Рішення № 18622045, 06.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2011 Справа № 5024/1629/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Чумаченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Херсонській області, ідентифікаційний код 34906216, пров. Козацький, 10, м. Херсон;

до: Новобериславського сільського житлово-комунального підприємства "Джерело", ідентифікаційний код 32392590, вул. Комарова, 72, с. Новоберислав Бериславського району Херсонської області;

про відшкодування збитків в сумі 81757 грн. 55 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 09-8/786-500/11 від 11.04.2011 р.;

від відповідача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області, далі позивач, звернувся до господарського суду з позовом до Новобериславського сільського житлово-комунального підприємства "Джерело", далі відповідач, про стягнення з останнього коштів в сумі 81757,55грн., які позивач вважає збитками державі, що завдані відповідачем самовільним водокористуванням.

Представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на те, що в період з 01.01.2011 року по 06.04.2011 року відповідачем, який є юридичною особою - обєктом права комунальної власності Новобериславської селищної ради, без дозволу на здійснення спеціального водокористування забрано 6739 куб.м. підземних вод, чим порушено вимоги водного законодавства та завдано збитки державі в сумі 81757,55грн., просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача збитки, які підлягають зарахуванню на спеціальний рахунок Новобериславської селищної ради.

Відповідач в судове засідання 06.10.2011 року на зявився, відзив і витребувані матеріали до суду не подав. В судовому засіданні 22.09.2011 року представник відповідача визнав факт роботи підприємства без дозволу на спеціальне водокористування та обєм води, що спожитий без дозволу, пояснив, що відповідач здійснював забезпечення водою населення, висловив думку, що стягнення з відповідача суми позову приведе до його неплатоспроможності.

Новобериславська селищна рада надіслала до суду листа, в якому зазначає, що відповідач при відсутності дозволів на спеціальне водокористування продовжував надавати послуги з водопостачання населення з метою недопущення відключення життєвонеобхідної послуги для громадян. Селищна рада вважає, що своєю діяльністю відповідач не завдав збитків сільській раді.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність відзиву на позов відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для прийняття судового рішення в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, лісів та дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно Положення про державну екологічну інспекцію в Херсонській області, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.02.2007р. № 55, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів, отже є належним позивачем.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та законодавство, що регулює досліджувані судом правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини з приводу використання водних ресурсів держави регулюються нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України та іншими законодавчими актами.

Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства регулюється вказаними Законами, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 9 ст. 44, ст. ст. 48-49 Водного кодексу України спеціальне використання водних ресурсів, здійснюється за наявності дозволу і своєчасної сплати зборів за спеціальне водокористування та інших зборів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, у випадку недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування винні особи несуть цивільно-правову та інші види юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства та відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, наразі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Позивач не вимагає безоплатного вилучення незаконно добутих в природі ресурсів та виготовленої з них продукції, а також безоплатного вилучення (конфіскації) знаряддя правопорушення.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено особливості застосування цивільно-правової відповідальності. Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Позивач не вимагає відшкодування неодержаних прибутків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала.

Суд констатує, що Законами України встановлено правило про обовязкове відшкодування майнової шкоди в повному обсязі. Виключень з цього правила для відшкодування шкоди навколишньому середовищу (водним ресурсам) Закон не передбачає.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, які передбачають, що відшкодування завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитків регулюється в порядку, що має бути встановлений законодавством України. Частиною 1 ст. 111 Водного кодексу України встановлено, що розміри і порядок відшкодування шкоди мають визначатися законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 06.04.2011 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в Новобериславькому сільському житлово-комунальному підприємстві "Джерело", в ході якої встановлено факт порушення відповідачем вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, а саме факт забору підземної води в період з 01.01.2011 року по 06.04.2011 року без дозволу на здійснення спеціального водокористування, про що складено акт від 06.04.2011 року (а.с. 9).

Цей факт не оспорюється відповідачем, підтверджується матеріалами справи, наразі копіями дозволу на спеціальне водокористування від 11.02.2009 року, який діяв до 01.01.2011 року. В подальшому за період перевірки термін дії дозволу не подовжувався.

За таких обставин суд визнає в діях відповідача факт самовільного спеціального використання природних ресурсів, який є підставою для виникнення цивільного обовязку відповідача та застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у спосіб відшкодування збитків та майнової шкоди.

Позивачем здійснено розрахунок збитків, що завдані відповідачем із застосуванням п.9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. за №389 та зареєстрована у Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783, далі Методика.

Зазначеною Методикою визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за такою формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

Суд зауважує, що застосована позивачем Методика не містить пояснення усім елементам формули, а вказує лише, що:

W - об'єм води у кубічних метрах, що використана самовільно без дозвільних документів;

Тар розмір вартості води (ціна), що сплачується водокористувачами при наявності дозволу, у гривнях за 100 куб. метрів (дорівнює загальній ставці збору за спеціальне використання води).

Перевіряючи розрахунок збитків, наданий позивачем, суд встановив, що відповідно до ст. 325.2. Податкового кодексу України загальна ставка збору за спеціальне використання підземних вод для водокористувачів Херсонської області встановлена у розмірі 40.44грн. за 100 куб. метрів.

Згідно ст. 325.9. Податкового кодексу України до ставок збору для житлово-комунальних підприємств застосовується коефіцієнт 0,3, що зменшує загальну ставку збору.

Позивач для розрахунку вартості збитків взяв фактичний обєм самовільно використаної води за довідкою відповідача 6739 куб. метрів, помножив його на загальний тариф (0,4044 за один куб. метр) збільшив його у сто разів і зменшив отриманий результат на коефіцієнт 0,3, виходячи з формули Методики, та просить стягнути з відповідача 81757,55грн., яку він вважає реальними збитками, завданими державі.

Суд не приймає розрахунку, зробленого позивачем, оскільки застосовані позивачем способи і засади визначення майнової шкоди не відповідають вимогам Законів України.

Так, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зазначеними вище нормами ЦК України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено засади (принципи) стягнення збитків (шкоди) в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Із змісту положень ч. 3 ст. 22 ЦК України прямо випливає, що випадки відшкодування збитків (шкоди) у більшому або у меншому розмірі (як виключення із загального правила) повинні бути встановлені лише Законом.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Дослідивши склад елементів, застосованих позивачем у розрахунку збитків, суд приходить до висновку, що розрахунок складається з трьох величин, а саме:

1) Реальних збитків, яких зазнала держава від самовільного використання води відповідачем, які включають об'єм води (W), що використана самовільно 6739 куб. метрів, помножений на ціну (тариф), що дорівнює ставці збору за спеціальне використання води встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

2) Збільшуючий коефіцієнт "100", що підвищує ціну (тариф) спожитого без дозволу ресурсу в сто разів, отже і підвищує відповідальність за завдані реальні збитки.

3) Понижаючий коефіцієнт "0.3", що зменшує відповідальність особи, яка завдала збитків, до розміру 30% від суми реальних збитків, підвищеної у 100 разів.

За таких обставин, Методика містить у собі положення про кратність цивільно-правової відповідальності особи, які мають визначатися лише Законами.

Господарський суд нагадує сторонам, що при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" в редакції від 29.12.2007 р. № 04-5/239 (пункт 7 абзаци 5-6) "у визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України".

Частиною шостою статті 225 ГК України передбачена розробка Кабінетом Міністрів України методик визначення розміру збитків у сферах господарювання. Тому при визначенні розміру шкоди судами слід перевіряти відповідність заявленої позивачем суми зазначеним методикам».

Як суд зазначив вище, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 ЦК України випадки відшкодування збитків (шкоди) у більшому або у меншому розмірі повинні бути встановлені Законом.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 ст. 225 ГК України встановлено, що обмежена відповідальність за збитки, що завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, у тому числі за порушення вимог до здійснення господарської діяльності може встановлюватися Законом.

Частиною 6 ст. 225 ГК України визначено, що методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що Методика затверджена наказом Мінприроди України, а не Кабінетом Міністрів України, крім того Методика не відповідає законодавству в частині встановлення збільшеної та зменшеної відповідальності субєктів цивільних відносин.

Застосований позивачем у розрахунку коефіцієнт "0,3" в законодавстві України (ст.325 Податкового кодексу України) застосовується для пониження (зменшення) ставки збору за спеціальне використання води житлово-комунальними підприємствами, але не для зменшення відповідальності. Використання цього ж коефіцієнта для зменшення розміру фактичних збитків не встановлений Законом і є необґрунтованим з боку позивача.

Господарський суд підкреслює, що відповідно до ст. 4 ГПК України суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Керуючись принципом законності суд, при розгляді цієї справи, не застосовує п.9.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затверджену наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. за №389.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача реальних збитків, які полягають у об'єм води (W), що використана самовільно 6739 куб. метрів, помножений на ставку збору за спеціальне використання води 0,4044грн. за одинкуб. метр, що становить 2725,25 гривень, що є реальними збитками без застосування підвищуючих чи понижуючих коефіцієнтів.

Господарські витрати стягуються з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 44, 109, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Новобериславського сільського житлово-комунального підприємства "Джерело", ідентифікаційний код 32392590, вул. Комарова, 72, с. Новоберислав Бериславського району Херсонської області:

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області, код ЄДРПОУ № 34906216, м.Херсон, провулок Козацький, буд. 10, для зарахування до державного фонду охорони навколишнього природного середовища Новобериславської селищної ради на р/р 33112331700051, МФО 852010, ККД 24062100, код ЄДРПОУ 24103704, у ВДК Бериславського району Херсонської області 2725,25грн. (дві тисячі сімсот двадцять пять гривень 25 копійок) збитків, завданих навколишньому природному середовищу порушенням правил спеціального водокористування;

- на користь державного бюджету (отримувач: Відділення Держказначейства м. Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, МФО 852010 призначення платежу: держмито в доход держбюджету код 22090200 символ звітності 095) 102,00грн. (сто дві гривень 00 копійок) державного мита;

- на користь державного бюджету (р/р 31212259700002 Банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 ЄДРПОУ 24104230 отримувач: УДК м. Херсона код 22090200 символ звітності 259) 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя П.Д. Пригуза

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.10.2011 р.