Постанова № 18612334, 08.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року (11 год. 15 хв.) Справа № 2а-0870/4935/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 26.04.2011 №18-144,

ОСОБА_2, довіреність від 22.04.2011 №18-132,

ОСОБА_3, довіреність від 26.04.2011 №18-161

відповідача ОСОБА_4, довіреність від 10.01.2011 б/н,

ОСОБА_5, довіреність від 22.06.2011 б/н,

ОСОБА_6, довіреність від 25.06.2011 б/н,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень рішень.

24.06.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення №0000910808 від 17.06.2011, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 773965,00грн., № 0000920808 від 17.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 773965,00грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00 грн., судові витрати стягнути з Державного бюджету України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 17.06.2011 № 0000910808 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 773965,00 грн. Податковим повідомленням рішенням від 17.06.2011 № 0000920808 позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 773965,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі Акту від 31.05.2011 №126/08-01/00186542 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів», (00186542) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками товарів (послуг): ЗАТ «Корпорація сталь» (код за ЄДРПОУ 25517425); ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» (код за ЄДРПОУ 35673322); ТОВ «ПІК Лемар» (код за ЄДРПОУ 34398903); ТОВ «Укрмет» (код за ЄДРПОУ 32757375) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 (далі - Акт перевірки).

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача необґрунтованими та незаконними у повному обсязі.

Ухвалою судді від 25.06.2011, у звязку із невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України, позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 15.07.2011.

Станом на 15.07.2011 недоліки позовної заяви, про які йшлося в ухвалі від 25.06.2011, були усунені позивачем.

Ухвалою судді від 18.07.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 15.08.2011.

Ухвалою судді від 15.08.2011 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 08.09.2011.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 15.08.2011, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод позивача із ЗАТ «Корпорація сталь»; ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг»; ТОВ «ПІК Лемар»; ТОВ «Укрмет», постачання за якими відбулося в грудні 2010 року. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та наказу від 24.05.2011 №565 співробітниками відповідача в період з 23.05.2011 по 31.05.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками товарів (послуг): ЗАТ «Корпорація сталь» (код за ЄДРПОУ 25517425); ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» (код за ЄДРПОУ 35673322); ТОВ «ПІК Лемар» (код за ЄДРПОУ 34398903); ТОВ «Укрмет» (код за ЄДРПОУ 32757375) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010. За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки.

Згідно із висновками Акту перевірки перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту, відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 773965,00грн. та заниження суми, що підлягає перерахуванню до сплати в бюджет в січні 2011 року на 773965,00 грн.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач послався на те, що, оскільки у підприємств-постачальників позивача ЗАТ «Корпорація сталь»; ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг»; ТОВ «ПІК Лемар»; ТОВ «Укрмет» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств «транзитерів», в т.ч. позивача з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Через що відповідач дійшов висновку, що фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від вищезазначених підприємств до контрагентів не підтверджено.

На підставі Акту перевірки 17.06.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000910808 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 773965,00 грн. за податковою декларацією за грудень 2010 року №90006426475 від 20.01.2011, також прийняте податкове повідомлення рішення від 17.06.2011 № 0000920808, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 773965,00грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках Акту перевірки, то для встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необхідним є дослідження висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

В Акті перевірки, зазначено, що позивач мав господарські відносини щодо постачання товарів з ЗАТ «Корпорація сталь» (код за ЄДРПОУ 25517425) у грудні 2010 року при цьому сума податкового кредиту позивача по операціям з ЗАТ «Корпорація сталь» склала - 10850,84 грн.

Судом встановлено, що постачання товарів позивачу від ЗАТ «Корпорація сталь» підтверджується наступними документами: договором від 29.03.2010 №379 із додатковою угодою №1 до нього від 21.10.2010, податковою накладною від 06.12.2010 №57120671, прибутковим ордером від 06.12.2010 №399, платіжним дорученням від 06.12.2010 №172582, накладною від 06.12.2010 №47120671, сертифікатами якості. Відповідно до зазначених документів позивач отримав у власність продукцію (товари) від ЗАТ «Корпорація сталь».

Позивач суму податку на додану вартість у розмірі 10850,84 грн. по операціям з постачання товарів від ЗАТ «Корпорація сталь» у грудні 2010 року включив до відповідної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (рядок 148 розділу ІІ додатку 5 до податкової декларації).

Згідно Акту перевірки постачальник позивача, ЗАТ «Корпорація сталь» знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, стан платника порушено провадження у справі про банкрутство, вид діяльності оптова торгівля відходами та брухтом, має ознаки «транзитера». Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відповідачем було зроблено висновки про те, що усі операції купівлі-продажу з контрагентами ЗАТ «Корпорація сталь» - ТОВ «Хімсталь-М» та ТОВ «БМТЗ Комплект», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Контрагенти ЗАТ «Корпорація сталь» мають ознаки «податкової ями».

В зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 10850,84 грн. за грудень 2010 року по операціям з ЗАТ «Корпорація сталь».

При цьому в ході судового розгляду даної справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що товар, який був отриманий позивачем від ЗАТ «Корпорація сталь» надійшов до ЗАТ «Корпорація сталь» від ТОВ «Хімсталь-М» або ТОВ «БМТЗ Комплект».

В Акті перевірки на стор. 8-9 зазначено, що позивач мав господарські відносини щодо постачання товарів з ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» (код за ЄДРПОУ 35673322) у грудні 2010 року при цьому сума податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» склала 318830,00грн.

Судом встановлено, що постачання товарів позивачу від ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» відбувалось на підставі наступних документів: договору від 22.03.2010 №348 із додатковими угодами до нього від 13.08.2010 № 1 та від 22.12.2010 №2, податкових накладних від 07.12.2010 №128, від 21.12.2010 №129 та від 28.12.2010 №130, рахунків на сплату, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень, тощо. Відповідно до зазначених документів позивач отримав у власність продукцію (товари) від ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг».

Позивачем суму податку на додану вартість у розмірі 318830,00грн. по операціям з постачання товарів від ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» у грудні 2010 року включив до відповідної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (рядок 283 розділу ІІ додатку 5 до податкової декларації).

В Акті перевірки вказано, що постачальник позивача, ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, стан платника в стані переходу до іншої ДПІ, вид діяльності виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем, має ознаки «транзитера». Згідно дод. 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» має ознаки ризикового кредиту. У відповідності до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відповідачем було зроблено висновки про те, що усі операції купівлі-продажу з контрагентом ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг», а саме з: ТОВ «Майбуд», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». ТОВ «Майбуд» має ознаки «податкової ями».

В зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 318830,00 грн. за грудень 2010 року по операціям з ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг».

При цьому в ході судового розгляду даної справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що товар, який був отриманий позивачем від ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» надійшов цьому підприємству від ТОВ «Майбуд».

В Акті перевірки, на стор. 9-11 зазначено, що позивач мав господарські відносини щодо постачання товарів з ТОВ «ПІК Лемар» (код за ЄДРПОУ 34398903) у грудні 2010 року при цьому сума податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ «ПІК Лемар» склала - 32398,13 грн.

Судом встановлено, що постачання товарів відбувалось на підставі наступних документів: договору на поставку окалини від 12.07.2010 № 767 із додатковою угодою № 3 до нього від 15.12.2010, податкових накладних від 08.12.2010 №31, від 27.12.2010 №36, від 27.12.2010 №33, від 11.12.2010 №32, від 30.122010 №39 та від 30.12.2010 №38, залізничні накладні у яких зазначено, що власником товару, що постачається, є ТОВ «ПІК «Лемар», прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, тощо. Відповідно до зазначених документів позивач отримав у власність продукцію (товари) від ТОВ «ПІК Лемар».

Позивач суму податку на додану вартість у розмірі 32398,13 грн. по операціям з постачання товарів від ТОВ «ПІК Лемар» у грудні 2010 року включив до відповідної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 (рядок 263 розділу ІІ додатку 5 до податкової декларації).

В Акті перевірки вказано, що постачальник позивача, ТОВ «ПІК Лемар» знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, стан платника місцезнаходження не встановлено, вид діяльності інші види оптової торгівлі, має ознаки «транзитера». Згідно дод. 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» ТОВ «ПІК Лемар» має ознаки ризикового кредиту. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відповідачем було зроблено висновки про те, що усі операції купівлі-продажу з контрагентами ТОВ «ПІК Лемар», а саме з: ТОВ «ЗАГІП», ТОВ «Техметсервіс КО» та ТОВ «Торгсервіс», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 32398,13 грн. за грудень 2010 року по операціям з ТОВ «ПІК Лемар».

При цьому в ході судового розгляду даної справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що товар, який був отриманий позивачем від ТОВ «ПІК Лемар» надійшов цьому підприємству від ТОВ «ЗАГІП», ТОВ «Техметсервіс КО» та ТОВ «Торгсервіс».

В Акті перевірки, на стор. 11-12 зазначено, що позивач мав господарські відносини щодо постачання товарів з ТОВ «Укрмет» (код за ЄДРПОУ 32757375) у грудні 2010 року при цьому сума податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ «Укрмет» склала 411886,00 грн.

Судом встановлено, що постачання товарів відбувалось на підставі наступних документів: договору на поставку стальної стружки від 13.01.2009 №18 та додаткових угод до нього від 30.12.2009 та від 01.12.2010, податкових накладних від 27.12.2010 №122702, від 11.12.2010 №121003, від 11.12.2010 №121104, від 10.12.2010 №121006, від 10.12.2010 №121005, від 12.12.2010 №121204, від 12.12.2010 №121203, від 14.12.2010 №121402, від 14.12.2010 №121401, від 18.12.2010 №121805, від 18.12.2010 №121804, від 19.12.2010 №121903, від 19.12.2010 №121902, від 24.12.2010 №122404, від 24.12.2010 №122403 та від 28.12.2010 №122806, залізничних накладних, у яких зазначено, що товар, який постачався, є власністю ТОВ «Укрмет», прибуткових ордерів, платіжних доручень, тощо. Відповідно до зазначених документів позивач отримав у власність продукцію (товари) від ТОВ «Укрмет».

Позивач суму податку на додану вартість у розмірі 411886,00 грн. по операціям з постачання товарів від ТОВ «Укрмет» у грудні 2010 року включив до відповідної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (рядок 235 розділу ІІ додатку 5 до податкової декларації).

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що постачальник позивача, ТОВ «Укрмет» знаходиться на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька, стан платника основний платник, вид діяльності оптова торгівля відходами та брухтом, має ознаки «транзитера». Згідно дод. 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» ТОВ «Укрмет» має ознаки ризикового кредиту. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відповідачем було зроблено висновки про те, що усі операції купівлі-продажу з контрагентами ТОВ «Укрмет», а саме з: ТОВ «Тонмет» та ТОВ «ТК Ника-Транс», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Також не декларування постачальником ТОВ «ТК Ника-Транс» податкових зобовязань з ПДВ, ставлять під сумнів отримання товарів та послуг в межах господарських операцій підприємства та правомірність включення до податкового кредиту по ланцюгу постачання. ТОВ «Тонмет» та ТОВ «ТК Ника-Транс» мають ознаки «податкової ями».

В зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 411886,00 грн. за грудень 2010 року по операціям з ТОВ «Укрмет».

При цьому в ході судового розгляду даної справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що товар, який був отриманий позивачем від ТОВ «Укрмет» надійшов цьому підприємству від ТОВ «Тонмет» та ТОВ «ТК Ника-Транс».

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначених договорів поставки позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплатив їх вартість, про що свідчать наявні у справі первинні документи. Крім того, зазначені товари використовуються позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем документами про рух цих товарів.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п.7.4, 7.5 с.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до норми Закону України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосубєктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідачем не надано доказів які б спростовували той факт, що позивач та його контрагенти є платниками податку на додану вартість. Крім того, ця обставина не заперечується Актом перевірки відповідача.

Крім того, згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості. В Акті перевірки не зазначено будь-яких претензій відповідача щодо порушення форми чи змісту первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача на ту обставину, що якісь із контрагентів в ланцюгах постачання мають ознаки «ризикованого кредиту», «транзитера», «податкової ями», а угоди із такими контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу постачання, суд не сприймає, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що товари, які були отримані позивачем від його безпосередніх контрагентів, постачались будь-яким із підприємств угоди з якими відповідач вважає нікчемними.

Відтак, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували доводи позивача.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про неправомірне зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 773965,00грн. та збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 773965,00грн. та нарахування штрафних санкції у розмірі 1 грн.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Через наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Платіжним дорученням від 23.06.2011 № 182589 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем немайнових вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000910808 від 17.06.2011, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 773965,00 грн., № 0000920808 від 17.06.2011, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 773965,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00 грн., прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №126/08-08/00186542 від 23.05.2011.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542, розташоване: 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 гривні (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

СуддяР.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 14.09.2011.