Постанова № 18616761, 04.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" жовтня 2011 р. № 2а- 10356/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1(довіреність б/н від 28.07.2011р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 2947/10/10-016 від 03.10.2011р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 2928/10/10-016 від 28.09.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати з моменту винесення податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року № 0000201801 прийняте ДПІ у Зміївському районі у Харківській області.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНЕкс-Україна»(код за ЄДРПОУ 30192967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011 р»(далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, були встановлені наступні порушення: ч.1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кронекс-Україна»з ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРПОУ 37263358); перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ; завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ «Ерітаж»за перевіряємий період на загальну суму 315833 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період в сумі 315833 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 315833 грн.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області 27.05.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315 834,00 грн., в тому числі за основним платежем -315833,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -1,00 грн.

Позивач вважає дані рішення незаконними з огляду на те, що, по-перше, висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Ерітаж” не відповідають вимогам цивільного законодавства та не входять до компетенції податкового органу, по-друге, позивач, як платник податку, не несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та за показники податкової звітності своїх контрагентів згідно діючого законодавства. Підстав для покладання обовязку по здійсненню додаткових платежів по переліченим податковим зобовязанням не має. Угода укладена позивачем з ТОВ «Ерітаж, згідно якої були відвантажені товари позивачу і були виписані, видаткові та податкові накладні повністю відповідає вимогам законодавства. За отриманий товар позивач розрахувався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні, а саме: перевіркою ТОВ «КРОНЕкс-Україна»встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Ерітаж»( код ЄДРПОУ 37263358 юридична адреса: Харківська обл. с.Липці. вул. Пушкінська.20) яке зареєстровано в Харківській ОДПІ) на загальну суму 1895000,11 за висновками акту № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 ТОВ "Кронекс-Україна" безпідставно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, нараховані на вартість товару за складеними ТОВ «Ерітаж податковими накладними по угодах визнаних нікчемними довідкою про проведення камеральної перевірки ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРІІОУ 37263358) з питань взаємовідносин з контрагентами якими сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 р. від 15.04.2011 №713/155/37263358.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено що в силу ст. 216 ЦК дана операція не створює юридичних наслідків, так як у ТОВ «Ерітаж»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності. Крім того до перевірки підприємством не надано товаро-транспортних накладних які повинні опосередковувати рух товару від постачальника до покупця а надані підприємством подорожні листи не відповідають вимогам встановленим Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи затвердженої спільним наказом Міністерства статистики та Міністерства транспорту України від 07.08.96р №228/253 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.96р. за №483/1508).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ТОВ «Кронекс-Україна»зареєстровано 09.10.1998 р. в Зміївській районній державній адміністрації Харківської області, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.10.1998 за № 32, перебуває на обліку в ДПІ у Зміївському районі м. Харкова зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.10.1998 за № 27777608, виданого Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області індивідуальний податковий номер -301929620091.

На підставі службового посвідчення серія УХК №017700 виданого ДПІ у Зміївському районі та наказу начальника ДПІ у Зміївському районі від 16.05.2011 року №183, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78. п. 79.1. п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ. ОСОБА_2 завідувачем сектору відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, радником податкової служби 3 рангу, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНЕкс-Україна»код ЄДРПОУ 30192967 (скорочене найменування ТОВ «КРОНЕкс- Україна») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку' на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж»(код ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011р.

Перевіркою були встановлені наступні порушення: ч.1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кронекс-Україна»з ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРПОУ 37263358); перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ; завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ «Ерітаж»за перевіряємий період на загальну суму 315833 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період в сумі 315833 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 315833 грн.

За результатами перевірки складено акт № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНЕкс-Україна»(код за ЄДРПОУ 30192967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011 р»

На підставі цього акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області 27.05.2011 р. за №0000201801 прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315 834,00 грн., в тому числі за основним платежем -315833,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -1,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог. Таким чином, судовому перегляду підлягає правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише в частині визначених відповідачем грошових зобовязань у звязку з встановленим, на думку відповідача, порушенням ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 315833 грн.

З дослідженого судом акту перевірки № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ерітаж.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Кронекс-Україна»(покупець) та ТОВ «Ерітаж (продавець) був укладений Договір поставки № М-0102/11 від 01.02.2011р., відповідно до умов якого ТОВ «Ерітаж зобовязалось поставити позивачу товаро-матеріальні цінності(відходи паперу та картону) а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах цього договору.

Судом встановлено, що позивачем у виконання умов вищезазначеного договору було отримано від ТОВ «Ерітаж товарів на загальну суму 1895000,11 (в т.ч. ПДВ 315833,35 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Відповідно до умов вищезазначеного договору придбаний у ТОВ «Ерітаж товар був фактично доставлений до позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів, з яких вбачається, що ТОВ "Кронекс-Україна" особистим автотранспортом було здійснено доставку до ТОВ "Кронекс-Україна" товару, що є предметом договору № М-0102/11 від 01.02.2011р, та зазначеного в видаткових накладних №3234, 3307, 3601, 3805, 4004, 4113,4206, 4511, 4706, 4808, 5003, 5210, 5302, 5407, 5607, 5702, 5926, та зазначеного в податкових накладних №3234, 3307, 3601, 3805, 4004, 4113, 4206, 4511, 4706, 4808, 5003, 5210, 5302, 5407, 5607, 5702, 5926, які було складено за фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого товару.

Вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року.

Наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних підтверджено, що контрагент позивача ТОВ "Ерітаж" виконав обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Податковим Кодексом України правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий Кодекс України, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового Кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець (в нашому випадку - ТОВ "Ерітаж") має сплачувати цей податок до бюджету.

Згідно з п.п.14.1.181 та п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної") вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Приписами п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією на момент складання податкових накладних зазначений вище контрагент був офіційно зареєстрованим платником ПДВ, який мав право складання податкових накладних. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових та видаткових накладних з боку ДПІ у Зміївському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Витребувані судом та приєднані до справи документи а саме копії виписок по банківському рахунку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів шляхом перерахування грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ “Кронекс-Україна” і ТОВ “Ерітаж”(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ "Ерітаж" є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року.

На думку суду, не знаходження контрагента за місцем державної реєстрації, порушення під час реєстрації такого контрагента, чи порушення таким контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Слід також зазначити, що перевіркою не встановлено, що вказані вище товари придбавалися позивачем для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ТОВ «Кронекс-Україна»збиткових операцій, взаємоповязаності ТОВ «Кронекс-Україна»та ТОВ "Ерітаж", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої необґрунтованої податкової вигоди.

Факт реєстрації контрагента позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ТОВ «Ерітаж) на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, знаходилось за своєю юридичною адресою, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеними нормами Кодексу, враховуючи те що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на довідкою про проведення камеральної перевірки ТОВ «Ерітаж»(код за ЄДРІІОУ 37263358) з питань взаємовідносин з контрагентами якими сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 р. від 15.04.2011 №713/155/37263358.

Враховуючи наявність судового рішення по справі № 2а-5329/11/2070 від 17.06.2011р. яким дії Харківської ОДПІ по проведенню перевірки ТОВ «Ерітаж»визнані судом протиправними та під час цієї перевірки первинні документи не досліджувалися, висновки базуються виключно на даних податкової звітності, суд не приймає до уваги посилання відповідача на факти викладені в зазначеній довідці та вирішує справу з урахуванням існуючих в матеріалах справи доказами в розумінні КАС України.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності трудових ресурсів, основних фондів у ТОВ "Ерітаж, який міг б виконати вищезазначений обсяг поставки позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших субєктів господарювання.

Виходячи з цього, доводи ДПІ щодо спрямованості діяльності ТОВ "Ерітаж виключно на формування податкової вигоди для третіх осіб є необґрунтованими.

Доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог спільного наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту України від 07.08.96р №228/253 є неспроможними бо на час розгляду справи зазначений наказ скасовано а отже він не є обовязковим для виконання.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача та посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений ТОВ “Кронекс-Україна” договір схвалений з боку ТОВ “Ерітаж шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а спірні податкові накладні виписані ТОВ “Ерітаж по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ “Ерітаж; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року № 0000201801, прийняте ДПІ у Зміївському районі у Харківській області. Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.