Постанова № 18612166, 04.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року 12:10                               Справа № 2а-0870/7276/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – не прибув, представника відповідача – ОСОБА_1 (довіреність від 18 листопада 2011 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень.

02 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» (далі іменується – позивач)до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011.

Ухвалою суду від 05.09.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.

04.10.2011 в судове засідання представник позивача не прибув, хоча був належним чином повідомлений.

В судове засідання прибув представник відповідача, подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Нормативне обґрунтування адміністративного позову: Податковий кодекс України (далі іменується – ПК України); Закон України «Про податок на додану вартість» (далі іменується – Закон України №168/97); Цивільний кодекс України (далі іменується – ЦК України); Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі іменується – Закон України №755-IV); Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (далі іменується – Закон України №509-XII); Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи – підприємця» (далі іменується – Закон України №3205-VI).

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 04.10.2011.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради 16.02.1999 за адресою: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131 (код ЄДРПОУ 30293873).

Згідно наказу керівника Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 22.07.2011 №1954 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлень від 22.07.2011 №1386, №1379, №1383 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 28.07.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 28.07.2011.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 04.08.2011 №266/23-509/30293873 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Індустріал Центр» код за ЄДРПОУ 30293873 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 28.07.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 28.07.2011(далі іменується – Акт перевірки), яким встановлено з боку позивача порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР ( із змінами та доповненнями); п.18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», внаслідок чого, ТОВ «Індустріал Центр» завищено розмір податкового кредиту в сумі 382407 грн. 00 коп., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 1667 грн., за вересень 2010 у сумі 22502 грн., листопад 2010 у сумі 25071 грн., грудень 2010 у сумі 2174 грн., січень 2011 у сумі 2369 грн., лютий 2011 у сумі 16365 грн., березень 2011 у сумі 207298 грн., квітень 2011 у сумі 104905 грн., травень 2011 у сумі 56 грн.

Вважаючи проведену відповідачем перевірку незаконною та заперечуючи обставини, що викладені в Акті перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Згідно ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 ПК України є вичерпним. Обов'язковими умовами здійснення позапланової виїзної перевірки платника податків є: наявність обставин для проведення документальної перевірки визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про проведення позапланової перевірку.

Про існування Акту перевірки від 04.08.2011 позивачу стало відомо, як він зазначає, 09.08.2011. Позивач отримав поштою акт перевірки позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 04.08.2011 №266/23-509/30293873.

Як вбачається з уточненого адміністративного позову 30.08.2011 позивачем також отримано поштою податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 №0001862302/12349, яким було зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року у декларації №54123 від 14.06.2010 у сумі 460897 грн. та пов’язане з ним податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 №0001862305/12348, яким було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 395265 грн. 05 коп., за основним платежем – 382407 грн., за штрафними санкціями – 12858 грн. 05 коп.

Між ТОВ «Індустріал центр» та ТОВ «Технолітбуд» укладено договір від 05.05.2010 №0505-10. Згідно даного договору ТОВ «Технолітбуд» приймає на себе зобов’язання з будівництва об’єкта нерухомості – берегове укріплення та причалу для маломірних судин водноспортивної бази, який знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Луначарського 17-А.

Повна вартість робіт згідно даного договору складає 3000000 грн.

Фахівцями ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технолітбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки ТОВ «Технолітбуд» ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя складено акт нікчемності від 17.03.2011 №154/2302/34535187.

Відповідач зазначив в Акті перевірки від 04.08.2011 №266/23-509/30293873, про факт відсутності основних фондів, транспортних засобів, кількісного складу працівників на ТОВ «Технолітбуд» та підприємств, за рахунок яких сформовано податковий кредит ТОВ «Технолітбуд», встановлено відсутність можливості надання послуг підприємством ТОВ «Технолітбуд» підприємству ТОВ «Індустріал центр».

На підставі вище викладено відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не згоден та просить суд їх скасувати.

Не погоджуючись з позицією позивача, відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 1.7 ст. 1, пп.7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», внаслідок чого, ТОВ «Індустріал центр» завищено розмір податкового кредиту в сумі 382407 грн., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 1667грн., за вересень 2010 року у сумі 22502 грн., листопад 2010 року у сумі 25071 грн., грудень 2010 року 2174 грн., січень 2011 року у сумі 2369 грн., лютий 2011 року у сумі 16365 грн., березень 2011 року 7298 грн., квітень 2011 року у сумі 104905 грн., травень 2011 року у сумі 56 грн. Завищення р.26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту», за період червень 2009 року – 1667 грн.; завищення від'ємного значення декларації об'єкта оподаткування (р.18.2 «від’ємне значення») за період травень 2010 року – 460897 грн.; завищення від'ємного значення декларації об'єкта оподаткування (р.21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду») за період червень 2011 року – 112644 грн.

При перевірці первинних документів, з питання правомірності формування податкового кредиту, встановлено факт відображення у складі податкового кредиту ТОВ «Індустріал центр» сум по контрагенту ТОВ «Технолітбуд».

ТОВ «Індустріал центр» укладено договір з ТОВ «Технолітбуд» за №0505-10 05.05.2010. Згідно даного договору ТОВ «Технолітбуд» (Генпідрядник) приймає на себе зобов'язання з будівництва об’єкта нерухомості берегове укріплення та причалу для маломірних судин водноспортивної бази, який знаходиться за адресою м.Запоріжжя, вул. Луначарського 17А. Повна вартість робіт згідно даного договору складає 3000000 грн.

Перевіркою встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «Технолітбуд» господарських операцій направлених на настання реальних наслідків, відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю кількості трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно акту ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 02.08.2011 №82/2302/34535187 встановлено наступне: підприємство ТОВ «Технолітбуд» за податковою адресою не знаходиться. За зазначеною адресою знаходиться ПП «Вінтер» директор якого пояснив, що з підприємством ТОВ «Технолітбуд» на оренду приміщень не укладався. Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС надавався без кількісних показників р.7 «амортизаційні відрахування» з нульовими показниками. Транспортні засоби за підприємством не значаться, збір за забруднення навколишнього природного середовища не сплачується, загальна чисельність працюючих складає «0» осіб.

Згідно аналізу Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що основним постачальником «Технолітбуд» є ТОВ «Автор-Студія» (має 8 стан - до ЄДР внесено запит про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, кількість працюючих 10 осіб), ТОВ «Громед» (має 7 стан - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, основний вид діяльності – роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами, кількість працюючих 0 осіб).

В свою чергу фахівцями ДПІ у Комунаровському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технолітбуд» з питань своєчасності та достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 за результатами перевірки було складено акт нікчемності від 17.03.2011 №154/2302/34535187.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачено законодавством.

З рахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та сову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та званого у Мінюсті України 05.06.1995 за №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом пункту).

Враховуючи факт відсутності основних фондів, транспортних засобів, кількісного складу на ТОВ «Технолітбуд», та підприємств, за рахунок яких сформовано податковий кредит, податкові накладні та акти виконаних робіт, виконавцями яких є ТОВ «Технолітбуд» та на підставі яких ТОВ «Індустріал центр» сформовано податковий кредит з період травень 2010, не є належними підтверджуючими первинними документами, оскільки не підтверджують фактичне здійснення операцій.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 15.06.2010 №130 на суму 90000 грн. 00 коп. та від 15.07.2011 №2 на суму 2910000 грн. 00 коп. На другому доручені зазначено: «повертається без виконання на підставі п.2 гл.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 №777/8976 у зв’язку з відсутністю коштів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Суд звертає увагу, що повертається виключно така частка сплачених коштів, яка утворилась у зв'язку з надлишковою сплатою податку. Цей надлишок формується при зіставленні суми податку на додану вартість, який сплачує платник при придбанні товарів (робіт, послуг) і суми податку на додану вартість при реалізації товарів (робіт, послуг), у виробництві або здійсненні яких брали участь товари (роботи, послуги), придбані або отримані ним

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За таких обставин суд приходить до висновку, що згідно платіжного доручення від 15.07.2011 №2 на суму 2910000 грн. 00 коп., кошти сплачені не були за виконані роботи, а відтак, зазначені суми, включені до складу податкового кредиту платника податку, не враховуються під час визначення належних такому платнику податку сум бюджетного відшкодування.

Крім того, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємством ТОВ «Індустріал центр» не доведена доцільність та економічна обґрунтованість використання вищенаведеної послуги отриманої від ТОВ «Технолітбуд» у власній господарській діяльності та декларування в податковій звітності, що не дає можливості підтвердити зв'язок даних витрат з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Індустріал центр».

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що: «Якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту».

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарське; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Технолітбуд» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Технолітбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Викладене свідчить, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення, а тому останні є законними та скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, відшкодуванню з бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення відшкодування встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному звітному періоді така сума не перекрита поточними податковими зобов'язаннями та має від'ємне значення, то згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Частина суми податку, за якою не проведено розрахунки з постачальником, у вигляді залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування відповідно до підпункту «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

Відповідно до п. п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі – Закон № 2181) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002 р. № 540 пункт 5.3 статті 5 Закону № 2181 встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її погашення. Кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Відповідно до п. п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із п. 1.2. ст. 1 Закону України №2181-III (далі – Закон № 2181) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити в повному обсязі.

          Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя К.М.Недашківська

07.10.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.