Постанова № 18613712, 26.09.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р. Справа № 2a-874/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників позивача: Мазур У.П., Худзія Д.М.,

представника Відповідача-1: Тимів С.П.,

представника Відповідача-2: Шикеринець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша»

до Івано-Франківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області

про визнання незаконними та скасування: рішення №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року; зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша»(надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі Відповідач-1) про визнання незаконними та скасування рішення №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року, зобов'язання вчинити певні дії. 15.03.2011 року за вказаним позовом судом відкрито провадження в адміністративній справі №2а-874/11/0970 та призначено її до судового розгляду.

26.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобовязання Івано-Франківської митниці вчинити певні дії повернути 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість або зарахувати їх у рахунок майбутніх платежів. Цього ж дня за позовом судом відкрито провадження в справі №2а-1728/11/0970 та вона призначена до розгляду.

07.06.2011 року ТОВ «Даноша»звернулося з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці та Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області (надалі Відповідач-2) про зобовязання повернути 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку додану вартість або зарахувати їх у рахунок майбутніх платежів. 17.06.2011 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви судом відкрито провадження в справі №2а-1903/11/0970 та вона призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 22.06.2011 року за клопотанням позивача обєднані в одне провадження адміністративний позов у справі №2а-874/11/0970 з адміністративними позовами у справах №2а-1728/11/0970 та № 2а-1903/11/0970.

До початку розгляду справи по суті позивач письмовою заявою від 08.09.2011 року, яка була прийнята до розгляду судом, уточнив свої позовні вимоги. Відповідно до вказаної заяви ТОВ «Даноша»звернулося до Відповідача-1 з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування: рішення №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року; до Відповідача-1 та Відповідача-2 з позовними вимогами про зобовязання повернути: 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість або зарахувати їх у рахунок майбутніх платежів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківською митницею всупереч митного законодавства України було прийняте рішення про визнання митної вартості №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару труб з поліетилену високого тиску визначена відповідно до вимог статті 269 Митного кодексу України, за третім методом. Відповідно до вказаного рішення митна вартість була скоригована Відповідачем-1 і замість суми в 21926,61 євро митна вартість склала 42681,43 євро.

Крім того, 27.12.2010 року Відповідачем-1 всупереч митного законодавства України винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (надалі Картка відмови) за №206000010/2010/002249/1, відповідно до якої митна декларація позивача не прийнята (товари не підлягають митному оформленню) з причин коригування митної вартості. Підставами для винесення Картки відмови стало оскаржуване рішення митниці, пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року та стаття 264 Митного кодексу України. У звязку з цим, на думку позивача Відповідачем-1 порушені його права та зайво нараховані платежі за відповідними рахунками на імпортований товар: 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість.

Представники позивача, заявлені позовні вимоги підтримали з підстав вказаних в позовній заяві. Крім того вони пояснили суду, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України. Але митним органом було винесено оскаржуване рішення, яким не надано позивачу права подати необхідні документи, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів. Також, на думку позивача Івано-Франківською митницею всупереч нормам статті 266 Митного кодексу України незаконно застосовано третій метод для визначення митної вартості, протиправно нараховані платежі за рахунками на імпортований за двома партіями товар: 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість, відповідно. У звязку з викладеним просили позов задовольнити.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Окрім того, представник Відповідача-1 пояснила суду, що визначення митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, здійснюється відповідно до Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про їх підтвердження»на підставі пакету документів, поданих до митного оформлення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України та визначена декларантом. Відповідно до вимог законодавства до виключної компетенції митних органів відноситься встановлення митної вартості товарів та здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

У звязку з тим, що відповідачем на вимогу митниці не були подані: експортна митна декларація, сертифікат про походження товару та калькуляцію виробника на товар, митницею було здійснено порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, згідно з ціновою базою даних Держмитслужби. При проведенні порівняння було встановлено, що заявлена митна вартість товару занижена у порівнянні з вартістю подібних товарів, митне оформлення яких вже проведене. Таким чином, митний орган на підставі наявних у нього відомостей, в тому числі інформації, що міститься у єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України, здійснив корегування митної вартості товарів та визначив її відповідно до вимог статті 269 Митного кодексу за третім методом.

Представник Відповідача-2 проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні, суду пояснила, що підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість у Державного казначейства немає.

У звязку з викладеним, представники Відповідача-1 та Відповідача-2 просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідачів, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

30.04.2003 року товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша»(надалі ТОВ «Даноша») зареєстроване державним реєстратором Калуської районної державної адміністрації як юридична особа (ідентифікаційний код юридичної особи 32464900) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №36610 (а.с. 55 т.1).

У грудні 2010 року Товариством імпортовано на митну територію України труби з поліетилену високого тиску, призначені для облаштування водопровідної системи на свинокомплексі позивача.

Митне оформлення вказаного товару здійснювалося 27.12.2011 року за вантажною митною декларацією №206000010/2010/002249/305517 (а.с. 10-11 т.1).

При цьому, у звязку із обґрунтованим сумнівом щодо заявленої митної вартості імпортованого товару, відповідно до вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 року за №1766 (надалі Порядку, затвердженого Постановою №1766) Івано-Франківська митниця вимагала від декларанта подати експортну митну декларацію, сертифікат про походження товару та калькуляцію виробника на товар (а.с. 103 т.1). Вказані вимоги Відповідача-1 були зазначені письмово в графі декларації «Для відміток митного органу». Декларант відмовився подати вказані документи, що підтверджується записом на звороті декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 27.12.2010 року (а.с. 103 т.1).

У звязку з цим, митним органом було прийняте оскаржуване рішення від 27.12.2010 року за №206000010/2010/002249/1, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару труб з поліетилену високого тиску визначена згідно вимог статті 269 Митного кодексу України, за третім методом. При цьому, митна вартість була скоригована та замість суми в 21926,61 євро митна вартість склала 42681,43 євро (а.с. 101-102 т.1).

Крім того, Івано-Франківською митницею складена Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.12.2010 року за №206000010/0/00512 (а.с. 14-15 т.1).

Суд дійшов висновку про те, що митний орган діяв в межах своєї компетенції та правомірно прийняв оскаржувані рішення щодо визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем на митну територію України, виходячи з наступного.

На переконання суду, митний орган має право визначати митну вартість товарів на підставі відомостей, в тому числі цінової інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, згідно із законодавством, якщо декларантом не подано на вимогу митниці додаткові документи або він відмовився від їх подання.

Окрім вказаного суд зазначає, що до виключної компетенції митних органів відноситься встановлення митної вартості товарів та здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Вказане підтверджується нормами Митного кодексу України (надалі Кодекс), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за №1766, Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року за №339.

Так, відповідно до вимог статті 259 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно статті 262 Кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларації митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Нормами статті 264 встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 265 митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. Методи визначення митної вартості регламентовані нормами 266 статті Митного кодексу України. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу,проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо не можливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 269 у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу,за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами,які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того,чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними)товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до пункту 11 Порядку, затвердженого Постановою №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Пунктом 13 вказаного Порядку встановлено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Посилання позивача на те, що ними при митному оформленні ним подавалася копія експортної митної декларації судом не береться до уваги, оскільки в ній у відповідній графі зазначений код товару, котрий не відповідає коду товару, вказаному у аналогічній графі імпортної митної декларації, яка подавалася на Івано-Франківську митницю Через те, на переконання суду, в митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованого товару та вірно обрано метод визначення митної вартості на підставі статті 269 Митного кодексу України.

Щодо позовних вимог про повернення ТОВ «Даноша»з Державного бюджету України 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість або зарахуванню цих сум у рахунок майбутніх платежів, то вони не підлягаю задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України та частини 3 пункту 2 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року за №131, органи державного казначейства формують документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи , затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 року за №611/147 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

У звязку з відсутністю вказаного висновку, не підлягають поверненню ТОВ «Даноша»з Державного бюджету України 6571,84 грн. ввізного мита та 27601,73 грн. податку на додану вартість, 13826,42 грн. ввізного мита та 58070,98 грн. податку на додану вартість або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 30.09.2011 року.