Постанова № 18622702, 14.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа №5021/1211/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача- ОСОБА_1. дов.

відповідача Татаренко А.І.- гол. правління (витяг із протоколу)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3091С/2-7 від 25.07.2011 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2011р. у справі №5021/1211/2011,

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м.Суми,

до Закритого акціонерного товариства фірми «Усе для дому», м. Суми,

про стягнення 13264,76 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13264,76 грн. за порушення умов договору № 8881/П-2009 від 30.12.2008 р. про постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.2011 року у справі №5021/1211/2011 (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13264,76 грн. заборгованості, 132,65 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2011 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що позивачем безпідставно завищені тарифи на послуги, які надані раніше, що на думку відповідача, є порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, стверджує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що застосовані ним тарифи та строки їх застосування передбачені чинними нормативними актами, окрім того, як зазначає позивач, обов'язковість застосування нормативно змінених цін та здійснення перерахунку за спожитий газ передбачена в самому тексті договору і додаткового погодження його сторонами не потребує.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 30.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Сумигаз»(на даний час Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»), газозбутовою організацією, та Закритим акціонерним товариством фірмою «Усе для дому», покупцем, укладено договір на постачання природного газу № 8881/П-2009, згідно з яким позивач зобовязався постачати, а відповідач прийняти й оплатити поставлені обсяги природного газу у встановленому цим договором порядку. Строк постачання газу встановлюється з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Відповідно до п.4.2.2 договору ціна на газ, вартість його транспортування, постачання та витрати на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України», визначені відповідно до п.4.2 цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування та постачання, розміру витрат на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України»сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата за природний газ, який постачається, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок газозбутової організації в розмірі: 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, 50% - не пізніше 1 числа місяця поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до умов укладеного договору позивачем у січні та березні 2009 р. відповідачу були надані послуги з постачання та транспортування природного газу загальним обсягом 17128 куб. м, що підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу від 26.01.2009 р. та від 25.03.2009 р. Дослідженням вказаних актів встановлено, що у акті за березень 2009 р. міститься виправлення з лютого та березень, однак, таке виправлення не впливає на суть актів, оскільки відповідачем сам по собі факт отримання відповідної кількості газу не заперечується та не спростовується.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що позивачем неправомірно до вказаної кількості поставленого газу застосовані ціни, які встановлені відповідними нормативними актами пізніше дати поставки газу.

Так, дійсно, як вбачається із матеріалів справи, позивачем при розрахунку суми заборгованості застосовані положення наказу НАК «Нафтогаз України»від 29.01.2009 р. № 43 (виданий на виконання постанови НКРЕ № 57 від 29.01.2009 р.), яким затверджено прейскурант цін на природний газ. Згідно цього наказу вартість природного газу за 1000 куб. м для промислових споживачів з 01.01.2009 р. становить 2020,25 грн. без ПДВ.

Саме з цього розрахунку позивачем і нараховані заявлені до стягнення суми боргу (з урахуванням часткової оплати).

Перевіркою наданих позивачем розрахунків (з урахуванням положень вищенаведеного наказу та умов договору) встановлено їх відповідність фактичним обставинам справи. Надані позивачем розрахунки відповідачем не спростовані.

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідач в порушення умов договору свої зобовязання за договором не виконав, своєчасно вартість наданих йому послуг не сплатив, у звязку з чим у нього і виникла заборгованість, яка правомірно заявлена позивачем до стягнення та стягнута місцевим господарським судом.

Колегія суддів не погоджується із твердженнями відповідача щодо неможливості застосування до нього спірних цін з тих підстав, що вказані ціни встановлені пізніше дати отримання газу та що між сторонами у встановленому законом порядку не було укладено додаткових угод до договору щодо зміни таких цін, виходячи з нижченаведеного.

Так, як вбачається із матеріалів справи, спірні ціни є державними фіксованими цінами, що встановлюються відповідними компетентними органами.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону, державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р., якою доповнено повноваження НКРЕ, з 01.01.2009 р. НКРЕ отримала право на встановлення цін на природний газ, зокрема, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Згідно Положення про НКРЕ, рішення, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на ОРЕ, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

На виконання постанови НКРЕ № 57 від 29.01.2009 року НАК «Нафтогаз України»видала наказ від 29.01.2009 р. № 43, яким затверджено прейскурант цін на природний газ. Згідно цього наказу прейскурант цін введений в дію з 01.01.2009 р. (саме цей наказ застосований позивачем при розрахунку суми заборгованості).

Умовами укладеного між сторонами договору (п. 4.2.2 договору) встановлено, що зміна ціни на газ, що вказана в цьому договорі, відповідно нормативним актам уповноважених державних органів є обов'язковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача, як такі, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та підтверджені належними доказами, а відтак, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Що ж стосується посилання відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, колегія суддів зазначає, що таке посилання не відповідає дійсності, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі та її призначення на 20.06.2011 р. відповідач отримав ще 03.06.2011 р. (а.с. 48), саме за його клопотанням розгляд справи було відкладено на 29.06.2011 р., а тому відповідач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, зобовязаний був опікуватись долею справи.

Окрім того, посилання відповідача на додану ним довідку пошти є безпідставним та не приймається судом, оскільки з даної довідки вбачається лише про факт отримання відповідачем рекомендованого листа, в ній не зазначено, що це є кореспонденція суду, ця довідка підписана та видана невідомою особою (тобто, не може вважатися належним та допустимим доказом). Також, колегія суддів зазначає, що за правилами поштового обігу, поштова кореспонденція у межах міста доставляється протягом 2-3 днів (про відповідне, зокрема, свідчить і факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі, яка отримана ним через 3 дні після відправки та факт отримання ним копії рішення суду).

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2011р. у справі №5021/1211/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2011р.