Рішення № 18620342, 11.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р.

Справа № 5010/1639/2011-17/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна", пр-т Текстильників, 5, м. Херсон, 73000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення 34889 грн. 90 коп., в т.ч. 32834 грн. 18 коп. основного боргу, 1392 грн. 22 коп. пені, 394 грн. 01 коп. інфляційні втрати, 269 грн. 47 коп. річні відсотки;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились,

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Приватною виробничо-комерційною фірмою "Пані Крістіна" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю " Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" про стягнення 34889 грн. 90 коп., в т.ч. 32834 грн. 18 коп. основного боргу, 1392 грн.22 коп. пені, 394 грн. 01 коп. інфляційні втрати, 269 грн. 47 коп. річні відсотки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив суду заяву (вх.№ 7770/2011-свх від 20.09.11), в якій зазначає, що відповідачем оплачено частину суми основного боргу в розмірі 3000 грн. - 11.08.11, 5000 грн. - 01.09.11, 5000 грн. - 09.09.11. Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" 19834 грн. 18 коп. основного боргу, 1193 грн. 92 коп. пені, 231 грн. 08 коп. річних відсотків.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суду не повідомив.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

16.02.2009 р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Пані Крістіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" було укладено договір дистрибуції № 27.

Відповідно п. 2.4. договору, позивач зобов'язується поставити продукцію відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити її у відповідності до умов договору.

Згідно п. 6.1. договору, поставка продукції здійснюється позивачем у відповідності з Правилами організації поставок (додаток 2).

На виконання умов договору, позивач в період з квітня 2011 року по червень 2011 року передав відповідачу продукцію на загальну суму 285144 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими накладними та розрахунками коригування кількісних і якісних показників до податкових накладних (а.с. 12-24), належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 05.05. 2009 р. до договору дистрибуції № 27 від 16.02.2009 р. сторони внесли зміни та доповнення до п. 5.1. договору, яким передбачено порядок розрахунків між сторонами. У відповідності до вказаного пункту відповідач здійснює оплату за поставлену продукцію, вказану в даному договорі, в продовж 14 календарних днів з моменту отримання продукції, на підставі розхідної накладної. В платіжному дорученні відповідач зобов'язаний вказати номер і дату розхідної накладної позивача на товар, за який здійснюється оплата, із зазначенням номера та дати даного договору. Оплата вважається проведеною з моменту зарахування грошових коштів банківською установою на поточний рахунок позивача.

Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі та своєчасно не виконав, вартість товару не оплатив, внаслідок чого, як зазначає позивач в позовній заяві, борг становить 32834 грн. 18 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

В розумінні ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідачем в обумовлений п. 5.1 договору строк оплата за прийнятий товар не проведена.

Позивачем 12.07.11 р. на адресу відповідача було надіслано претензію вих. № 24/11 з пропозицією здійснити оплату боргу. Вимога позивача була залишена без відповіді та задоволення.

20.09.11 р. позивачем надано суду заяву (вх.№ 7770/2011-свх від 20.09.11), в якій повідомляє про часткову сплату відповідачем суми боргу - 3000 грн. платіжним дорученням № 1280 від 11.08.11 (до звернення позивача з позовом), 5000 грн. - платіжним дорученням № 1389 від 01.09.11, 5000 грн. - платіжним дорученням № 1432 від 09.09.11.

З врахуванням часткових оплат суми боргу відповідачем, станом на 11.10.11 борг становить 19834 грн. 18 коп.

З огляду на викладене, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 19834 грн. 18 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню. В частині стягнення 10000 грн. основного боргу, слід припинити провадження згідно п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 3000 грн. основного боргу слід відмовити.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 9.1 договору, сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

На підставі вказаного пункту за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1193 грн. 93 коп. Відповідно до поданого позивачем уточненого розрахунку пені (а.с.63), сума пені нарахована на суму боргу за накладною № 000331 від 14.04.11 р. становить 897 грн. 54 коп., за накладною № 000333 від 15.04.11 р. становить 296 грн. 39 коп.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 1193 грн. 92 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеної норми, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 394 грн. 01 коп.

Однак, при здійснені розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано методику нарахування визначену у рекомендаціях Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а саме розрахунок здійснений без врахування індексів інфляції за місяці в яких відсутні інфляційні процеси. У вказаний позивачем період нарахування інфляційних втрат з 29.04.11 по 05.08.11 середній індекс інфляції згідно повідомлень Державного комітету статистики від 08.06.11, 08.07.11, 09.08.11 становив 99,89 %.

Таким чином, інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період не відбувалось.

З огляду на викладене, у стягненні інфляційних втрат, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача річні відсотки в розмірі 231 грн.08 коп.

З огляду на правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку річних відсотків вимога про стягнення 231 грн. 08 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 19834 грн. 18 коп. основного боргу, 1193 грн. 92 коп. пені, 231 грн. 08 коп. річних відсотків. В решті позовних вимог слід відмовити.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 10000 грн. - припинити провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 80, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" про стягнення 34889 грн. 90 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 22180534) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна", проспект Текстильників, 5, м. Херсон, 73000 (ідентифікаційний код 23135010) 19834 грн. 18 коп. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні, вісімнадцять копійок) основного боргу, 1193 грн. 92 коп. (одну тисячу сто дев'яносто три гривні, дев'яносто дві копійки) пені, 231 грн. 08 коп. (двісті тридцять одну гривню, вісім копійок) річних відсотків, 312 грн. 68 коп. (триста дванадцять гривень, шістдесят вісім копійок) витрат по сплаті державного мита, 211 грн. 44 коп. (двісті одинадцять гривень, сорок чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 13.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 13.10.11