Постанова № 1861132, 24.04.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2008 р. Справа № 7/237-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Просоєдовій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

до Фонду комунального майна м.Херсона, м.Херсон

про зобов'язання до вчинення дій

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, дов. від 16.04.2008р. ( у справі)

від відповідача: Щербина А.М., гол. спеціаліст, дов. вих.№1 від 03.01.2008р.

Позивач (ПП ОСОБА_1, м.Херсон, ідент. НОМЕР_1) звернувся з позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача (Фонд комунального майна м.Херсона, м.Херсон, код ЄДР 24958630) включити нежиле приміщення підвалу загальною площею 40,5 кв.м у будинку №4 по вул.Леніна у м.Херсоні до переліку об'єктів Програми відчуження комунального майна, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Обгрунтовуючи підстави позову, зазначає, що орендоване нею приміщення підвалу використовується під розміщення офісу. В процесі використання майна, з дозволу орендодавця, нею за рахунок власних коштів здійснено ремонтні будівельні роботи з поліпшення орендованого майна, вартість яких перевищує 25% його залишкової вартості, в зв'язку з чим має переважне право на приватизацію об'єкта нерухомості шляхом викупу.

Вважає безпідставною відмову відповідача включити об'єкт оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, оскільки має в наявності усі необхідні документи, що підтверджують правомірність його вимог.

Відповідач правом надання письмових заперечень не скористався, у наданих суду усних поясненнях зазначив, що орендоване позивачкою приміщення підвалу є допоміжним і окремо приватизації не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

На підставі рішення міської ради від 23.11.2007р. №613 між позивачем та управлінням комунальної власності укладено договір оренди комунального майна від 28.02.2008р. №878, згідно з яким позивач (орендар) прийняв від управління комунальної власності (орендодавець) у строкове платне користування нежиле приміщення підвалу загальною площею 40.5 кв.м у буд.№4 по вул.Леніна у м.Херсоні під розміщення офісу з метою здійснення підприємницької діяльності.

Зазначене приміщення позивачем використовувалося на умовах оренди і раніше на підставі рішень Херсонської міської ради від 03.09.1997р. №148; №232 та 233 від 29.09.2000р.; №222 від 28.03.2003р., №403 від 11.11.2003р.; №53 від 28.07.2006р.

Згідно з проведеною ТОВ "НЕО Плюс" незалежною експертною оцінкою вартість переданого в оренду приміщення станом на 07.02.1008р. становить 33569грн., що підтверджено наданим у справу оцінним актом, затвердженим начальником управління комунальної власності.

У пункті 6.2 договору оренди сторони домовилися, що орендар вправі з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Факт надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого майна підтверджується узгодженим 25.04.2005р. заступником міського голови кошторисом, наданим в матеріали справи.

Позивачем було здійснено поліпшення орендованого майна, вартість яких складає 15223грн. (без ПДВ).

Факт виконання робіт, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна, крім кошторису, підтверджено відомістю ресурсів, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, актом приймання виконаних робіт форми КБ-2В, договором на виконання підрядних робіт.

Наданим аудиторською фірмою "Рада-аудит" аудиторським висновком від 19.12.2005р. за вих.№82 підтверджено, що види робіт, виконаних в орендованому приміщенні по вул.Леніна, 4 підтверджені актом виконаних робіт, відповідають кошторисній документації і відносяться до переліку робіт, пов'язаних із відновленням і поліпшенням орендованого об'єкта, вартість робіт складає 15223грн. (без ПДВ); фінансування витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованого приміщення здійснено за рахунок власних коштів орендаря.

У включенні орендованого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відповідачем відмовлено з посиланням на те, що орендований підвал є допоміжним і окремо приватизації не підлягає.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обгрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з врахуванням наступного.

З фактичних матеріалів справи встановлено, що позивач орендує підвальне приміщення протягом тривалого часу на підставі укладених з уповноваженим власником органом договорів оренди.

Об'єкт оренди використовується під розміщення офісу з метою здійснення підприємницької діяльності.

Умовами договору передбачено право орендаря вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, поліпшення з дозволу орендодавця.

Здійснення невід'ємних поліпшень проведено з дозволу уповноваженого органу.

Згідно висновку незалежної оцінки орендна вартість майна станом на 07.02.2008р. становить 33569грн.

Аудиторським висновком підтверджено факт проведення позивачем будівельних робіт, пов'язаних з поліпшенням приміщення підвалу на суму 15 223грн. за рахунок власних коштів ПП ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 51 „Державної програми приватизації на 2000-2002 роки”, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ встановлено, що в процесі приватизації орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартість яких складає не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем за згодою уповноваженої особи було здійснено за рахунок власних коштів невід'ємні поліпшення орендованого приміщення, які неможливо відокремити від об'єкту без завдання йому шкоди, вартість яких перевищує 25% ринкової вартості орендованого приміщення, яка є значно вищою від залишкової вартості майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію), Фонд державного майна України, Верховна Рада АРК, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності АРК та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом шляхом викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення орендованого майна до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Частиною 5 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем згідно з цим законом;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Матеріали справи свідчать про відсутність підстав, перерахованих у названій нормі закону, для відмови позивачу у включенні орендованого ним приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, тому суд зобов'язує відповідача включити зазначене майно до переліку об'єктів Програми відчуження комунального майна, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь позивача.

Суд також не приймає доводи відповідача, враховуючи наступні обставини.

Нежилі приміщення є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація -це відчуження квартир (будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках), де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом частини 2 ст. 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, при вирішенні питання щодо належності приміщення до допоміжного, слід виходити не лише з його місцерозташування у будинку, а також з того, чи є це приміщення допоміжним, в якому (чи в частині якого) знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до яких експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалось воно (чи частина його) для обслуговування будинку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в орендованому підвальному приміщенні наявні комунікації, які б забезпечували роботу та догляд за квартирами цього будинку.

Сам факт знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень у контексті Закону України „Про приватизацію державного фонду”.

На теперішній час нежиле приміщення використовується позивачем на підставі договору оренди під розміщення офісу, отже не відповідає статусу допоміжного, є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, який підлягає приватизації на загальних підставах.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту -05 травня 2008р. о 16год. 00хв., каб. 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Зобов'язати Фонд комунального майна м. Херсона, код 24958630 включити нежиле приміщення підвалу, загальною площею 40,5 кв. м., що знаходиться у будинку №4 по вул.Леніна у м.Херсоні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

2.Присудити приватному підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 з Державного бюджету України 3грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.О. Задорожна

повний текст постанови

складений 06.05.2008р.