Постанова № 18612425, 22.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року 14:46 Справа № 2а-0870/6378/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріПавлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”,

м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю прокуратури Запорізької області та представників сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-161 від 26.04.2011 р.;

ОСОБА_2, довіреність № 18-126 від 22.04.2011 р.;

ОСОБА_3, довіреність №18-144 від 26.04.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 25.06.2011 р.;

ОСОБА_5, довіреність від 10.01.2011 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16.03.2011р. винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки № 38/08-08/00186542 від 25.02.2011 р. про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 30009253,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновок відповідача про порушення законодавства при визначенні різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року є помилковим, оскільки ПАТ «ЗФЗ» правомірно з дтриманням вимог Закону №168 було сформовано податковий кредит за грудень 2010 року. Зокрема зазначає, що Законом України “Про податок на додану вартість” передбачені спеціальні норми, згідно яких право на податкові зобовязання у продавця та право на податковий кредит у покупця виникає за правилами “першої події”. Вказує, що Закон України “Про податок на додану вартість” не містить будь-яких норм, які б передбачали, що оплата продукції (передплата) та поставка продукції повинні мати місце в одному звітному періоді для того, щоб підприємство - платник ПДВ, отримало право на податковий кредит. Також вважає, що відповідач при проведенні перевірки не врахував умов укладених між позивачем та ВАТ “Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат”, ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” і ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» договорів, зокрема щодо здійснення передплати та поставки продукції на протязі всього терміну дії договору, який встановлений до 31.12.2011 року. Стверджує, що укладені ВАТ “Запорізький завод феросплавів” договори поставки продукції мають реальний характер, направлені на придбання продукції для потреб власної господарської діяльності, виконуються відповідно до передбачених та погоджених сторонами умов і не суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 22.08.2011 р. зазначає, що що виходячи із системного аналізу наведених у письмових запереченнях норм законодавства, обєктом оподаткування непрямого податку є поставка товару, тобто певні дії щодо передачі у власність товару з одного боку та його оплата з іншого. Перевіркою ж встановлено, що товар, обумовлений угодами, не поставлявся, тому дії з перерахування постачальникам коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття “поставка товарів”. Тому, на думку податкового органу, господарські зобовязання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків. На думку відповідача, враховуючи обставини, встановлені перевіркою, зокрема відсутність фактичних поставок у податковому періоді в якому були здійснені передоплати можливо дійти висновку про те, що відповідні суми ПДВ сплачені у ціні товару не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складних, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень № 0049 від 28.01.2010 р. та № 0049/1 від 10.02.2011 р. фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ “Запорізький завод феросплавів” з питань достовірності нарахування відємного значення ПДВ за грудень 2010 р., за результатами якої складено акт № 38/08-08/00186542 від 25.02.2011 р.

Перевіркою встановлено, що на порушення абз.4 п. п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ встановлено завищення задекларованого ВАТ “Запорізький завод феросплавів” відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 р. на 30009253 грн.

16.03.2011 р. на підставі акта перевірки № 38/08-08/00186542 від 25.02.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняте рішення № 000010008, яким ВАТ “Запорізький завод феросплавів” було зменшено суму податку на додану вартість у розмірі 30009253,00 грн.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 08.04.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів». Згідно п. 1.1 Статуту ПАТ «Запорізький завод феросплавів», Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ “Запорізький завод феросплавів” звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, у 2010 р. ВАТ “Запорізький завод феросплавів” уклало договори поставки коксової продукції № 1007466 від 23.12.2010 року та № 1007467 від 23.12.2010 року з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», договір поставки концентратів марганцеворудних №115 від 27.12.2010 року з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», договір поставки марганецьвмісткої продукції № Т1202/05 від 28.12.2010 року з ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат». Сторони домовились про те, що на протязі терміну дії договорів, постачальники будуть здійснювати на адресу покупця (ВАТ “Запорізький завод феросплавів”) поставку визначеної продукції, а покупець буде приймати і оплачувати таку продукцію.

На виконання вищевказаних договорів, позивач у грудні 2010 року здійснив передплати за продукцію у сумі 145600000,00 грн. на адресу ВАТ “Нікопольський завод феросплавів», у сумі 30000000,00 грн. на адресу ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” та у сумі 15400000,00 грн. на адресу ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат” що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(надалі за текстом - Закон), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У звязку із зарахуванням передплати на розрахунковий рахунок, ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ “Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат” та ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (постачальники) виписали податкові накладні № 101230033 від 30.12.2010 р. на суму 71000000,00 грн., № 101230034 від 30.12.2010 р. на суму 74600000,00 грн., № 617 від 30.12.2010 р. на суму 30000000,00 грн. Та № 349 від 30.12.2010 року на суму 15400000,00 грн.

Отже, постачальники на законних підставах при отриманні від ВАТ “Запорізький завод феросплавів” передплати за товар склали та видали позивачу податкові накладні. Будь-яких висновків щодо неправомірності їх виписки чи невідповідності заповнення, податковим органом в акті перевірки не виказано.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, п. 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення “першої події” та наявність податкової накладної.

Як зазначалося вище, у позивача виникла перша подія у вигляді здійснення (фактичного перерахування) передплати та отримані від постачальників податкові накладні. Тому, у ВАТ “Запорізький завод феросплавів” були всі передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” підстави для відображення податкового кредиту за вказаними операціями.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оскільки фактична поставка товару за здійсненими передплатами не була проведена у грудні 2010 р., то позивач не мав права на податковий кредит, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, згідно умов зазначених вище укладених договорів строк дії договорів встановлений до 31.12.2011 року і поставка продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії договору, а не тільки у грудні 2010 року.

До того ж, позивачем суду надані документи на підтвердження того, що на теперішній час зазначені договори поставки продукції продовжують діяти та виконуються сторонами, поставки продукції фактично періодично здійснюються, що підтверджується зокрема актами приймання-передачі продукції та документами щодо її транспортування.

Таким чином, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що господарські зобовязання у даному випадку були укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами купівлі-продажу та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ, що зумовлює висновок про нікчемність правочину не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються долученими до справи доказами.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Враховуючи те, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» правомірно, з дотриманням вимог Закону №168 було сформовано податковий кредит за грудень 2010 року, висновок про порушення законодавства при визначенні різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року є помилковим та спростовується вищенаведеним.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту п. 4.3 ст.4, п. п. 7.3.6 п. 7.3, абз.4 п. п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на 30009 253 грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16.03.2011 р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16 березня 2011 р., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, про зменшення Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» розміру відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 30009253,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічногог акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова