Рішення № 18620482, 30.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/28230.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

доПриватного акціонерного товариства "Інформаційні компютерні системи"

простягнення 79041,40 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_2 (Дов.)

У судовому засіданні 30.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 79041,40 грн. боргу за невиконані зобовязання по рахунку № СКб-6618 від 23.09.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки оплаченого ним обладнання та надання послуг, обумовлених ним, у звязку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист № 1-5-8731 від 18.04.2011р.) щодо повернення здійсненої оплати в сумі 79041,40 грн. Оскільки така вимога залишена відповідачем без задоволення, позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011р. порушено провадження у справі № 57/282 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.09.2011р.

06.09.2011р. в судовому засіданні представник Відповідача - ПАТ "Інком" надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, зазначивши, що поставка відповідачем обладнання, матеріалів та надання послуг та виконання робіт за вказаним рахунком не були можливими внаслідок немотивованої відмови позивача від прийняття таких. Крім того, відповідач зазначав, що лист позивача від 18.04.2011р. не містить відомостей щодо місця та умов передачі обладнання та надання послуг і робіт, поставка такого обладнання та виконання робіт є неможливим. Також відповідач зазначив, що факт виконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки товару у повному обсязі, а також факт немотивованої відмови від прийняття товару позивачем встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. у справі № 4/137, яке має приюдиційне значення для вирішення даного спору.

В судовому засіданні 06.09.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/282.

23.09.2011р. в судовому засіданні представник Позивача - ПАТ "КБ "Надра" надав суду письмові правові пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.09.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.09.2011р.

30.09.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - ПАТ "КБ "Надра" підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача - ПАТ "Інком" проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2008 року між сторонами укладено ряд договорів, відповідно до яких відповідач зобовязаний поставляти на користь позивача обладнання, матеріали та надавати послуги по їх монтажу, а позивач - здійснювати оплату виконаних відповідачем робіт і поставлених матеріалів.

Відповідні договори укладені сторонами в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, використовуючи спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Про укладення договорів в зазначеному вище порядку сторонами не заперечується.

Судом досліджено, що прийняття до виконання замовлень підтверджувалося наданням відповідачем позивачу рахунків-фактур для оплати.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, 23.09.2008р. відповідач виставив позивачу рахунок № СКб-6618 на суму 79041,40 грн., який сплачений останнім 29.09.2008р., що підтверджується меморіальним ордером № 47574, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений між сторонами у спрощений спосіб містить в собі елементи як договору поставки, так і договору підряду. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, а у главі 61 визначені положення, які регулюють відносини що виникають з підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. А згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений також ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено матеріалами справи, оплачене позивачем за рахунком № СКб-6618 обладнання не поставлене, пусконалагоджувальні роботи - не проведені.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Заборгованість відповідача станом на час вирішення спору складає 79041,40 грн., що належними доказами не спростовано.

В силу положень ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Оскільки, у звязку з відмовою в поставці обладнання та проведенні пусконалагоджувальних робіт такого, заборгованість відповідача за якими складає 79041,40 грн., зобов'язання припинились, у відповідача виник обовязок повернути кошти, отримані як оплату за це обладнання та роботи.

Про необхідність здійснити відвантаження обладнання згідно з оплаченим раніше рахунком або повернення коштів, сплачених згідно з рахунком № СКб-6618 від 23.09.2008р., позивач зазначав у вимозі № 1-5-8731 від 18.04.2011р., яка була направлена на адресу відповідача та отримана 20.04.2011, докази чого долучені до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач кошти в розмірі 79041,40 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахував, доказів протилежного до суду не надав.

Щодо посилань відповідача на факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. у справі № 4/137, яким у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Закритого акціонерного товариства "Інком" про стягнення 1122715,10 грн. боргу за невиконані зобовязання щодо відвантаження обладнання, в тому числі згідно рахунку № СКб-6618 від 23.09.2008р. було відмовлено, суд зазначає наступне.

При прийнятті вищевказаного рішення суд дійшов висновку, що поставка відповідачем обладнання, матеріалів та надання послуг і/або робіт згідно рахунку № СКб-6618 від 23.09.2008р. була неможливою внаслідок немотивованої відмови позивача прийняти таке обладнання і матеріали, надати відповідачу місця для надання послуг і/або робіт та забезпечити доступ працівників відповідача до цих місць.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що зазначені обставини не є фактами у розумінні статті 35 ГПК України, з огляду на наступне.

Фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

Преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Дана позиція міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2004р. у справі № 6/408, де зазначається, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Разом з тим, обставини, на які посилається відповідач, є лише висновками суду, а не юридично значимими фактами, та мають значення лише для справи, яка розглянута.

Натомість, суд звертає увагу, що у листі від 18.04.2011р. позивач пропонував відповідачу здійснити поставку обладнання, в тому числі, за рахунком № СКб-6618 від 23.09.2008р., однак така ним здійснена не була. Суд відхиляє твердження відповідача, що поставка обумовленого вказаним рахунком обладнання була неможливою за відсутності зазначення місця відвантаження такого у листі від 18.04.2011р., адже відповідач не був позбавлений права звернутись до позивача з вимогами про надання такої інформації, що вчинено ним не було, доказів протилежного до суду не надано.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що строк виконання зобовязання по перерахуванню позивачу 79041,40 грн. є таким що настав, однак відповідач грошові кошти у розмірі 79041,40 грн. на рахунок позивача станом на день вирішення спору не перерахував.

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 79041,40 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 790,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інформаційні компютерні системи" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 21670779) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15; ідентифікаційний код 20025456) 79041 (сімдесят девять тисяч сорок одна) грн. 40 коп. боргу, 790 (сімсот девяносто) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 05.10.2011р.