Постанова № 18617422, 19.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2011 року 15:22 № 2а-2688/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2010 року №0000702306/ та від 24 листопада 2010року №0000702306/1

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 лютого 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне виробничо-комерційне підприємство “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” (далі по тексту позивач, ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) та Державної податкової адміністрації у місті Києві, в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2010 року №0000702306/0 та від 24 листопада 2010 року №0000702306/1; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 03 лютого 2010 року №977/110/25-114 про залишення повторної скарги без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року відмовлено ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 03 лютого 2010 року (2011 року зазначеного судом) №977/110/25-114 про залишення повторної скарги без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2688/11/2670 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2010 року №0000702306/0 та від 24 листопада 2010 року №0000702306/1, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

03 серпня 2011 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №2а-2688/11/2670 та передано на розгляд судді КузьменкуВ.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2011 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 05 вересня 2011 року.

05 вересня 2011 року в судове засідання не прибули представники сторін, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 19 вересня 2011 року.

В судовому засіданні 19 вересня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 31 серпня 2010 року №0000702306/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4707 152,00 грн., в тому числі за основним платежем 3138 101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1569 051,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року №0000702306/1 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2010 року №0000702306/ та від 24листопада 2010 року №0000702306/1 прийняті на підставі акта від 10 серпня 2010 року №486/23-06/3223743 “Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Приватного виробничо-комерційного підприємства “Універсал-проект”, код за ЄДРПОУ 30223743 при взаємовідносинах з ПП “ВКФ “Валтекс” (код ЄДРПОУ 33405647) за період з 01.08.2009р. по 01.10.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, на підставі наданих ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м.Києва встановлено, у період з 01 серпня 2009 року по 01 жовтня 2009 року податкова звітність ПП “ВКФ ”Валтекс”, подана до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, підписана ОСОБА_4.; згідно реєстраційних документів одноосібним керівником, директором та головним бухгалтером ПП “ВКФ ”Валтекс” є громадянин ОСОБА_4. При цьому встановлено, що 06 серпня 2008 року ОСОБА_4 помер у реанімаційному відділенні Вишгородської центральної клінічної лікарні. Таким чином, на думку відповідача, невстановлені особи від імені громадянина ОСОБА_4, використовуючи реквізити ПП“ВКФ ”Валтекс”, здійснювали прикриття незаконної діяльності реально діючих субєктів підприємницької діяльності, в тому числі ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”.

Враховуючи наведену інформацію відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3138101,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року 2018313,00 грн., за вересень 2009 року 1119788,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного: податковий кредит ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” по спірним операціям підтверджується належними податковими накладними, а ПП“ВКФ ”Валтекс” відобразило у податкових деклараціях відповідні суми податкових зобовязань; на момент перевірки податкові накладні були вилучені правоохоронним органами, що унеможливлювало їх надати; позивач не може нести відповідальність за недотримання контрагентом податкового законодавства у вигляді позбавлення права на податковий кредит; на час здійснення спірних операцій ПП“ВКФ ”Валтекс” було зареєстроване як платник податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних; податковий кредит був сформований у звязку з придбанням товарів з метою їх використання при виконанні підрядних робіт за замовленням ЗАТ “Гідроінжбуд”.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” та ПП“ВКФ ”Валтекс”, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2009 року між ПП“ВКФ ”Валтекс” (продавець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_5, та ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” (покупець) укладено договір №08/03-09 купівлі-продажу товару, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує будівельні матеріали та здійснює їх оплату на умовах даного договору.

Згідно пункту 2 цього договору товар постачається окремими партіями; обсяг, асортимент та термін продажу товару визначається окремо у рахунку-фактурі.

Протягом серпня-вересня 2009 року ПП“ВКФ ”Валтекс” згідно рахунків та видаткових накладних, датованих серпнем-вереснем 2009 року, поставило на адресу позивача будівельні матеріали (кабель, провід, болти, фарбу, кварцовий пісок, дюбелі, гайки, щебінь, оліфа, розчинники, бітум, труби, сталь кутова, портландцемент, шайба, зєднувальні муфти, бруси тощо) на загальну суму 18828605,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3138100,87 грн.

ПП“ВКФ ”Валтекс” виписало на адресу ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” податкові накладні від 04 серпня 2009 року №62, №63, №66, №67, №68; від 05 серпня 2009 року №69, №70, №72, №73, №74; від 01 вересня 2009 року №95, №96, №97, №98, №99, №100, №101, №102, №103, №104, №105; від 04 вересня 2009 року №106; від 09 вересня 2009 року №107; від 11 вересня 2009 року №108; від 15 вересня 2009 року №109; від 16 вересня 2009 року №110; від 17 вересня 2009 року №111 на загальну суму 18828605,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3138100,87 грн.

Вказані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні від імені ПП“ВКФ ”Валтекс” підписано ОСОБА_5

В оплату за поставлений товар ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” перерахувало на рахунок ПП“ВКФ ”Валтекс” грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи; на решту суми в обліку позивача рахується кредиторська заборгованість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП“ВКФ ”Валтекс”, у звязку з придбанням будівельних матеріалів за послуг за договором №08/03-09купівлі-продажу товару від 03 серпня 2009 року.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП“ВКФ ”Валтекс” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товару; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами відповідача про не підтвердження включення сум податку на додану вартість за податковими накладними ПП“ВКФ ”Валтекс” з підстав неможливості їх підписання уповноваженою особою через смерть одноосібного керівника ОСОБА_4; та з доводами про здійснення підприємницької діяльності ПП“ВКФ ”Валтекс” невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” й звертає увагу на наступне.

Згідно з повідомленням Відділу реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва від 28 квітня 2011 року 12 серпня 2008 року зареєстровано смерть громадянина ОСОБА_4, дата смерті 06 серпня 2008 року.

Разом з тим, відповідно до наказу від 20 грудня 2007 року №124, копія якого міститься в матеріалах справи директор ПП“ВКФ ”Валтекс” - ОСОБА_4 передав частину своїх прав громадянину ОСОБА_5, зокрема, щодо підпису фінансових документів та вчинення юридичних дій від імені підприємства.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія довіреності ПП“ВКФ ”Валтекс” від 20грудня 2007 року, якою делеговано частину прав власника та директора громадянину ОСОБА_5, а саме: підпису фінансових документів, в тому числі договорів, укладати угоди, вчиняти юридичні дії від імені підприємства, діяти від імені підприємства, представляти його інтереси тощо.

Частина перша статті 244 Цивільного кодексу України передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Враховуючи викладене, представництво громадянина ОСОБА_5 за довіреністю ПП“ВКФ ”Валтекс” як юридичної особи, може припинитися з підстав закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; або смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що строк дії довіреності ПП“ВКФ ”Валтекс” від 20грудня 2007року, виданої на представництво ОСОБА_5, не закінчився; відомостей про скасування вказаної довіреності чи відмови ОСОБА_5 від вчинення довірених йому дій відповідачем не надано; за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП“ВКФ ”Валтекс” станом на день вирішення спору є юридичною особою; відомостей про смерть ОСОБА_5, визнання його недієздатним або безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, наведене дає підстави вважати, що довіреність ПП“ВКФ ”Валтекс” від 20грудня 2007 року на представництво інтересів ОСОБА_5 на момент здійснення господарських операцій з ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” була чинною, а ОСОБА_5 являвся уповноваженою особою на вчинення юридично значимих дій від імені ПП“ВКФ ”Валтекс”, в тому числі укладати договори, складати та підписувати податкові накладні.

Жодного доказу на підтвердження того, підприємницька діяльність ПП“ВКФ ”Валтекс” здійснювалася невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”, зокрема, відповідного вироку суду, відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП“ВКФ ”Валтекс” станом на 16 вересня 2011 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що уповноважені особи ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” знали або могли знати відомості про смерть директора ПП“ВКФ ”Валтекс” ОСОБА_4

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” є будівництво будівель; позивач має ліцензію серії АВ №488172 Міністерства регіонального розвитку та будівництва на право здійснення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєкта архітектури.

Згідно з рекламним проспектом, що є в матеріалах справи, ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” виконує роботи по спорудженню і перевлаштуванню телефонної каналізації та лінійних споруд, каналізації під електросилові кабелі на обєктах замовника, а також прокладання кабелів в побудованій каналізації у ґрунті, монтажу та налагоджуванні електросилового обладнання тощо.

13 вересня 2006 року між ЗАТ “Гідроінжбуд” (генпідрядник) та ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” (субпідрядник) укладено підрядний контракт №107 на виконання робіт по обєкту: “Залізнично-автомобільний мостовий перехід через річку Дніпро (з підходами) на залізничній ділянці “Київ-Московський-Дарниця”, за умовами якого субпідрядник зобовязується виконати усі передбачені замовленням роботи з будівництва (прокладання) телефонної каналізації, прокладання кабелю звязку на ділянці “Правобережні підходи” по обєкту “Залізнично-автомобільний мостовий перехід через річку Дніпро (з підходами) на залізничній ділянці “Київ-Московський-Дарниця”.

В серпні, вересні та жовтні 2009 року між сторонами підрядного контракту підписано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, а субпідрядник надавав генпідряднику підсумкові відомості ресурсів.

Копії зазначених документів позивач надав в матеріали справи.

На підставі співставлення переліку товарів, поставлених ПП“ВКФ ”Валтекс” на користь позивача в період з серпень-вересень 2009 року, з переліком будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” при виконанні підорних робіт на замовлення ЗАТ “Гідроінжбуд” в період серпень-жовтень 2009 року, суд встановив, що товари використані ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” під час виконання підрядних робіт на замовлення ЗАТ “Гідроінжбуд”, тобто у межах власної господарської діяльності.

Доказів на підтвердження відсутності у ПП“ВКФ ”Валтекс” технічних, матеріальних чи інших можливостей здійснювати поставку будівельних товару відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ПП“ВКФ ”Валтекс” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 09вересня 2008 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 травня 2010року №К-13115/10, від 25 травня 2010 року №К-4861/07.

На переконання суду, смерть директора підприємства не можу свідчити про неможливість здійснення підприємницької діяльності, зокрема, вчинення реальних правочинів, спрямованих на досягнення певного економічного результату.

Слід також зазначити, що перевіркою не встановлено відсутності факту поставки товару або того, що будівельні матеріали придбавалися позивачем для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Акт перевірки не містить інформації про порушення позивачем 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та тверджень про невикористання придбаних позивачем товарів в межах власної господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за серпень, вересень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі на 3138 101,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1569 051,00 грн. є також протиправним.

Крім того, суд вважає, що документальна невиїзна перевірка проведена відповідачем з порушенням встановленого порядку її проведення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача, яка мала проводитися виключно на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Обставини справи свідчать, що під час проведення документальної невиїзної перевірки ПВКП“УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” податковим органом було використано, зокрема, постанова слідчого Гаврилюка І.Д. від 07 липня 2010 року, протокол виїмки фінансово-господарських документів від 21 грудня 2009 року, лист Центральної районної лікарні у м.Вишгороді від 27 травня 2010 року; тобто документи, які не повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів).

Таким чином, використання під час проведення документальної невиїзної перевірки інших документів, інших ніж поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), суперечить вимогам Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

З підстав наведених вище, неправомірним є також витребування відповідачем у позивача письмових пояснень та їх документальної підтвердження по взаємовідносинах з ПП“ВКФ ”Валтекс” з метою проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене,суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 31 серпня 2010 року №0000702306/ та від 24листопада 2010 року №0000702306/1 та необхідність їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 31 серпня 2010 року №0000702306/ та від 24листопада 2010 року №0000702306/1.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (тригривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко