Постанова № 18615330, 26.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2011 року Справа № 2а-7424/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 18289,17грн.,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 18289,17грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що в порушення ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві позивача у 2010 році замість 9 інвалідів працювало 8. Таким чином, на підприємстві було 1 робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте інвалідами. За таких обставин відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 17592,21грн. дана сума заборгованості підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2010 рік. Також відповідач не інформував Краснодонський міськрайцентр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. За таких обставин просив стягнути суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17592,21грн та пеню в сумі 696,96грн.

Відповідач позов не визнав надав заперечення в якому зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно поданої держаної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма №10-Ш поштова річна) за 2010 рік повинен був створити у 2010 році 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 231 особи), а фактично на підприємстві було працевлаштовано 8 інвалідів. У зв'язку з цим, на думку позивача, до ВАТ «Юність» повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій у розмірі 17592,21 грн. Зазначив, що Відповідачем здійснювались заходи щодо створення робочих місць для інвалідів. Крім того, ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2005 р. порушено провадження по справі № 20/1736 про банкрутство ВАТ «Юність», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 18.12.2006 р. введена процедура санації ВАТ «Юність». Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, враховуючи, що ВАТ «Юність» находиться у процедурі банкрутства, застосування до нього будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань є неможливим.

Враховуючи викладене просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному у позові обставинам.

Відповідач, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення аналогічні викладеному в запереченні проти позову.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів. Згідно зі звітом про занятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма №10-ПІ) наданого відповідачем та отриманого Луганським обласним відділенням Фонду захисту інвалідів 28 лютого 2011 року Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2010 році складає 231 особа, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 8, фонд оплати праці штатних працівників 4063,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 17592,21 грн. (а.с.7)

Згідно вищезазначеного Звіту позивач не зазначає відомості про кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». (а.с.9)

За розрахунком позивача (а.с. 6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2010 році 9 інваліда, фактично працевлаштовано 8 інвалідів, за таких обставин підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2010 рік в сумі 17592,21грн. та пеню в розмірі 696,96грн.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається з листа Краснодонського міськрайцентру зайнятості в Луганській області про надання інформації щодо працевлаштування підприємством відповідача інвалідів у 2010 році, відповідач не надавав інформацію про потребу в працівниках інвалідах (а.с.8,9,29).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17592,21грн. та 696,96грн.. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Посилання відповідача про неможливість нарахування санкцій з огляду на знаходження підприємства в процедурі банкрутства відхиляються судом, оскільки за зі змісту статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів, а адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для інвалідів не є грошовим зобов'язанням, обов'язковим платежем чи податком.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Юність» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 18289,17грн задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Юність», 94400, Луганська область, м.Краснодон, пр..60 річчя СРСР,40, код 14312766 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України, одержувач ВДК м.Краснодон, р/р 31218230700028 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013, код 24048922, код платежу 50070000 адміністративно-господарські санкції в сумі 17592,21грн. (сімнадцять тисяч пятсот девяносто дві гривні 21 коп.) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 696,96 грн. (шістсот девяносто шість гривень 96коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 03.10.2011

СуддяА.М. Каюда