Постанова № 18612833, 04.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року   11:10                                    Справа №  2а-0870/6218/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 20 квітня 2011 року), представників відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 10 січня 2011 року), ОСОБА_3 (довіреність від 25 червня 2011 року) та ОСОБА_4 (довіреність від 23 вересня 2011року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції  по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення.

02 серпня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод» (далі іменується – позивач)  до Спеціалізованої державної податкової інспекції  по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000600802 та зобов’язати відповідача вчинити дії по збільшенню на 1 298 082 грн. розміру суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у картці особового рахунку ПАТ «ЗАЗ», що ведеться відповідачем.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (яке було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» 11.04.2011 згідно рішення Загальних зборів товариства), з питань правильності обчислення від'ємного значення ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Запоріжжі складено Акт №24/08-02/25480917 від 21.02.2011, на підставі якого винесено та направлено податкове повідомлення-рішення №0000600802 від 11.03.2011.

Підставою для ухвалення рішення стало завищення суми податкового кредиту по декларації за жовтень 2010 року на суму 1298081 грн. 86 коп. у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту жовтня податкових накладних минулих періодів, що призвело до завищення суми від’ємного значення жовтня 2010 року на суму 1298081 грн. 86 коп. та завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року на суму 1298082 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що до звернення до суду з позовом, відповідно до ст. 56 Податкового Кодексу України, він скористався своїм правом оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному порядку. Але 18 липня 2011 року отримав відповідь Державної податкової адміністрації України про залишення без змін спірного повідомлення-рішення, а скаргу позивача – без задоволення.

Позивач з вищевказаним повідомленням-рішенням цілком не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим, а нарахування суми податкового кредиту правомірним з наступних підстав. В запереченнях на Акт та в скаргах до ДПА в Запорізькій області та ДПА України позивач зазначав, що податкові накладні не були включені в періоди виписки цих накладних, оскільки вони надійшли до ПАТ «ЗАЗ» із запізненням, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, та дає змогу товариству включити їх до податкового кредиту саме у період їх фактичного надходження.

Позивач зазначає, що під час перевірки відповідач неправомірно не врахував вимоги пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Таким чином, датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання податкової накладної.

Отже, відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону віднести податкову накладну до складу податкового кредиту платник ПДВ може у періоді її отримання, а до моменту її отримання – це неможливо.

Ухвалою суду від 05.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

04.10.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, надали письмові заперечення на адміністративний позов та просять суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заперечення на адміністративний позов обґрунтовані тим, що згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. За визначенням, наданим пунктом 1.5 статті 1 Закону, звітний (податковий) період – це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким чином, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту.

При цьому, для достовірного відображення сум дозволеного податкового кредиту мають дотримуватися наступні положення Закону.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6 статті 1 Закону).

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді, та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону.

Так, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

У відповідності з загальними правилами визначення дати виникнення податкових зобов'язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) такою датою вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто, на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови – звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, відповідач зазначає, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням №88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі – поштові відправлення) з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку. У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку. Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату.

Відповідач вказує, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку – покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення №88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку – покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 №165» в рядку 10.1 розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість.

Також зазначає, що жодного підтвердження щодо отримання зазначених податкових накладних в звітних періодах – жовтні 2010 року та в листопаді 2010 року не встановлено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітній період заяву зі скаргою на такого постачальника , яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підприємство не скористувалось правом, передбаченим абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» – додати до податкової декларації з ПДВ заяву зі скаргою на постачальників товарів (послуг), які в відповідний строк не надали податкові накладні.

Враховуючи вищенаведені факти та обставини встановлено, що підприємством за жовтень 2010 року було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1298082 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на – 1298 082 грн.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законом, що в свою чергу не дає правових підстав для їх скасування.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 04.10.2011.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод» з питання правомірності обчислення від’ємного значення ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2011 №24/08-02/25480917 (далі іменується – Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується – Закон України №168/97-ВР) – завищена сума від’ємного значення жовтня 2010 року на суму 1298082 грн. 00 коп., листопада 2010 року на суму 3553754 грн. 00 грн.; на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року у розмірі 1298082 грн. 00 коп.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України  від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції від 23.12.2010, що діяла на момент проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення) (далі іменується – ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

За приписами ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

За приписами ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та користуючись правом його оскарження, позивач звернувся до відповідача із запереченнями на Акт перевірки від 25.02.2011 за вих. №177.

За результатами розгляду даних заперечень відповідачем надана відповідь від 04.03.2011 №1650/10/08-02, згідно якої заперечення на Акт перевірки залишено без задоволення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

11.03.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000600802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1298082 грн. 00 коп.

Позивач не погоджуючись з позицією відповідача, звернувся до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області зі скаргою від 18.03.2011 №0/42 про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000600802.

За результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація в Запорізькій області винесла рішення від 11.05.2011 №2142/10/25-020, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000600802, а первинну скаргу – без задоволення.

Позивачем в подальшому подано скаргу до Державної податкової адміністрації України від 18.05.2011 за вих. №0/82, на яку отримано рішення від 15.07.2011 №12756/6/25-0515 про залишення скарги без задоволення.

З метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 №0000600802 та зобов’язати відповідача вчинити дії по збільшенню на 1298082 грн. 00 коп. розміру суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у картці особового рахунку ПАТ «ЗАЗ».

В судовому засіданні представником позивача внесено заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме: зобов’язання відповідача вчинити дії по збільшенню на 1298082 грн. 00 коп. розміру суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у картці особового рахунку ПАТ «ЗАЗ», яка прийнята судом.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши всі наявні допустимі та належні докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити встановлені реквізити.

За приписами п. 7.4.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV  визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивачем перевіряючому органу були надані всі первинні документи, на підставі яких формувався податковий кредит звітних періодів. Відповідачем не заперечувалась та обставина, що надані для перевірки первинні документи відповідають всім вимогам та не ставився під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій.

Пунктом 7.7.1 ст. 7  Закону України №168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Позивачем по справі надано суду копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість за період, що перевірявся.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідачем не враховано вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, згідно яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд зазначає, що датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання податкової накладної.

Оскільки, формування податкового кредиту платником податків можливе лише за умови наявності первинних документів, що відповідають вимогам чинного законодавства, тому позивач правомірно відніс до його складу податкові накладні, отримані у відповідному періоді.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування, а саме – несвоєчасне надання податкових накладних, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, встановлені в Акті перевірки, не спростовані як докази позивача, так і власно надана інформація.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівельний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції  по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції  по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя від 11 березня 2011 року №0000600802.

          Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                   

Суддя                                 (підпис)                                    К.М.Недашківська

Суддя                                                                                   К.М.Недашківська