ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 року 13:15 Справа № 2а-0870/6678/11
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.,
при секретарі Павлові С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «Ідеал», Оріхівський район Запорізької області,
до: Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області,
м. Оріхів Запорізької області,
про: скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №01/08/2011 від 01.08.2011,
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №2239/10/01-012 від 15.08.2011,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Ідеал» (далі – ПП «Ідеал», Підприємство) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області (далі – ДПІ у Оріхівському районі, податковий орган), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003323/0 і №000342302/0 прийняті ДПІ у Оріхівському районі 01.08.2011, про визначення ПП «Ідеал» податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 46875 грн. та з податку на додану вартість у сумі 37500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки вони прийняті податковим органом на підставі акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011 у якому відповідач необґрунтовано та безпідставно дійшов висновків про заниження ПП «Ідеал» податку на прибуток та податку на додану вартість. На думку позивача висновки, викладені у акті перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011, ґрунтуються лише на припущеннях, а тому податкові повідомлення-рішення №0003323/0 і №000342302/0 прийняті відповідачем 01.08.2011 не відповідають вимогам Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.
До початку розгляду справи по суті представником позивача подана до суду заява про уточнення позовних вимог. Посилаючись на помилку у прохальній частині позовної заяви, яка була допущена під час складення позову у номерах оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, представник позивача просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332302 і №0000342302 прийняті ДПІ у Оріхівському районі 01.08.2011.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки вважає вимоги позивача необґрунтованими. У наданих суд письмових запереченнях на позов, зазначає, що висновки податкового органу, викладені у акті №20/23-32550931 від 15.07.2011 підтверджені фактичними обставинами, встановленими під час перевірки. У наданих суду письмових запереченнях зокрема зазначає, що первинні документи, надані позивачем до перевірки, що мали б підтверджувати факт надання/отримання послуг не оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
На підстав направлень №134 і №135 від 07.07.2011 фахівцями ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області з 7.07.2011 по 08.07.2011 була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Ідеал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Таврія Будпостач» за період з 01.04.2008 по 30.08.2009.
За наслідками вказаної перевірки податковим органом був складений акт №20/23-32550931 від 15.07.2011.
Згідно висновків акту, перевіркою були встановлені наступне:
- ПП «Ідеал» порушено п. 3.1 ст. 3, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10, п. 16.2 ст. 16, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37500 грн.;
- порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30000 грн.
01 серпня 2011 року, на підставі акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011, ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000332302, яким збільшено ПП «Ідеал» суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на 37500 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 9375 грн., та №000034230, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на 30000 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 7500 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, ПП «Ідеал» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень №0000332302 і №0000342302 від 01.08.2011.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000332302 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 37500 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п. 5.2 п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 (далі – Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
На порушення вимог Порядку, у акті перевірки відповідача №20/23-32550931 від 15.07.2011 відсутнє чітке викладення змісту виявлених порушень. Так, відповідач у розділі 3.1 акту перевірки наводить опис встановлених господарських відносин ПП «Ідеал» з постачальником ТОВ «Таврія Будпостач». Далі у цьому ж розділі акту перевірки №20/23-32550931 (стор. 6) відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 22.02.2011 складено акт №22/23-35421550 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Таврія Будпостач» (ЄДРПОУ 35421550) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 22.12.2010 та наводить зміст вказаного акту перевірки, згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Таврія Будпостач» за період, який перевірявся, підприємствам-покупцям, що свідчить про здійснення ТОВ «Таврія Будпостач» правочинів без мети настання реальних наслідків. Такий висновок ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя обґрунтовано тим, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Таврія Будпостач» до підприємців-покупців, у зв’язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів (стор. 7 акту №20/23-32550931). Також у розділі 3.1 акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011 зазначено, що згідно постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 20.06.2011 року, в провадженні СВ ПМ ДПА у Запорізькій області знаходиться кримінальна справа №461101, порушена відносно засновника ТОВ «Таврія Будпостач» ОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Однак в акті перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011 не міститься жодних посилань та висновків щодо порушення позивачем у зв’язку з вищенаведеним вимог податкового та іншого законодавства.
Натомість у розділі 3.1.2. акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011 відповідач зазначає, що на порушення п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Ідеал» включено до складу валових витрат послуги, які отримано від постачальника ТОВ «Таврія Будпостач». Далі у акті перевірки відповідач наводить ч.2 ст. 3, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає про те, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні відомості щодо номенклатури будівельних матеріалів, ваги вантажу, кількості місць, тари, пакування, відсутні відомості щодо відстані перевезення в кілометрах, відсутня інформація щодо автомобіля та причепа (марка, державний номер), якими здійснювалися перевезення вантажу. Далі у тексті акта перевірки наведені норми Наказу Міністерства транспорту України та міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку вантажного автомобіля» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, після чого в акті перевірки зазначено, що в товарно-транспортних накладних (у акті не конкретизовано яких) відсутні відомості щодо кількості місць вантажу, тари, пакування, відсутні відомості щодо відстані перевезення в кілометрах, відсутня інформація щодо автомобіля та причепа (марка, державний номер), якими здійснювалися перевезення вантажу, номер дорожнього листа, відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій, відсутня формація про осіб ПП «Ідеал», що здійснювали операцій по здачі та прийняттю вантажу. Далі у акті перевірки зазначено, що факт виконання робіт повинен бути оформлений відповідними первинними документами та для набуття статусу первинного документи повинні містити всі необхідні реквізити, передбачені ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто відповідач у акті перевірки наводить витяги з нормативно правових актів і певні фактичні обставини, при цьому не наводить у акті перевірки конкретних висновків про те, яким чином наведені фактичні обставини порушують наведені вимоги нормативно-правових актів і призводять до встановленого у акті перевірки завищення валових витрат. Так посилаючись на п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган у акті перевірки не робить висновку про те, що валові витрати позивача не підтверджені певними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилам ведення господарського обліку із зазначенням переліку таких документів. Натомість акт перевірки містить посилання на відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних та актах здачі-прийняття робіт, при цьому відповідач не конкретизує у акті перевірки, чому вважає такі відомості обов’язковими реквізитами первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні мати наступні обов’язкові реквізити: назва документа, дату та час складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши у судовому засіданні зазначені товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) відповідно до яких ТОВ «Таврія Будпостач» надані ПП «Ідеал» транспортні послуги з перевозки будівельних матеріалів (плита ПР-5,6х1,5), суд встановив, що вони мають всі обов’язкові реквізити встановлені для документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, а саме містять: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також у розділі 3.1.2 акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011 відповідач наводить ст.ст. 30, 92, 202, 203, 207, 215, 216 ЦК України та пояснення директора ПП «Ідеал» ОСОБА_4 від 07.07.2011 року, однак жодних висновків про встановлення у зв’язку з вищенаведеним будь-яких порушень акт перевірки не містить. Також у акті перевірки відсутнє чітке викладення змісту порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Натомість наданими сторонами доказами, дослідженими в судовому засіданні, підтверджуються ті обставини, що між ПП «Ідеал» (замовник) та ТОВ «Таврія Будпостач» (виконавець) укладено договір №06-08 від 01.06.2008 предметом якого є здійснення Виконавцем автотранспортних перевозок будівельних матеріалів з м. Запоріжжя до смт. Комишуваха. Специфікаціями №1 і 2, які є невід’ємними додатками до договору №06-08 від 01.06.2008, сторонами передбачені маршрут перевезення, замовлений обсяг перевезення, вартість 1 тонни вантажу, загальна вартість замовлених робіт та строки їх виконання.
На підтвердження реальності послуг наданих ТОВ «Таврія Будпостач» позивачем були надані та досліджені судом:
- товарно-транспортні накладні №0246 від 02.06.2008, №0247 від 03.06.2008, №0248 від 04.06.2008, №0249 від 05.06.2008, №0250 від 06.06.2008, №0255 від 09.06.2008, №0296 від 02.09.2008, №0297 від 03.09.2008, №0298 від 04.09.2008;
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЧІ-06-2008 і№ЧІ-09-2008 про здійснення ТОВ «Таврія Будпостач» автотранспортних перевозок будівельних матеріалів;
- акти здачі-прийняття будівельних матеріалів між ПП «Ідеал» та ТОВ «Таврія Будпостач», а саме: №02/06 від 02.06.2008, №03/06 від 03.06.2008, №04/06 від 04.06.2008, 05/06 від 05.06.2008, №06/06 від 06.06.2008, №09/06 від 09.06.2008, №02/09 від 02.09.2008, №03/09 від 03.09.2008, №04/09 від 04.09.2008.
Факт отримання та оплати товару підтверджено наявними у матеріалах справи податковими накладними №07/11 від 11.06.2008 на суму 120000 грн., та №10/26 від 10.09.2008 та копіями платіжних доручень №45 від 11.06.2008 та №12 від 10.09.2008 року. У самому акт перевірки на стр. 5 зазначено, що в ході проведення перевірки ПП «Ідеал» встановлено господарські відносини з ТОВ «Таврія-Будпостач».
Посилання представника відповідача у письмових запереченнях на те, що договір №06-08 від 01.06.2008 між ПП «Ідеал» та ТОВ «Таврія Будпостач» складено із порушенням вимог ст. ст. 630, 639, 908, 909 ЦК України та ст. 50 Закону України про автомобільний транспорт», суд не сприймає до уваги, оскільки зазначене питання не досліджувалось відповідачем під час проведення перевірки, порушень чинного законодавства під час укладення договору актом №20/23-32550931 не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що податковий орган необґрунтовано дійшов висновку про заниження ПП «Ідеал» податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.04.2008 по 30.09.2008, а тому безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення №0000332302 від 01.08.2011, яким збільшив ПП «Ідеал» суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 37500 грн., в т.ч. 9375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000342302 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 30000 грн.
Згідно п. 3.2.2. акту перевірки №20/23-32550931 від 15.07.2011, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період червень 2008 року та вересень 2008 року встановлено його завищення всього у сумі 30000 грн. у зв’язку з порушенням позивачем п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через включення ПП «Ідеал» до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які отримано від постачальника ТОВ «Таврія Будпостач». При цьому у акті перевірки всупереч вищенаведеним вимогам Порядку відсутнє чітке викладення змісту вищезазначених порушень Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні будь-які послідовні висновки, які б свідчили б про наявні порушення. Зміст п.п. 3.2.2. акту перевірки аналогічний змісту п. 3.1.2. акту перевірки.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.
Крім того, відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7. Закону №168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.
Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України №168/97-ВР акт перевірки не містить, ПП «Ідеал» цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податковий орган невірно дійшов висновку про заниження ПП «Ідеал» податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 30.09.2008, та безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення №0000342302 від 01.08.2011, яким збільшив ПП «Ідеал» суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 30000 грн., в т.ч. 7500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
З приводу посилання позивача на порушення відповідачем вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, суд зазначає, що як вбачається зі змісту наказу начальника ДПІ у Оріхівському районі №488 від 06.07.2011 року про проведення перевірки та зі змісту самого акту, перевірка відповідачем була проведена на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв’язку з наявністю інформації про порушення ПП «Ідеал» законодавства України. У зв’язку з наведеним, твердження позивача про те, що призначення та проведення перевірки ПП «Ідеал» здійснювалось відповідно до кримінально-процесуального кодексу, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України при визначенні ПП «Ідеал» податкових зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2008 року після спливу граничного строку. Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 114.1 ст. 114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Останнім днем подання позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року є 20.07.2008 року. Відповідно граничний строк 1095 днів для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2008 року закінчився 20.07.2011 року. Зазначені обставини не заперечуються і самим відповідачем, однак відповідач вважає, що оскільки порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» було задокументовано 15.07.2011р (акт №20/32-32550931), строки визначення податкового зобов’язання податковим органом не були порушені. Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п. 58.1 ПК України, У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 55.1 ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства
Згідно п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно п. п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
В свою чергу, відповідно до п.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Таким чином саме шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення податковий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення про збільшення ПП «Ідеал» суми податкового зобов’язання податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення №0000332302 і №0000342302 від 01.08.2011 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163, 257 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Ідеал» до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області №0000332302 від 01.08.2011 та №0000342302 від 01.08.2011.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ідеал» 3 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова
Судове рішення № 18613366, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 27.09.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-0870/6678/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: