Рішення № 18621479, 03.10.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.11 Справа № 5021/1619/2011. за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Словяни»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гайдукова С.П.

про визнання договору недійсним

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю секретаря судового засідання Є.В. Глущенко

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від 1-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 05.09.2011 р.

від 2-го відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір відповідального зберігання нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв.м., розташований за адресою: м. Суми, вул.. Іллінська, 12, укладеного 15.06.2009 р. між ТОВ «Словяни» та ТОВ «Союз-3», застосувавши односторонню реституцію в частині повернення нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв.м., розташований за адресою м. Суми, вул.. Іллінська, 12 Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-3».

Перший відповідач надав до суду 01.09.2011 р. відповідь на позовну заяву, в якій вважає договір відповідального зберігання таким, що укладений з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить відмовити у позові.

Другий відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника першого відповідача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-3» в особі ліквідатора Мальованого О.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Словяни» був укладений договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого з метою захисту майна банкрута другий відповідач передав першому відповідачу, а перший відповідач прийняв на відповідальне зберігання нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення магазину «Смак», загальною площею 595 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Харківська, 9 та нежитлове приміщення загальною площею 351 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Іллінська, 12, які належать на праві власності другому відповідачу.

Відповідно до п.2.3 в рахунок оплати послуг по збереженню майнових активів перший відповідач має право безоплатно користуватися нерухомим майном, переданим на зберігання для своїх потреб.

Відповідно до п. 7.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.12.2010 р. по справі №7/83-09 ліквідатором банкрута ТОВ «Союз-3» призначено арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича.

27.06.2007 року між позивачем та другим відповідачем ТОВ «Союз-3» був укладений іпотечний договір з метою забезпечення вимоги банку, що випливає з Кредитного договору № 012/06-11/62 від 12.06.2007 р.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно нежитлове приміщення (під літ. «А»), загальною площею 351,0 кв.м., що знаходиться в м. Суми, по вул.. Червоногвардійській, 12.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір відповідального зберігання від 15.06.2009 року був укладений з порушенням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про іпотеку», а також всупереч п.4.1.4 Іпотечного договору від 27.06.2007 р., відповідно до якого іпотекодавець зобовязаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч 1. ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що другий відповідач ТОВ «Союз-3» передав першому відповідачу за договором відповідального зберігання від 15.06.2009 року нерухоме майно, яке знаходилось в іпотеці, чим порушив вимоги ст.ст. 1, 9 Закону України «Про іпотеку», вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами та не спростовані відповідачами, господарський суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 15.06.2009 року обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині передачі на відповідальне зберігання нежитлового приміщення загальною площею 351 кв.м., розташованого за адресою м. Суми вул.. Іллінська, 12, оскільки тільки цей обєкт знаходиться в іпотеці позивача згідно з договором іпотеки від 27.06.2007 року.

Крім того, позивач просить суд застосувати односторонню реституцію в частині повернення нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв.м., розташований за адресою м. Суми, вул.. Іллінська, 12 Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-3».

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Хоча реституція не передбачена у ст. 16 Цивільного кодексу України як один із способів захисту, проте реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 Цивільного кодексу України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись з вимогою про застосування односторонньої реституції в частині повернення нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв.м., розташованого за адресою м. Суми, вул.. Іллінська, 12 другому відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-3», позивач виступає ініціатором захисту майнового права та інтересу іншої юридичної особи, що є порушенням норм матеріального права та вимог Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту статті 216 Цивільного кодексу України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства не вбачається обовязку суду застосовувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, тому з другого відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійним договір відповідального зберігання від 15.06.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Словяни» (40000, м. Суми, вул.. Заливна, 15, код 36437907) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-3» (40030, м. Суми, вул.. Іллінська, 12, код 32779336) в частині передачі на відповідальне зберігання нежитлового приміщення загальною площею 351 кв.м., розташованого за адресою м. Суми вул.. Іллінська,12.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» (40030, м. Суми, вул.. Іллінська, 12, код 32779336) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції (40030, м. Суми, пл.. Незалежності, 1, код 21125295) 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.10.2011 року.