Постанова № 18614679, 12.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2011 року Справа № 2а-7296/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011 №235/01),

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Алчевської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до фізичної особипідприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 90,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року Алчевська обєднана державна податкова інспекція Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особипідприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 90,00 грн., в якому посилається на таке. Відповідач ОСОБА_2, зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Станом на 01 листопада 2010 року сума податкового боргу з єдиного податку становить 90,00 грн., яка добровільно не сплачена.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області фізичною особою підприємцем (дата проведення державної реєстрації 17 вересня 2008 року, номер запису про державну реєстрацію 23840000000005573) та з 18 вересня 2008 року перебуває на обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18 вересня 2008 року № 652/290/08 (а.с. 9-10).

14 грудня 2009 року відповідач звернувся до Алчевської ОДПІ Луганської області з заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с.8), за результатами розгляду якої відповідачу видано свідоцтво серії Є№805817 про сплату єдиного податку від 15 грудня 2009 року (а.с. 7).

Згідно довідки від 14 липня 2011 року сума податкового боргу відповідача по сплаті єдиного податку з фізичних осіб складає 90,00 грн. (а.с.4), що також підтверджується зворотнім боком облікової картки станом на січень 2011 року (а.с.5-6).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати єдиного податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості слід застосовувати саме норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Здійснюючи господарську діяльність, фізичні особи підприємці відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) субєкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як зазначено у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також встановлено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Алчевською ОДПІ Луганської області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 направлено першу податкову вимогу від 24 листопада 2010 року № 1/548, яка отримана відповідачем 03 грудня 2011 року (а.с.11).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду і відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з єдиного податку у сумі 90,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 вересня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету м. Алчевська (р/р № 34218379700027, код платежу 18050200 єдиний податок з фізичних осіб, нарахований до 01 січня 2011 року, одержувач управління Держказначейства у м. Алчевськ, банк одержувача головне управління держказначейства України в Луганській області, МФО 804013, ідентифікаційний номер 24046768) податкову заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 90,00 грн. (девяносто гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 вересня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб