Рішення № 18619665, 12.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.11р. Справа № 21/5005/12458/2011

За позовом Виконуючого обов'язки прокурора міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.03.2001 року (державна реєстрація - 21.03.2001 № 026)

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

прокурор: не з'явився;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 42-мр від 24.01.11р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і просить внести зміни до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 15.03.2001 року, зареєстрованого 15.03.2001 за № 1-789, укладеного між Дніпродзержинською міською радою відповідачем, виклавши його в наступній редакції: “п. 3.1. Річна орендна плата вноситься „Орендарем” виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”.

Прокурор в судове засідання не з'явився. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, додавши до суду докази оприлюднення у ЗМІ рішень Дніпродзержинської міської ради.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд повинен вирішити спір протягом двох місяців. Вказаний термін судом вичерпано. Виняткових підстав для продовження строку вирішення спору за рішенням голови суду не вбачається.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2001 року між Дніпродзержинською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0027 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з планом земельної ділянки.

15 березня 2001 року договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3, та зареєстровано в реєстрі за № 1-789.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради №553 від 28.12.2000 року (п. 1.2 Договору).

Договір укладається на термін до 28.12.2025р. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 94, 95 грн./рік, що становить 7,9 грн. на місяць і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Відповідно до Додаткової угоди до договору від 08.08.2002 року п. 3.1. викладено в наступній редакції: „Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 159,68 грн./рік, що становить 13, 31 грн. на місяць і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту”.

Орендна плата сплачується двічі на рік рівними частками до 15 серпня і 15 листопада, на майбутній період може вноситися на термін не більше одного календарного року (п.3.2 Договору).

Умовами п.8.1 Договору передбачено, що спірні питання, які виникають з договору оренди вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди у суді, господарському суді, за згодою сторін у третейському суді.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 вказаного кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288.4).

- для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

- для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки; (ст.288.5.2).

Позивач вважає, що прийняття Податкового кодексу, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.08.2002 року, що і стало причиною спору.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно до вимог статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради №116-08/УІ від 27.05.2011 року “Про плату за землю” з метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі, встановлення економічно обґрунтованої орендної плати, приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, на підставі ст.288 Податкового кодексу України встановлено ставку орендної плати на рівні 3,5 кратного розміру земельного податку.

На час розгляду справи доказів щодо приведення договору оренди земельної ділянки від 15.03.2001р. року до вимог діючого законодавства в частині орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 3,5 кратного розміру земельного податку, у відповідності до вимог ст.288 Податкового кодексу України сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органом місцевого самоврядування, є обовязковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Умовами спірного договору передбачені підстави для зміни розміру орендної плати, в тому числі і у випадку, передбаченому законодавством України.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею у відповідному розмірі земельного податку, рішення Дніпродзсржинської міської ради №116-08/УІ від 27.05.2011 року “Про плату за землю”, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки, який укладено між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Автодом" в частині встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до Податкового кодексу України, визначивши її у розмірі 3,5 кратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 року по справі № 2-1/10068-2008, та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 року по справі № 14/240-10.

Крім того, щодо правовідносин викладених у позовній заяві стосовно вказаного предмету спору, існує і правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 27.12.2010 року по справі № 27/15-10, та яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відповідності до норм ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117, 11128ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до п.3.1. договору оренди земельної ділянки від 15.03.2001 року (зареєстрованого в реєстрі 15.03.2001року за № 1-789), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168, МФО 805012, р/р 35419007000498) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (51931, АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_1), виклавши його в наступній редакції: “п. 3.1. Річна орендна плата вноситься „Орендарем” виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51931, АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) суму 85 грн. 00 коп. державного мита, про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51931, АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 13.10.2011р.