівництву об'єктів нерухомості в м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське з будівлями та спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, розробленого та затвердженого у встановленому порядку, а також об`єктів житлово-цивільного призначення, його матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном, що призведе до створення спільної cyмicнoї власності Сторін цього договору.

Суд дійшов висновку про те, що оскільки не має підстав для розірвання договору від 14.03.2006 року, відповідно не має підстав й для розірвання договору від 22.03.2006 року.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно договора №10/3/03-061/СБФ1 від 14.03.2006р. пайовим внеском в спільну діяльність Сторони-1 є відповідне нерухоме майно. Пайовим внеском товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СІГМА" в спільну діяльність складають його витрати по проектуванню i будівництву (реконструкції) 100% площі об`єкту i вci інші витрати. Відповідно до пункту 10.1 Договору №10/3/03-061/СБФ1 по взаємній згоді сторін позивач (відповідач по первинному позову) має право здійснити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паю), яка полягає в ув'язненні цивільно-правової операції по переходу права власності на майно, що є паєм держави за договором про спільну діяльність.

Крім того, 22 березня 2006 року між сторонами був укладений договір №10/4/03-062/СБФ2 про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року, згідно якому Сторона-2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Стороні -1 в договорі №10/3/03-061/СБФ1 шляхом купівлі-продажу, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, та вказані об'єкти нерухомості та їx ціна, які підлягають купівлі-продажу.

Відповідно до Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженним наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації,

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно виникає з моменту його фактичної передачі, якщо інше не передбачено законом або договором. Право власності на майно за договором, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення, або з моменту вступу до законної сили рішення суду про визнання договору, не засвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно статті 55 Закону України "Про нотаріат", пунктів 47, 61, 63 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Мінюсту України №20/5 від 03 березня 2004 року, пункту 2 Наказу Міністерства юстиції України №84/5 від 20 вересня 2002 року "Про надання витягів з Реєстру права власності на нерухоме майно на спеціальних бланках", для нотаріального посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, необхідно надати документи, підтверджуючі право власності на нерухоме майно за правилом i формою, встановленої статтями 4, 5, 17-20 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно i їx обмежень", пунктів 1-4, 5-6 Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно".

Враховуючи викладене, суд підставно зазначив, що вказані документи у відповідача (позивача по первинному позову) відсутні, i надати їx неможливо, оскільки дані об'єкти нерухомого майна є власністю держави Україна через статтю 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підкорення, розташовані на території України", а також статей 4, 7 Закону України "Про правонаступництво України", що не вимагає обов`язкової державної реєстрації прав на нерухоме майно з дотриманням вимог викладених нормативно-правових aктів.

3 урахуванням зазначеного, суд вірно дійшов висновку про те, що ТОВ "ТЕХНО-СІГМА", фактично будучи власником даних об'єктів нерухомого майна, не має правової форми реалізації прав власника, закріплених в статті 4 Закону України "Про власність".

Місцевий господарський суд, встановив, що згідно п.2 договору № 10/4/03-062/СБФ2 від 22.03.2006р. ТОВ „ТЕХНО-СІГМА", здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) відповідачу шляхом купівлі-продажу майна. В даному пункті договору також зазначене майно, яке є нерухомістю.

Зміст вказаного договору не суперечить ст. 628 ЦК України.

Згаданий договір має елементи договору купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим згідно ст. 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно акту прийому-передачі розміру пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі №10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006 року про компенсацію вартості пайового внеску в договорі від 14 березня, 2006 року №10/3/03-061/СБФ1 позивачем (відповідачем по зустрічному позову) передане відповідачу (позивачу по зустрічному позову) вказане в договорі майно, що свідчить про часткове виконання договору сторонами.

Судова колегія, підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивач (відповідач по зустрічному позову) не застосовував міри по нотаріальному засвідченню договору, що є обов'язковим для зазначених договорів.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено фактичне виконання умов договору про компенсацію пайової участі в інвестиційному договорі, при вказаних обставинах договір підлягає визнанню дійсним, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 220 ЦК України. Таким чином, зазначені обставини і обумовлюють визнання права власності на спірне майно за позивачем по зустрічному позову.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно виникає з моменту його фактичної передачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, що в даному випадку відсутнє.

У відповідності ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону чи незаконність придбання власності не встановлена судом, що також в даному випадку відсутнє.

Необхідно також відмітити, що ст. 204 ЦК України презюмує правомірність укладених правочинів.

Так, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що в даному випадку відсутнє.

Відповідно до приписів ст. 329 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється, не визнається або відсутні документи, що встановлюють його права. Відповідно до ст. 34 Закону України “Про власність” положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч i не є власником, але володіє майном на праві оперативного, повного господарського відання, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Господарський суд встановив, що згідно п.5.1 договору №10/3/03-061/СБФ1 від 14.03.2006р. Сторона-1, а саме позивач по первинному позову, повинен протягом 30 днів з дня укладення цього Договору отримати у встановленому порядку документи ( в тому числі землевпорядні), необхідні для проектування та проведення робіт з будівництва та реконструкції. Позивачем дані зобовязання за договором виконані не були.

А тому, невиконання відповідачем (позивачем по зустрічному позову) своїх обов'язків виникло не з його вини, що згідно з приписами ст. 614 ЦК України виключає його відповідальність.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд підставно відмовив в первісному позові.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо iншe прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, що в даному випадку відсутнє.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду АР Крим від 30.07.2007 року у справі № 2-17/10267-2007 відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не вбачається

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне подання першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду АР Крим від 30.07.2007 року у справі № 2-17/10267-2007 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.А. Плюшко

Судді С.С. Разводова

С.С. Самусенко