Рішення № 18617634, 10.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1836/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон", м. Миколаїв до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про визнання недійсною відмови від договору купівлі-продажу

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. від 31.12.11р.)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. від 28.07.09р.)

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон", м. Миколаїв звернувся в господарський суд з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк, в якій просить визнати недійсною відмову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від договору купівлі-продажу, що був укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон", що оформлено вимогою від 12.04.2011р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.09.2011р. та представник в судовому засіданні, позовні вимоги позивача вважає не обґрунтованими і просить в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного:

1.Позивач стверджує, що покупець особисто звернувся до нього з проханням повернути трактор (та відповідно гроші покупцю), мотивуючи своє бажання придбати інший трактор іноземного виробництва. Дане твердження не може бути підтверджене жодним доказом. Продавець передав несправний трактор і вчасно не виконав свого обовязка по передачі всіх документів на нього. 2.Позивач стверджує, що отримав вимогу про передання документів 25.03.2011р. Дане твердження не відповідає дійсності, адже дана вимога була отримана ним 21.03.2011, доказом цього є повідомлення про вручення поштового відправлення (копія у додатках).

3.29.03.2011р. продавцем (позивачем) направлений покупцю лист №285 (відповідь на вимогу покупця по наданню документів). В листі продавець намагався пояснити причини не передання документів, та одночасно стверджував що документи все ж таки були передані.

Різні абзаци листа суперечили один одному за змістом. Так в другому абзаці листа №285 ТзОВ «Техноторг-Дон» стверджував, що під час поставки трактору, покупцю було передано повний комплект документів, що визначений в Порядку, а вже в наступному (третьому) абзаці листа продавець пропонував з'явитись особисто для отримання частини документів, що входять у той самий комплект документів, встановлений Порядком. Таким чином продавець визнав що покупцю разом з товаром не були передані всі документи обов'язкові для передачі, що визначені у п. 33, 34 Порядку, а відповідно визнав, що ним було порушено вимоги Закону.

4.Позивач стверджує, що всі документи визначені в п.п. 33,34 Порядку входять в термін «комплектність товару».

Дане твердження не відповідає дійсності, адже термін «комплектність транспортного засобу» (а в даному випадку товар є транспортним засобом) визначається «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (затвердженою наказом Мін'юсту №142/5/2092 від 24.11.2003р.), яка зг. п.1.2 поширюється на трактори. Зг. п. 1.6 Методики, комплектність транспортного засобу - перелік складників та опцій, що відповідають специфікаціям виробника транспортного засобу; складник - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації.

5.Продавець намагається доказати факт передачі повного переліку документів («комплекту документів», як висловлюється продавець в своєму листі №285), визначених в п. 33, 34 Порядку тим, що згідно видаткової накладної у покупця були відсутні претензії до комплектності товару. Дане твердження продавця не має обґрунтування, адже претензії щодо передання документів, та претензії щодо комплектності товару не є тотожними поняттями та мають різну правову природу. Під комплектністю товару розуміється не наявність чи відсутність документів на товар, а сукупність деталей, вузлів, окремих складових частин товару (комплектуючих виробів), які утворюють єдине ціле. По-перше, це доводиться аргументацією попереднього пункту (щодо терміну «комплектність»); по-друге, законодавець в розмежування цих понять встановлює різні правові наслідки при не переданні документів що стосуються товару (ст.666 ЦКУ) та при переданні некомплектного товару (ст. 684 ЦКУ). Напис в видатковій накладній на товар «до комплектності претензій не маю» не може бути доказом передачі документів, так як документи зазначені в п. 33,34 Порядку не входять в комплектність товару. Застосувавши в листі вираз «комплект документів», продавець намагається підмінити ним поняття «комплектність» трактору (про яку вказано в накладній). 6.Позивач стверджує, що строк сім днів з моменту пред'явлення вимоги про передачу документів - не є розумним строком для здійснення такої передачі. Дане твердження спростовується наступним. Семиденний строк встановлений покупцем для передачі документів, повністю тотожній вимогам ч.2.ст.530 ЦКУ (яка визначає такий самий строк для виконання таких вимог), отже стверджуючи що покупець встановив нерозумний строк для виконання вимоги, позивач тим самим стверджує, що норма ЦКУ є нерозумною, що є неприпустимим. 7.Позивач стверджує, що відповідач не зазначив з якого часу починає спливати семиденний строк для передачі документів, що був встановлений в вимозі. Дане твердження не відповідає дійсності, адже зг. п.1 ст.253 ЦКУ, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. В вимозі чітко зазначена така подія (дата) - це дата пред'явлення вимоги. Так як вимога була вручена поштою позивачу 21.03.11р., отже ця дата і є датою пред'явлення вимоги, відповідно перебіг семиденного строку на передачу документів почався 22.03.11р.(у вівторок) та закінчився 28.03.11р.(в понеділок наступного тижня).

8.Позивач стверджує, що сторонами було погоджено, що товар передається покупцю за місцезнаходженням продавця (намагаючись довести цим, що і документи мали бути передані в місці знаходження продавця). Дане твердження не відповідає дійсності з наступних підстав. Трактор було передано покупцю представником продавця на майданчику за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18а, в той час як місцезнаходження продавця - м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1. Для того, щоб з'ясувати юридичний статус майданчика в м. Луцьк та повноваження співробітників позивача, що передавали трактор з цього майданчика (в т.ч. чи мають вони повноваження на передачу документів визначених в п.33,34 Порядку), відповідач направив позивачу офіційний запит 14.03.2011р. (див. підтверджуючі поштові документи в додатках), проте жодної відповіді не отримав. Відповідно, майданчик в м. Луцьк не має відношення до місцезнаходження продавця, а співробітники позивача, що знаходяться на майданчику - не мають повноважень на передачу документів визначених в Порядку. Органи статистики також підтверджують відсутність філій ТОВ «Техноторг-Дон» у м. Луцьк. Отже, зобов'язання з передачі трактору виконувалось не за місцезнаходженням продавця, а за місцезнаходженням трактору. Відповідно, зобов'язання з передачі документів на трактор повинно було виконуватись за місцезнаходженням трактору. Після передання трактору, його місцезнаходження змінилося, однак документи (що не були передані разом із трактором з вини продавця) все одно повинні були передавитися за місцезнаходженням трактору (не за попереднім, а за поточним місцезнаходженням трактору на момент передачі таких документів - тобто на території покупця). Дане твердження ґрунтується в т.ч. на приписах ч.2 ст.532 {«зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це випливає із суті зобов'язання»), з огляду на те, що при прийомі-передачі документів на трактор, необхідно провести звірку номерів вузлів, щоб переконатися, що номера вузлів у документах відповідають номерам вузлів на тракторі. 9.Продавець в своєму листі № 287 від 29.03.2011р зазначив, що бланки довідок- рахунків, номерні знаки «Транзит» є документами суворої звітності, при отриманні яких покупець повинен розписатись в журналі, а відтак запропонував з'явитись для одержання даних документів. Законодавство не містить вимоги, що здійснення покупцем підпису в журналі повинно відбуватися саме в місцезнаходженні продавця. Незрозуміло, що заважало продавцю самому з'явитися до покупця разом із журналом, адже наявність підпису в журналі є обов'язковою саме для діловодства продавця, а відсутність покупця в місцезнаходження продавця не звільняє останнього від визначеного законом обов'язку передати документи покупцю. 10.Продавець стверджує, що законодавством не передбачена можливість відправки документів суворої звітності поштою. Дане твердження не відповідає дійсності, з наступних причин. Зг. п.30 «Правил надання послуг поштового зв'язку» (що затверджені постановою Кабміну № 270 від 05.03.09), у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання, а п. 32 Правил містить вичерпний перелік предметів, які заборонені для пересилання у внутрішніх відправленнях. З огляду на те, що документи суворої звітності в даному переліку відсутні, відповідно законодавством передбачена можливість пересилки їх поштою, всупереч твердженням позивача.

11.Продавець намагається доказати факт передачі повного переліку документів визначених в п. 33, 34 Порядку тим, що з моменту одержання товару 30.12.2010р. і до 25.03.2011 р. (хоча реальна дата отримання письмової вимоги 21.03.2011р) жодних претензій стосовно відсутності документів покупцем не пред'являлось. Дане твердження продавця не відповідає дійсності, адже направлення письмової вимоги про передачу документів було спричинене відсутністю реакції на усні вимоги по телефону. Окрім того, закон (в т.ч. ст 688 ЦКУ) не обмежує покупця в строках на подання звернення до продавця про передання документів на товар. 12.Позивач стверджує, що покупцю були передані всі документи окрім довідки- рахунку та номерного знака для разових поїздок. Твердження позивача про передачу вищевказаних документів (а саме копії сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, сервісної книжки, експлуатаційної документації, оригіналу або копії вантажної митної декларації) нічим не підтверджується - акт приймання-передачі, чи будь який інший доказ, який би містив інформацію про передачу таких документів відсутній.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23.12.2010р. між відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 та позивачем - ТзОВ "Техноторг-Дон" був укладений у спрощеній формі договір купівлі-продажу трактора "Беларус-920". На підставі рахунку №ТехШ000163 від 23.12.2010р. відповідачем була сплачена позивачу вартість товару, в розмірі 145 000грн. 30.12.2010р. відповідач отримав товар від представників продавця на виставковому майданчику ТзОВ "Техноторг-Дон" (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18а), що підтверджується видатковою накладною №ТехШ000145 від 30.12.2010р. та довіреністю № 1 від 30.12.2010р.

Як стверджує позивач, на початку 2011 року відповідач усно звернувся до позивача з проханням повернути вищезазначений товар позивачу, а грошові кошти відповідачу, мотивуючи своє прохання придбати інший трактор іноземного виробництва. Проте дана пропозиція була відхилена позивачем.

14.03.2011р. відповідач направив позивачу вимогу, в якій надав семиденний строк для передачі документів.

Листом № 285 від 29.03.11р. позивач повідомив відповідача про передачу йому повного комплекту документів (окрім документів суворої звітності) та запропонував з'явитись особисто разом із паспортом для одержання довідки-рахунку та номерного знаку. Відповідач не з'явився.

Вимогою від 12.04.2011 року, посилаючись на ч. 2. ст. 666 ЦК України та порушення позивачем семиденного строку відповідач відмовився від договору купівлі-продажу.

Згідно видаткової накладної №ТехШ000145 від 30.12.10р. відповідач претензій щодо комплектності товару не мав.

Згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 682 ЦК України, якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Пунктами 33, 34 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, що затверджений постановою KM України №1200 від 11.11.2009 року (надалі «Порядок») встановлено, що продавець видає покупцю сертифікат відповідності, сервісну книжку, експлуатаційну документацію, розрахунковий документ, довідку-рахунок, вантажну митну декларацію та номерний знак «Транзит».

Таким чином, на думку позивача, всі вищезазначені документи та номерний знак згідно ст. ст. 662, 682 ЦК України та п.п. 33, 34 Порядку входять в термін комплектність товару.

Позивачу разом із товаром були передані всі передбачені п.п. 33,34 Порядку документи окрім тих, що є документами суворої звітності в розумінні п. 12. Порядку та потребують особистого підпису позивача в журналі (додаток №1 до Порядку) із зазначенням паспортних даних. Позивач не з'явився для одержання даних документів, не пред'явив паспорт в зв'язку з чим йому не було передано зазначені документи.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передав покупцеві приналежності товару та документи, то покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Разом з тим, на думку позивача, строк встановлений відповідачем у вимозі від 14.03.2011 року, а саме сім днів не є розумним строком, оскільки, з дня придбання /отримання/ трактора /23.12.2010р./ і до моменту звернення відповідача /14.03.2011р./ з вимогою про передачу документів пройшло понад два з половиною місяця і увесь цей час відповідач бездіяв.

Згідно поштових правил доставка поштової кореспонденції в межах України здійснюється до 5 календарних днів.

Відповідь із пропозицію відповідачу з'явитись та отримати документи особисто була відправлена 29.03.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на п. 3.13 Порядку №361 від 05.08.2010 року є безпідставним, так як позивачем Журнал обліку ведеться не за допомогою комп'ютерної техніки, а згідно п. 3.12. зазначеного вище Порядку в формі книги, який (журнал обліку) попередньо реєструється у відповідних компетентних органах.

Відповідно до ч. 2 ст. 532 ЦК України зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Момент виконання обов'язку передачі товару встановлений п. 2 ч.1 ст. 664 ЦК України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. З врахуванням вимоги ч. 2 ст. 664 ЦК України позивач листом №285 від 29.03.2011 року повідомив відповідача про можливість одержати документи особисто для чого йому необхідно з'явитись за місцем одержання трактора разом з паспортом, що свідчить про відсутність порушення з боку позивача та підтверджує бездіяльність зі сторони відповідача.

Відповідач не з'явився для одержання витребуваних документів, які були готові до передачі з моменту відчуження трактора, замість цього вимогою від 12.04.2011р. він відмовився від договору для повернення сплачених за трактор грошових коштів.

Разом з тим, слід зазначити, що з 30.12.2010 року (момент одержання товару) і до 14.03.2011 року (перше звернення стосовно передачі документів) у відповідача були відсутні жодні претензії стосовно документів на товар.

Окрім того, відповідно до п. 3 постанови КM України № 694 від 08.07.2009 року встановлений строк для реєстрації транспортного засобу у інспекції Держтехнагляду, який не може перевищувати 10 діб з моменту придбання.

Таким чином, враховуючи дату першого звернення відповідача (14.03.2011р.) та дату придбання товару (23.12.2010р.), останній пропустив строк для реєстрації транспортного засобу на 64 календарі дні. Отже, з цього можна зробити висновок, що покупець не мав наміру щодо настання правових наслідків по договору купівлі-продажу від 23.12.2010р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали обґрунтованою підставою для відмови від договору купівлі - продажу після спливу більше, як двохмісячного терміну з моменту отримання трактора.

Таким чином, вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 203, 215, 526, 532, 662, 664, 666, 682 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсною відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від договору купівлі-продажу, що був укладений між ним та ТзОВ "Техноторг - Дон", м. Миколаїв, що оформлено вимогою від 12.04.2011р.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду, 113/1, код 31764816) 85грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

10.10.11