Рішення № 18619735, 26.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.2011 Справа № 5008/1035/2011

Розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", c. Оноківці Ужгородський район

до відповідача підприємства Закарпатського фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор”, м. Ужгород

про спонукання до укладення договору

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник по дов. від 21.04.2011 року №104;

від відповідача -

Суть спору: про спонукання до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.08.2011р. до 19.08.2011р. до 10 год. 00 хв. та до 26.08.2011р. до 15 год. 15 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Необхідність задоволення своїх вимог обґрунтовує ігноруванням відповідачем пропозиції енергопостачальної компанії укласти вказаний вище договір в добровільному порядку, у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює спірний вид правовідносин у сфері постачання електричної енергії.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що позивач невірно визначив відповідача у даному спорі та просить суд замінити його на належного - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради з огляду на наступне. Відповідно до рішення 19 сесії 3-го скликання Ужгородської міської ради від 15.02.2000р. цілісний майновий комплекс за адресою м. Ужгород, вул. Березня 46 переданий у комунальну власність м. Ужгород з боку ВАТ "Ужгородський Турбогаз". Закарпатському ж Фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор” згідно з договором оренди №366 від 28.04.2000р. було передано лише частину згаданого об"єкта, в яку не ввійшли ні земельна ділянка, ні господарські споруди(гаражі тощо), а також інженерні мережі, в т. ч. електричні, водопостачання та водовідведення, які є власністю територіальної громади м. Ужгород, від імені якої виступає Департамент міського господарства Ужгородської міської ради. Тому, оскільки відповідач не є власником та не має права на користування електричними технологічними мережами, він не може виступати належним відповідачем по даній справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти заміни відповідача, пояснивши наступне. Між сторонами у спорі укладено договір про постачання електричної енергії № Р06/13-2288 від 16.06.2006 р., Додатком №11 до якого є однолінійна схема приєднання до електромережі. Остання встановлює межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності електромереж і установок споживача та енергопостачальника. Крім того, з договору оренди нежитлового приміщення №498/0 від 27.01.2002р., укладеного між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та відповідачем і акту прийому - передачі від 30.01.2002р. вбачається, що орендоване приміщення обладнане системами електро-, водо- та газопостачання. Таким чином, відповідач, як експлуатаційна організація, зобов"язаний самостійно забезпечувати належний стан цих мереж і електроустановок з метою забезпечення електичною енергією електрообладнання.

СУД ВСТАНОВИВ

ПАТ „Закарпаттяобленерго” звернулося до підприємства Закарпатського фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор” з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ 13 СВ-2288 від 26.11.2010р. (далі - Договір), направивши відповідачу проект вказаного Договору.

Оскільки відповідач не вчинив дій щодо укладення Договору в добровільному порядку, ПАТ „Закарпаттяобленерго” звернулося в господарський суд з позовом про спонукання до його укладення.

Відповідач подав клопотання від 08.08.2011р. про заміну його на належного відповідача - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

Позивач з доводами відповідача не погодився, керуючись положеннями ст. ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вважає підприємство Закарпатського фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор” належним відповідачем.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( частина 7 статті 179 Господарського кодексу України ).

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання виникають, зокрема, в силу закону, договору.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів.

Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини третьої вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Абзацами третім та четвертим п. 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 (далі - Правила), передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, в тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладанні (переукладанні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

На підставі п.1.2 вказаних Правил, договір про спільне використання технологічних електричних мереж це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Пунктами5.17, 5.18 Правил визначається перелік істотних та обовязкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з приписами частин першої та другої ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі та у спосіб, що передбачені наведеними приписами Господарського кодексу України та Правил,надіслав відповідачу проект Договору для підписання з метою реалізації своїх завдань та функцій як постачальника електричної енергії на певній території.

Судовим розглядом справи підтверджено правомірність таких дій енергопостачальної компанії та бездіяльність відповідача як власника(користувача) електричних мереж щодо укладення спірного Договору за предметом позову.

Зазначене зумовлює необхідність у прийнятті судового рішення щодо зобовязання відповідача укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж в судовому порядку.

За таких обставин справи, позов підлягає задоволенню шляхом зобовязання відповідача укласти Договір на умовах, що передбачаються його проектом з відповідними додатками.

Клопотання відповідача про заміну його на належного судом відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. за №28 із наступними змінами та доповненнями, для укладення договору про постачання електричної енергії або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж(основний споживач) має надати відповідній організації, в т. ч. акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, однолінійну схему електропостачання об"єкта, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об"єкт(приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку(у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об"єкта). Так, Додатком №11 до Договору про постачання електричної енергії №Р06/13-2288 від 16.06.2006 року, укладеного між сторонами, встановлено межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності електромереж і установок споживача та енергопостачальника. Разом з тим, згідно з договором оренди нежитлового приміщення №498/0 від 27.01.2004р., укладеного між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та відповідачем, останній отримав у користування комплекс нежилих приміщень та зобов"язаний нести всі витрати по експлуатації та обслуговуванню комплексу орендованих будівель, утримувати прилеглі території в належному стані та надавати комунальні та інші послуги. З акту прийому-передачі до вказаного Договору зазначено, що орендоване приміщення обладнане системами електро-, водо- та газопостачання. Виходячи з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" нежитловим комплексом є єдиний цілісний майновий комплекс, що включає в себе сукупність будинкових споруд, інженерного обладнання будинків та приміщень, сукупність проводів і кабелів з кріпленнями, деталями монтажу та захисту, які прокладено на поверхні чи всередині конструктивних елементів споруд, внутрішньобудинкові мережі, які не можна розділяти, і останні не можуть використовуватись в частині товариством, а в частині експлуатуючою організацією. Таким чином, згідно з договором оренди №498/0 від 27.01.04р. організацією, у господарському віданні якої є внутрішньобудинкові електричні мережі(електроустановки), є саме "ТЕС ФОНД" "Ужгородський Бізнес-Інкубатор", а тому як експлуатаційна організація, зобов"язана самостійно забезпечувати належний технічний стан цих мереж і електроустановок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобовязати підприємство Закарпатського фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор”( м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46, код 31826222) укласти з публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго” (Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) у встановленому порядку договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах, передбачених проектом договору №ЗОЕ 13 СВ-2288 від 26.11.2010р. з додатками до нього.

3. Стягнути з підприємства Закарпатського фонду підтримки підприємства “ТЕС ФОНД” “Ужгородський Бізнес-Інкубатор”( м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46, код 31826222) на користь публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго” (Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) суму 321,00 грн.(триста двадцять одна гривня 00 коп.) на відшкодування судових витрат, в т.ч. 85,00 грн. на відшкодування витрат на оплату держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 28.09.2011р.