Постанова № 18616088, 06.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1987/2011

06 вересня 2011 року 13год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наконечний Ю.М.,

відповідача 1: ОСОБА_2 представник ОСОБА_3,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С"

про стягнення в дохід держави коштів , -

ВСТАНОВИВ :

Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція (далі Гощанська МДПІ), звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С» (далі - ТОВ "Олімп-С») про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані в судовому засіданні представником позивача та мотивовані ним нормою ст.208 ГК України. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що укладений в письмовій формі між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» договір купівлі-продажу №/102/08-10 від 20.08.2010 р., за умовами якого останній продав першому протягом грудня 2010 року нафтопродукти на загальну суму 1110465,64 грн., є нікчемним в силу закону, так як укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки дії сторін були спрямовані не на реальне виконання умов договорів, а на ухилення від сплати податків та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини Державного бюджету. Також ствердив, що операції між вказаними контрагентами є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, оскільки проведеною Прилуцькою ОДПІ перевіркою ТОВ "Олімп-С» встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети), що могли б підтвердити здійснення вказаних операцій з урахуванням обсягів поставки, специфіки товару та оперативності їх здійснення. Проведеною Гощанською МДПІ перевіркою ФОП ОСОБА_2 також встановлено відсутність виробничих потужностей, що могли б підтвердити здійснення вказаних операцій з урахуванням обсягів поставки, специфіки товару та оперативності їх здійснення. Крім того, перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено відсутність в залишках ТМЦ, що були придбані у ТОВ «Олімп-С» та рахуються згідно даних бухгалтерського обліку. Таким чином, за результатами проведених перевірок вказаних субєктів господарювання встановлено укладення нікчемних правочинів, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії відповідачів призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. На таких підставах, просить позовні вимоги задовольнити, стягнути в доход держави з обох відповідачів по 1110465,64 грн., з ФОП ОСОБА_2 - як вартість отриманих на виконання нікчемного правочину товарно-матеріальних цінностей, а з ТОВ "Олімп-С» - як коштів, отриманих в оплату таких товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні відповідач 1 та представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечили з огляду на те, що договір купівлі-продажу №/102/08-10 від 20.08.2010 р., укладений між ТОВ «Олімп-С» та ФОП ОСОБА_2 не є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, відповідає загальним умовам дійсності правочинів, реально виконаний сторонами, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами. Вважають безпідставним висновок Гощанської МДПІ щодо нікчемності укладеного правочину в звязку із відсутністю у ФОП ОСОБА_2 ємностей в смт. Гоща Рівненської області для зберігання залишків пального в кількості 328950 л. станом на 01.12.2010 року, оскільки податковим органом безпідставно не враховано ємності для зберігання пального загальною місткістю 57200 л., що знаходяться на АЗС в АДРЕСА_1, яку орендує відповідач 1, та ємності орендованих ФОП ОСОБА_2 бензовозів та автоцистерн. Зазначають, що податковим органом факт наміру (умислу) вчинення обома та/або одним з двох відповідачів правочину, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведений. Факт ведення податкового обліку ФОП ОСОБА_2 підтверджується відсутністю складеного за наслідками акту перевірки від 04.04.2011 року протоколу про притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 163-1 КУпАП та відсутності запису про відсутність (неведення) бухгалтерського та податкового обліку. Також фактичним визнанням податковими органами реальності здійснення операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» вважають відсутність прийнятих за наслідками проведених перевірок податкових повідомлень-рішень. За наведених підстав, висновки Гощанської МДПІ про нікчемність правочину, укладеного ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Олімп-С» вважають безпідставними, просять в позові відмовити.

Відповідач 2 ТОВ «Олімп-С» участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, однак подав письмові заперечення на позов. Позов не визнає, в обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України, яка діє з 01.01.2011 року, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Таким чином, вважає, що такий правочин є оспорюваним і висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства може бути зроблений лише на підставі рішення суду про це. Оскільки таке рішення суду відсутнє, то відсутні і підстави вважати договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Олімп-С» та ФОП ОСОБА_2 таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Стверджує, що господарські операцій ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» реально виконані обома сторонами, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами: видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, довіреностями, розрахунковими документами та відсутній факт несплати до державного бюджету податкових зобовязань за результатами даних господарських операцій. Крім того, повідомив, що за результатами проведеної 16.03.2011 року Прилуцькою ОДПІ перевірки ТОВ «Олімп-С» було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки щодо вчинення керівником ТОВ «Олімп-С» нікчемних правочинів, останній звинувачувався в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП. За наслідками розгляду матеріалів Прилуцької ОДПІ про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП керівника ТОВ «Олімп-С» ОСОБА_4, Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 28 квітня 2011 року прийнято постанову, якою провадження у справі закрито за відсутності в діях ОСОБА_4 події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП. Висновки податкового органу про неспроможність ТОВ "Олімп-С" виконати вказані господарські операції з огляду на відсутність у нього необхідних для їх здійснення основних засобів та трудових ресурсів вважає надуманими та спростованими вказаною постановою суду, якою встановлено наявність в штаті ТОВ «Олімп-С» двох працівників, використання власних автомобілів, напівпричепів-автоцистерн, документів, що підтверджують закупівлю, зберігання та реалізацію нафтопродуктів. За наведених підстав, просить позовні вимоги Гощанської МДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-С» 02.04.2003 року зареєстроване виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області юридичною особою, основним видом діяльності якої є роздрібна та оптова торгівля паливом, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.5-7). ТОВ «Олімп-С» є платником на додану вартість та перебуває на обліку в Прилуцькій обєднаній державній податковій інспекції.

З матеріалів справи вбачається, що з 15 по 16 березня 2011 року Прилуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімп-С» з питань дотримання податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 323/23-32460749 від 16.03.2011 р. (т.1 а.с.24-33). Під час перевірки встановлено факт взаємовідносин між ТОВ «Олімп-С» (Продавець) та зокрема, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець), які склалися на підставі укладеного даними контрагентами договору купівлі-продажу (усної домовленості). Актом перевірки констатовано, що на виконання умов даної домовленості ТОВ «Олімп-С» протягом грудня 2010 року поставило ФОП ОСОБА_2 паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти) в кількості 180775 л. на загальну суму 1110465, 64 грн., в тому числі ПДВ 185077,61 грн., про що було виписано податкові накладні від 08.12.2010 р., 15.12.2010 р., 20.12.2010 р., 24.12.2010 р. та 28.12.2010 року. В ході проведення перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, на підставі чого податковий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій із придбання та реалізації нафтопродуктів та їх нереальний характер. Крім того, перевіркою встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «Олімп-С» станом на 01.12.2010 р. та станом на 31.12.2010 р. становить дві особи, за сумісництвом нуль, в тому числі: одна з них директор. Умови зберігання товарів наявними матеріалами не встановлено, складські та офісні приміщення, АЗС і інші основні засоби у ТОВ «Олімп-С», крім транспортних засобів в кількості 3 шт., відсутні. Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи зазначені обставини, Прилуцькою ОДПІ було зроблено висновки про те, що взаємовідносини ТОВ «Олімп-С», зокрема, з ФОП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Податковий орган прийшов до висновків, що господарські операції, які були вчинені між вказаним контрагентами, порушують вимоги ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216, ч.1 ст.628, ч.2 ст.712, ч.2 ст.689 та ст. 228 ЦК України, ст. 3 Господарського кодексу України та пп..7.4.1, п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Олімп-С» з постачальниками та покупцями. Таким чином, в порушення п.7.2.3 п.7.2, пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобовязання ТОВ «Олімп-С» за грудень 2010 року в сумі 806394 грн. (з них по операціям з ФОП ОСОБА_2 185077,61 грн.) проведені на підставі нікчемного правочину і у відповідності до ст.3, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають коригуванню (зменшенню). За результатами даної перевірки, Прилуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області податкові повідомлення-рішення не виносились.

Судом також встановлено, що з 31 березня по 01 квітня 2011 року позивачем було проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01 грудня по 31 грудня 2010 року, результати якої оформлені актом № 82/1742/НОМЕР_1 від 04.04.2011 року (т.1, а.с.11-22). В акті констатовано, що 17.11.1997 року Гощанською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Гощанській міжрайонній державній податковій інспекції. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна та оптова торгівля паливом, яку остання здійснює на АЗС в АДРЕСА_2 та на АЗС в АДРЕСА_1 (акт перевірки, т. 1, а.с.12). В ході проведення перевірки податковим органом встановлено факт взаємовідносин між ТОВ «Олімп-С» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець), що відбувалися на підставі укладеного даними контрагентами договору купівлі-продажу № /102/08-10 від 20.08.2010 року, на виконання умов якого ТОВ «Олімп-С» у грудні 2010 року поставило СПД ОСОБА_2 газовий конденсат, ФБГС, дистилят нафтовий легкий на загальну суму 1110465,64 грн., в тому числі ПДВ 185077,61 грн. Актом перевірки зафіксовано наявність первинних документів з обліку вказаних господарських операцій, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, розрахункових документів, товарно-транспортних накладних. Як вбачається зі змісту акта перевірки, окрім первинних документів, Гощанською МДПІ в ході проведення перевірки було використано дані акта перевірки №323/23-32460749 від 16.03.2011 року, складеного Прилуцькою ОДПІ за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Олімп-С». Викладене в акті перевірки ТОВ «Олімп-С», наряду із встановленням у ФОП ОСОБА_2 відсутності виробничих потужностей, що могли б підтвердити здійснення вказаних операцій з урахуванням обсягів поставки, специфіки товару та оперативності їх здійснення, а також відсутності в залишках нафтопродуктів, що були придбані у ТОВ «Олімп-С», та рахуються згідно даних бухгалтерського обліку, слугувало підставою для висновків про те, що взаємовідносини СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» за грудень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому укладений між ТОВ «Олімп-С» та ФОП ОСОБА_2 правочин є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» (том.1 а.с.21). Згідно з висновками акта перевірки, ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216, ч.1 ст.628, ч.2 ст.712, ч.2 ст.689 та ст. 228 ЦК України, ст. 3 Господарського кодексу України та пп..7.4.1, п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД ОСОБА_2 з постачальниками та покупцями. Зазначено, що в порушення п.7.2.3 п.7.2, пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, податковий кредит за грудень 2010 року на суму 185077,61 грн. проведений на підставі нікчемного правочину і у відповідності до ст.3, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає коригуванню (зменшенню). На підставі вказаних висновків акта перевірки, Гощанською МДПІ податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Суд не погоджується з висновками податкових органів, викладених в актах перевірок відповідача 1 та відповідача 2, з огляду на наступне.

Судом встановлено, зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується, що 20 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-С» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №/102/08-10 (т.1 а.с.34-35), відповідно до умов розділу 1 якого Продавець зобовязується передати йому належні нафтопродукти Покупцю на умовах та в строки обумовлені в договорі, а Покупець зобовязується прийняти Товар та сплатити за нього на умовах договору. Згідно з розділом 2 договору найменування товару конденсат газовий нестабільний, бензин стабільний, дистилят нафтовий легкий, ФБГС, компонент дизпалива, дизпаливо, бензини автомобільні марок: А-76, А-80, А-92, А-95.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору ТОВ «Олімп-С» для відповідача 1 було виписано видаткові накладні: №ОС-000341 від 08.12.2010 року на поставку ФБГС в кількості 40335 л. на суму 239186,54 грн. (т.1 а.с.49), №ОС-000360 від 15.12.2010 року на поставку конденсату газового в кількості 40335 л на суму 242010 грн.(т.1 а.с.46), № ОС-000370 від 20.12.2010 р. (т.1 а.с.52), №ОС-000374 від 24.12.2010 р. (т.1 а.с.55), №ОС-000384 від 28.12.2010 р. (т.1 а.с.58) на поставку дистиляту нафтового легкого відповідно в кількості 23281 л на суму 142014,10 грн., в кількості 40335 л - на суму 250077 грн., в кількості 36489 л на суму 237178 грн.; податкові накладні: №А-341 від 08.12.2010 р. (т.1 а.с.50), № А-360 від 15.12.2010 р. (т.1 а.с.47), № А-370 від 20.12.2010 р. (т.1 а.с.53), №А-374 від 24.12.2010 р. (т.1 а.с.56), № А-384 від 28.12.2010 р. (т.1 а.с.59), всього на суму 1110465,64 грн., в тому числі ПДВ 185077,61 грн.; підписано акти приймання-передачі товару (а.с.69-73 том 2).

Доставка нафтопродуктів здійснювалась ФОП ОСОБА_2 орендованими транспортними засобами відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих останнім під час перевірки податковому органу, долучених до матеріалів справи та досліджених судом, а саме: №341 від 08.12.2010 р.(т.1 а.с.51), № 360 від 15.12.2010 р. (т.1 а.с.48), № 310 від 20.12.2010 р. (т.1 а.с.54), №374 від 24.12.2010 р. (т.1 а.с.57), № 384 від 28.12.2010 р. (т.1 а.с.60). Розрахунки за поставлений товар проведені відповідачем 1 в повному обсязі через Центральну філію ПАТ «Кредобанк» на загальну суму 1110465,64 грн., що не заперечується представником позивача і підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними виписками банку (т.1 а.с.40-45).

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем та відповідачами суду документи: договір, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Зауваження до форми, змісту наданих під час перевірок відповідачами документів з боку податкових органів в актах перевірок відсутні.

У відповідності до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій), обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій), податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит відповідача ФОП ОСОБА_2 сформовано на підставі податкових накладних (т.1 а.с.47,50,53,56,60) на суму 1110465,64 грн., в тому числі ПДВ 185077,61 грн., що були виписані ТОВ "Олімп-С" в рамках оформлення господарського договору, виконання якого повністю підтверджено первинною документацією сторін. На момент видачі податкових накладних і станом на час розгляду справи судом, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Олімп-С" є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Господарські операції ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Олімп-С" відображені у їхньому податковому обліку (т.1 а.с.145-151, т.2 а.с.139-142, 144-146). Як вбачається з матеріалів справи, а саме: інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т.2 а.с.146-147) розбіжності у декларуванні ФОП ОСОБА_2 за наслідками господарських операцій з ТОВ «Олімп-С» сум включених до складу податкового кредиту та сум ПДВ включених ТОВ «Олімп-С» до податкових зобовязань - відсутні.

Щодо твердження позивача про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між відповідачами договору вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Позивач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання відповідачами при укладанні та виконанні договору вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм позивач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Олімп-С» та ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу №/102/08-10 від 20.08.2010 р. недійсним в судовому порядку не визнавався, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що укладений між відповідачами договір фактично виконувався і висновок про те, що він укладений не для настання певних юридичних наслідків не відповідає фактичним обставинам по справі.

Відтак, суд вважає, що податкові органи жодних правових підстав для висновків про недодержання вказаними субєктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені ч.1, 5 ст.203 ЦК України, не мали.

Викладені у акті перевірки ТОВ «Олімп-С» висновки Прилуцької ОДПІ про непідтвердження вказаних господарських операцій документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, документами, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, суд вважає безпідставними, і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: копіями первинних документів та постановою Прилуцького міськрайонного суду від 28.04.2011 року (т.1 а.с.78), якою за наслідками розгляду матеріалів Прилуцької ОДПІ про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП ОСОБА_4 (директора ТОВ «Олімп-С») провадження у справі закрито за відсутності в діях останньої події і складу правопорушення, передбаченого даною нормою закону. Зазначеною постановою суду, яка 10 травня 2011 року набрала законної сили, встановлено, що ТОВ «Олімп-С» має в своєму штаті двох працівників (разом з ОСОБА_4), використовує власні два автомобілі «DAF», д.н.з.НОМЕР_4 та НОМЕР_5, МАЗ д.н.з. НОМЕР_2, три напівпричепи-цистерни, д.н.з. НОМЕР_3, НОМЕР_6, та НОМЕР_7. ТОВ «Олімп-С» має сертифікати якості конденсату №823 від 27.07.2009 р., №5909 від.02.10.10р., паспорт якості № 089 від 05.11.10 р., паспорт на паливо дизельне автомобільне за №2234 та сертифікат відповідності на паливо підвищеної якості, має номерні товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів від постачальників, на зберігання та реалізацію таких конкретним контрагентам-покупцям за перевірений період грудень 2010 року.

Також не може бути свідченням неможливості виконання господарських зобовязань за договором №/102/08-10 від 20.10.2010 року кількість працюючих на ТОВ «Олімп-С», оскільки законом не заборонено залучати до виконання зобовязань третіх осіб.

Доводи позивача про відсутність у ФОП ОСОБА_2 виробничих потужностей, що могли б підтвердити здійснення вказаних операцій з урахуванням обсягів поставки, специфіки товару спростовуються встановленими в акті перевірки вказаного субєкта господарювання фактами (т.1, а.с.12,13), де самим податковим органом зазначено, що у період з 01 грудня по 31 грудня 2010 року СПД ОСОБА_2 здійснював роздрібну та оптову торгівлю нафтопродуктами в автозаправній станції за адресою АДРЕСА_2, що належить йому на праві власності, та в автозаправній станції за адресою АДРЕСА_1, орендованій відповідно до договору оренди №91 від 10.12.2009 року у ПП ОСОБА_5. До матеріалів справи долучено копію договору оренди (т.1 а.с.188-190), акта приймання-передачі матеріальних цінностей до договору оренди від 10.12.2009 р. (т.1 а.с.186-187).

Твердження позивача про відсутність в залишках ТМЦ, що були придбані у ТОВ «Олімп-С» та рахуються згідно з даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 спростовуються документообігом відповідача 1 та пояснюються пересортуванням бензину, що мав місце у грудні 2010 року (акти №2,3 т.2 а.с.127, 128). Крім того, суд вважає неправомірними висновки позивача про те, що обєм пального СПД ОСОБА_2 в кількості 180775 л, отриманий від ТОВ «Олімп-С» у грудні 2010 року, з урахуванням залишку нафтопродуктів станом на 01.12.2010 року в кількості 328860 л, не міг зберігатися і знаходитися в ємностях в кількості 8 штук загальною ємністю 261640 л на АЗС в смт. Гоща. Суд вважає, що податковим органом безпідставно враховано лише місткість резервуарів на АЗС в смт. Гоща та не взято до уваги місткість автоцистерн, бензовозів та резервуарів для зберігання нафтопродуктів, що знаходяться на АЗС в м. Рівне, оскільки згідно з товарно-транспортними накладними, відповідно до яких відповідачем 1 здійснювалося транспортування отриманих у грудні 2010 р. від відповідача 2 нафтопродуктів, пунктом розвантаження вказано м. Рівне і як вбачається із долучених до матеріалів справи подорожніх листів вантажного автомобіля №889769 від 07-09.12.2010 р. (т.1 а.с.204), №889770 від 14-16.12.2010 р. (т.1 а.с.205), №889771 від 19-25.12.2010 р. (т.1 а.с.206), №889772 від 27-29.12.2010 р. (т.1 а.с.207), маршрути відбувалися через смт. Гощу. Так, лише долученими до матеріалів справи копіями затверджених ДП «Рівнестандартметрологія» градуювальних таблиць на резервуари і цистерни в кількості 13 штук (т.1 а.с.210-249, т.2 а.с.1-36), копіями свідоцтв про повірку двох автоцистерн (т.2 а.с.37,38) підтверджено місткість резервуарів і цистерн, які знаходяться на АЗС в м. Рівне та смт. Гоща, загальним обємом 356824 л., що є більшим за залишки ТМЦ станом на 01.12.101 року в кількості 328860 л., про які йдеться в акті.

Таким чином, зібраними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями договору, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару повністю підтверджено той факт, що ТОВ "Олімп-С" поставило, а ФОП ОСОБА_2 прийняла нафтопродукти на АЗС в м. Рівне та смт. Гоща.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина 1). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2). У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина 2)

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків, заволодіння майном держави дохідної частини Державного бюджету).

Разом з тим позивачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства відповідачами ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» при здійсненні спірних господарських операцій. Зокрема, не встановлено, що господарські операції не відображені в податковому обліку цих субєктів господарювання, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та як наслідок застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обовязкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без зясування наведених фактичних даних саме по собі порушення норм податкового законодавства є підставою для нарахування податкових зобовязань платникам учасникам такого правочину. Так само і власне штучне збільшення витрат платника всупереч меті господарської діяльності (яка полягає в отриманні прибутку), а також формування податкового кредиту за відсутності факту здійснення господарської операції з метою отримання прибутку за рахунок коштів з бюджету у вигляді безпідставного бюджетного відшкодування тягне відповідне зменшення податкового кредиту та валових витрат платника, однак не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок без доведення податковим органом належними засобами доказування наявності у сторони під час укладення правочину субєктивного наміру створити відповідні наслідки у податковому обліку.

Висновки податкових органів, зроблені в актах перевірок ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Олімп-С» про те, що господарські операції відповідачів є нікчемними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Зокрема, позивачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме спірний правочин порушує публічний порядок. Жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочину, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано. Позивачем також не доведено умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Належні та допустимі докази на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків ТОВ «Олімп-С» та ФОП ОСОБА_2 встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили у матеріалах справи відсутні. Не містять матеріали справи і доказів наявності у відповідачів податкового зобов'язання або податкового боргу, які виникли внаслідок виконання спірного договору, а також доказів, що у період, на який припадає його укладення та виконання, ФОП ОСОБА_2 та/або ТОВ «Олімп-С» не подавалась звітність до податкових органів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про виконання зобовязань між ТОВ "Олімп-С" та ФОП ОСОБА_2 за спірним правочином повному обсязі. Доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави чи суспільства, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочином, а вчинений правочин об'єктивно був потрібний не для організації господарської діяльності відповідачів, субєкт владних повноважень до суду не надав.

Оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, неможливим є й встановлення форми вини відповідачів при укладанні спірних правочинів.

Виходячи з недоведеності позивачем наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, відсутності обставин, які б свідчили про існування умислу у відповідачів, як обовязкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, суд вважає позов необґрунтованим.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у позивача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах позивач жодних податкових повідомлень рішень не виносив.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між відповідачами, субєктивний та оціночний характер доводів в обґрунтування позовних вимог, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності здійснення зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки податкового органу про нікчемність договору купівлі-продажу № /102/08-10 від 20.08.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про застосування наслідків визнання господарських зобов'язань недійсними та стягнення в дохід держави з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартості отриманих від ТОВ «Олімп-С» на підставі вказаного правочину товарно-матеріальних цінностей на суму 1110465,64 грн. та з ТОВ «Олімп-С» коштів, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на виконання зазначеного договору, в сумі 1110465,64 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Гощанській міжрайонній державній податковій інспекції в задоволенні адміністративного позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" про застосування наслідків визнання господарських зобов'язань недійсними та стягнення в дохід держави вартості отриманих на підставі договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на суму 1110465,64 грн. та коштів в сумі 1110465,64 грн. - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.