Рішення № 18620102, 11.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11 Справа № 1/5009/5081/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; адреса для листування: 65025, м. Одеса, Комінтернівський р-н, 19 км Старокиївського шосе, 52 Південна регіональна дирекція ПАТ «Компанія «РАЙЗ»)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАРД»(72511, Запорізька область, Якимівський район, с. Чорноземне, вул. Леніна, буд. 4)

про стягнення 20 642 грн. 62 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився;

Заявлений позов про стягнення з відповідача 20 642 грн. 62 коп., з яких: 7 521 грн. 84 коп. –борг; 7 524 грн. 15 коп. –28 % річних за неправомірне користування коштами; 5 596 грн. 63 коп. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Позов заявлено на підставі ст.ст. 525,526,536,610-612,623, 625, 692-694, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 218,220,224,225,229-232 Господарського кодексу України та умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК/36/11203-004, укладеного між сторонами у справі 17.03.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК/36/11203-004 від 17.03.2008 р. з додатками № 1 та № 1а до договору, відповідач зобов’язався провести розрахунок за поставлений товар в установлені договором строки. Невиконання відповідачем в обумовлені строки зобов’язання щодо остаточного розрахунку призвело до наявності за відповідачем перед позивачем спірної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.08.2011 р. у справі № 1/5009/5081/11 позовну заяву було прийнято до розгляду, судове засідання на 22.09.2011 р.

В судове засіданні 22.09.2011 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.10.2011 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

10.10.2011 р. від позивача у справі надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи заяви та детального розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості.

Детальний розрахунок, відповідав розрахунку, наведеному в позовній заяві, був досліджений судом та залучений до матеріалів справи.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав.

Представники сторін в судове засідання 11.10.2011 р. не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення надіслані на адреси сторін, зазначені у позовній заяві та інших матеріалах справи. Конверти з ухвалами суду на адресу господарського суду Запорізької області не повертались.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2008 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК/36/11203-004 (надалі-договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробничо –технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в тому числі тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), яка складає невід’ємну частину договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору, вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та суму належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 2.2. договору, сторони встановили, що протягом дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Національним банком України (НБУ) на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Покупець зобов'язався проводити оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2. договору, на банківський рахунок Постачальника ( п. 2.3 договору).

Згідно до п. 2.5 договору, вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується Покупцем в терміни: перший платіж не пізніше 20 серпня 2008 р., другий платіж –не пізніше 20 вересня 2008 р.

Відповідно до п. 2.6 договору, товар (його вартість (ціна), в т. ч. ПДВ), отриманій Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом , викладені в п. п. 2.7 –2.12 договору та додатку №1а.

За вимогами пункту 2.7 договору, строк користування товарним кредитом починається за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума або частина відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей термін сторони підписують акт надання (приймання –передачі) послуг товарного кредитування.

Пунктом 2.9 договору встановлено розмір процентів за користування товарним кредитом –12,4 % від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку № 1а до договору). У додатку 1а також встановлений розмір процентів –12,4%.

Згідно пункту 5.1 договору, господарські зобов’язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов’язань Покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 договору).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку перерахування Покупцем коштів пізніше строків, встановлених договором Постачальник має право притримати виконання та передати Покупцеві товар по вартості, яка складається на день передачі, або відмовитись від виконання своїх зобов’язань та повернути Покупцеві раніше сплачені ним суми.

Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожний день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотки від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення (п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору, Покупець у випадку прострочення грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та оплаті відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань по цьому договору, припиняється в день виконання стороною зобов’язання, забезпеченого санкцією.

Згідно додатків № 1 та № 1а до договору, аванс в сумі 20 176 грн. 17 коп. повинен бути проведений покупцем до 20.03.2008 р., а відстрочені платежі: 35 852 грн. 07 коп. –до 20.08.2008 р., 35 853 грн. 18 коп. –до 20.09.2008 р.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 91 881 грн. 41 коп., що в еквіваленті до долару США по курсу, встановленому НБУ станом на день поставки товару в розмірі 5,05 грн. становить 18 194, 34 доларів США, що підтверджується довіреностями на отримання товару та видатковими накладними, а саме:

Видаткові накладні:

1. № ВН-І0036-00221 від 28.03.2008 р. на загальну суму 20176 грн.16 коп.;

2. № ВН-І0036-00230 від 28.03.2008 р. на загальну суму 52 913 грн.25 коп.;

3. № ВН-І0552-00552 від 07.05.2008 р. на загальну суму 18 792 грн. 00 коп.;

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей:

1. серії ЯИП за № 760933 від 27.03.2008 р.;

2.серії ЯЕМ за № 480565 від 04.05.2008 р.

Авансова частина по договору сплачена відповідачем 18.03.2008 р. в сумі 20 176 грн. 16 коп., що підтверджується випискою про операції за 18.03.2008 р. № 189.

Згідно виписок про операції за 02.09.2008 р. № 150 та № 151 відповідачем здійснені оплати в сумі 1 921 грн. 74 коп. та 35 852 грн. 08 коп.

03.11.2008 р. відповідачем були здійснені оплати на суму 35 852 грн. 07 коп., що підтверджується випискою про операції за 03.11.2008 р. № 255.

30.12.2008 р. відповідачем були здійснено оплату в сумі 2 354 грн. 36 коп., що підтверджується випискою про операції за 30.12.2008 р. № 150.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 20 642 грн. 62 коп., з яких: 7 521 грн. 84 коп. –заборгованість за користування товарним кредитом; 7 524 грн. 15 коп. –28 % річних за неправомірне користування коштами; 5 596 грн. 63 коп. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань було предметом судового розгляду у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 2.12. договору сторони встановили порядок проведення зарахування коштів, у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання у повному обсязі його зобов’язань.

Як встановлено судом, позивачем правомірно проведено зарахування коштів в першу чергу в рахунок погашення заборгованості відповідача по процентах за користування товарним кредитом, а в другу чергу - зараховано в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Пунктом п. 2.2. договору, що грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

В плату за користуванням товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п. 2.2 договору та сплаченою покупцем ( п. 2.11 договору).

Офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України станом на день складання позовної заяви, становив -7,9727 грн. за один долар США.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позову до суду, з урахуванням п. 2.2. та п. 2.12 договору, в розмірі 7 521 грн. 84 коп. (згідно розрахунку, наведеному в позовній заяві, який судом визнаний вірним) підтверджується наданими до справи належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, платіжними документами, відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 521 грн. 84 коп. боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на підставі п. 7.3 договору в підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного:

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

З огляду на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, період, за який слід нараховувати пеню визначається з 21.08.2008р. по 20.02.2009 р. Тобто, стягненню підлягає пеня в розмірі 2 345 грн. 11 коп., а в решті суми (3 251 грн.52коп.) пеня до стягнення не підлягає за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 524 грн. 15 коп. –28 % річних за неправомірне користування коштами підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.5. договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом на користь позивача становить період з 21.08.2008 р. по 28.06.2011 р. Відсотки за неправомірне користування коштами позивача складають 7 524 грн. 15 коп.

Нарахування 28 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України і п. 7.5 договору суд визнав правомірним.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 7 521 грн. 84 коп. основного боргу, 7 524 грн. 15 коп. 28 % річних за неправомірне користування коштами та 2 345 грн. 11 коп. пені.

В іншій частині позову, а саме –стягненні 3 251 грн. 52 коп. пені, слід відмовити, з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАРД»(72511, Запорізька область, Якимівський район, с. Чорноземне, вул. Леніна, буд. 4, код ЄДРПОУ 30802242, р. № 26005055881573 в філії КБ «Приватбанк»Запорізьке регіональне управління, МФО 313399) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, р. № 26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313) 7 521 (сім тисяч п’ятсот двадцять одна) грн. 84 коп. основного боргу, 7 524 (сім тисяч п’ятсот двадцять чотири) грн. 15 коп. 28 % річних за неправомірне користування коштами, 2 345 ( дві тисячі триста сорок п’ять) грн. 11 коп. пені, 173 (сто сімдесят три) грн.. 91 коп. державного мита та 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

2. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.