Постанова № 18616701, 21.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р. № 2-а-10058/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Мастерстайлс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2011 року № 0000892330 та № 0000902330 Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова; скасувати наказ Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 986 від 09.06.2011 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та визнати вказану перевірку незаконною; визнати відсутність повноважень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова встановлювати порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" ст.ст. 203. 215, 216, 228 ЦК України.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржені податкові повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, крім цього позивач вказав, що у відповідача в відсутня компетенція на встановлення порушення позивачем положень ст.ст. 203. 215, 216, 228 ЦК України.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що встановлені під час проведення перевірки позивача порушення діючого законодавства були зафіксовані у акті перевірки належним чином, їм надана відповідна правова оцінка, у зв'язку із чим позовні вимоги за своїм характером є необґрунтованими та безпідставними як нормативно, так і документально.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мастерстайлс»код за ЄДРПОУ 34392786, з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія Істсервіс», код за ЄДРПОУ 36988381 за період березень-грудень 2010р.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 22.06.2011 року за № 2708/233/34392786 яким було встановлено порушення позивачем; неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Компанія Істсервіс»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Істсервіс»за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року; порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в разі чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, всього на суму 6524,5 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 1590,4 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 2287,5 грн., за 4 квартал в сумі 2646,5 грн.; порушення пп.. 7.4.1 п. 7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 5219,49 грн., в тому числі: за квітень 2010 року -297,78 грн, за травень 400,80 грн., за червень 2010 року 573,70 грн, липень 2010 року 543,60 грн., за серпень 2010 року 668,53 грн., за вересень 2010 року 617,90 грн., жовтень 2010 року 2010 року 548,13 грн., за липень 2010 року 621,95 грн., за грудень 2010 року 947,10 року.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892330 від 19.07.2011 року та № 0000902330 від 19.07.2011 року.

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень рішень є твердження відповідача викладене в акту перевірки, що згідно аналізу податкової звітності наданої до ДПІ у Дзержинськом районі ДПІ у ТОВ «Компанія «Істсервіс»не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Згідно висновку спеціаліста № 80 від 09.03.2011 року головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області науково - дослідницького експертно-криміналістичного центру встановлено, що податкові декларації, що надавались до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в електронному вигляді не підписані директором (засновником) ТОВ «Компанія «Істсервіс».

Згідно наданих до ДПІ у Дзержинському районі декларацій з податку на прибуток загальний обсяг реалізованих товарів, послуг в періоді, що перевірявся складає 31466,1 тис. грн., при цьому підприємство не має основних фондів, складів, транспорту,

Крім того, не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово - господарської діяльності, а саме транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, інше.

Виходячи з вище викладеного відповідачем було зроблено висновок, що вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Також суд зазначає, що єдиною підставою визначеною в акті перевірки позивача є висновки акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що за результатами опрацювання даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що одним з підприємством - постачальником ТОВ «Мастерстайлс»у періоді з 01.03.2010 по 31.12.2010 року є ТОВ «Компанія Істсервіс».

З метою підтвердження взаємовідносин ТОВ «Мастерстайлс з ТОВ «Компанія Істсервіс»в березні-грудні 2010 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на податкову адресу ТОВ «Мастерстайлс»направлено лист від 12.04.2011 року № 7068/10 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

ТОВ «Мастерстайлс»до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова листом від 28.04.2011 № 88. надано копії наступних документів: рахунки фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення відносно правовідносин з ТОВ «Компанія Істсервіс».

Суд зазначає, що факт розрахунку за отриманий товар від ТОВ «Компанія Істсервіс»відповідачем не заперечується.

Також судом встановлено, що з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року позивач мав правовідносини з ТОВ «Компанія Істсервіс», за наслідками якої ТОВ «Компанія Істсервіс»забов'язувалась поставити стрейч, скотч, папір. За цими договорами ТОВ «Компанія Істсервіс»свої обов'язки виконала, про що свідчать расходні та податкові накладні.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс»на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Компанія Істсервіс»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Компанія Істсервіс» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс»так і на час судового розгляду ТОВ «Компанія Істсервіс»знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс» є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Компанія Істсервіс»на виконання договору є чинними оскільки ТОВ «Компанія Істсервіс» на час виконання угоди був платником ПДВ, а отже мав право видавати вище зазначені податкові накладні.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту."

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не підписання угоди особою яка на думку податкового органу не мала права підписувати угоду тощо не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому, що ТОВ «Компанія Істсервіс», не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення № 0000892330 від 19.07.2011 року та № 0000902330 від 19.07.2011 року винесено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Що стосується позовних вимог, а саме: скасування наказу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 986 від 09.06.2011 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та визнати вказану перевірку незаконною; визнання відсутність повноважень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова встановлювати порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" ст.ст. 203. 215, 216, 228 ЦК України , то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки вище вказаних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерстайлс" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000892330 від 19.07.2011 року та № 0000902330 від 19.07.2011 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 вересня 2011 року

Суддя Спірідонов М.О.