Рішення № 186067, 21.09.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2006

Справа №2-23/4667.1-2006

За позовом Джанкойського міськрайонного центра зайнятості, 96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Леніна, 8/1

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний”, 96100, АР Крим, Джанкойський район, Ізумрудне, вул.Свободна,33

Про стягнення 85544,57грн.

Суддя Г.М.Іщенко

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача Прасолова І.В. - представник, дов. від 06.01.2006р. №01-06/24

Від відповідача Власенко С.О. – представник, дов. від 06.03.2006р. №320

Сутність спору: Джанкойський міськрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” про стягнення 85544,57грн. несплачених страхових внесків.

Рішенням господарського суду АР Крим від 17.06.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2005р., позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005р. рішення господарського суду АР Крим 17.06.2005р. й постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2005р. були скасовані й справа направлена на новий розгляд у господарський суд АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.01.2006р. справа була прийнята до провадження.

Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов та вказує, що позивачем не виповнено зобов’язання по контролю за нарахуванням та сплатою внесків.

Позивач надав заперечення на відзив, вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов є безпідставними, оскільки центр зайнятості просить стягнути тільки заборгованість по страховим внескам, яка підтверджується розрахунковою відомістю, підписаною керівником та головним бухгалтером підприємства, а пеня та штраф не нараховувалися.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.02.2006р. провадження у справі було зупинено до прийняття рішення у справі №2-23/1513-2006 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” про спонукання до списання боргу.

17.08.2006р. від Джанкойського міськрайонного центру зайнятості надійшло повідомлення про залишення Севастопольським апеляційним господарським судом постанови Господарського суду від 21.03.2006р. у справі №2-23/1513-2006 без змін.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.08.2006р. провадження у справі поновлено.

Справа слуханням відкладалася в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Ізумрудний” зареєстровано в Джанкойському міськрайонному центрі зайнятості як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за №10801077.

За період з 01.01.2004р. по 01.03.2005р. Сільськогосподарський виробничий кооператив „Ізумрудний” має заборгованість по сплаті страхових внесків на випадок безробіття в сумі 85544,57 грн., що підтверджується розрахунком (т.1 а.с.138).

Позовні вимоги Джанкойського міськрайонного центру зайнятості є обґрунтованими і підлягають задоволенню по наступних підставах.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття, передбачено статтями 8,34,38 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, на що вказано Верховним Судом України в постанові №3-1796 к 04-45/18 від 22.06.2004р.

Як свідчать матеріали справи, факт наявності у відповідача заборгованості по страхових внесках в сумі 85544,57 грн. документально встановлений. Він підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків за 1 квартал 2005р., рішенням господарського суду АР Крим від 23.11.-10.12.2004р. у справі №2-16/4214-2004 та розрахунком суми позову (т.1 а.с.6,7-10, 138).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників податків визначено в Законі України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 2 розділу 11 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. №77/97-ВР дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

14.01.1998р. Верховною Радою України прийнято Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

На виконання згаданих Основ прийнято ряд Законів України, зокрема “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

На запровадження цих Законів України спрямований Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001р. №2213, який визначив розміри внесків до фондів з даних видів страхування та вніс зміни до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм зазначених Законів.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 6 згаданого Закону Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” визнано таким, що втратив чинність.

Як вбачається з зазначеного аналізу прийнятих на даний час законодавчих актів до складу фіксованих та єдиних податків не можна включати внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки це питання різних правовідносин.

Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування врегульовані Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., які набули чинності, в силу статті 32 Основ, з моменту їх опублікування - 19.02.1998р. ( Урядовий кур’єр,1998р., 02,19.02.98 №33-34).

Одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, в силу статті 32 Основ, є страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають з загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані нормами Закону України від 02.03.2000р. №1533-111 ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який набрав чинності відповідно до пункту 1 розділу У111 “Прикінцеві положення” з 01.01.2001р.

До набрання чинності вказаним Законом, тобто до 01.01.2001р., в силу статті 31 Основ, відповідно до якої строки введення загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні, визначаються в законах України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, платежі на обов’язкове державне соціальне страхування мали статус збору (обов’язкового платежу) та входили до складу загальнодержавних податків та зборів, визначених статтею 14 Закону України “Про систему оподаткування” (пункт 16 частина 1).

Отже, до 01.01.2001р. порядок стягнення такого збору визначався Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №8-93 “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”, який втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який набрав чинності з 01.04.2001р., за виключенням деяких його норм.

Таким чином, до моменту набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (до 01.01.2001р.), на порядок стягнення платежів на обов’язкове державне соціальне страхування, розповсюджувались також норми, які регулюють відносини у сфері оподаткування, у тому числі норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які розповсюджують свою дію на порядок списання та розстрочення податкового боргу, який виник до моменту набрання чинності нормами вказаного Закону та стягнення недоїмки зі збору на обов’язкове соціальне страхування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, з 01.01.2001р. регулюються нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Оскільки страхові платежі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не підпадають під дію Закону України «Про систему оподаткування», а сам Фонд не є правонаступником державного Фонду соціального страхування України, тому на нього не поширюється Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, порядок стягнення або розстрочки заборгованості по платежах, встановлений цим Законом, застосуванню не підлягає.

Таким чином, оспорювана сума не є податковим боргом, а є сумою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків відповідно до статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» покладається на роботодавця, який несе відповідальність за несвоєчасну реєстрацію як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповноту сплати страхових внесків, у тому числі страхових внесків, які сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф і пеню.

Спори, які виникають із правовідносин, урегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», вирішуються в судовому порядку згідно статті 39 вищезгаданого Закону.

Згідно пункту 9.7 статті 9 Інструкції про порядок нарахування і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України 18.12.2000р. №339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001р. під №30/5221, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальників у судовому порядку відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 2.2. пункту 2 статті 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. №1533, роботодавці зобов’язані своєчасно сплачувати страхові внески в розмірах, встановлених Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001р. №2213.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду АР Крим від 21.03.2006р. у справі №2-23/1513-2006А, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р., Сільськогосподарському виробничому кооперативу „Ізумрудний” у позові про спонукання до списання безнадійного боргу по сплаті внесків на випадок безробіття за період з 01.07.2003р. по 30.03.2005р. в сумі 102528,67грн. (у тому числі: з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. в сумі 85544,57грн.) відмовлено (т.2 а.с.11-13).

Згідно пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, оскільки відповідач через закон зобов'язаний своєчасно і в повному розмірі сплачувати страхові внески, позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Судові витрати по справі суд покладає на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 21.09.2006р. Рішення підписане 09.10.2006р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (96100, АР Крим, Джанкойський район, Ізумрудне, вул.Свободна,33, ЗКПО 00233709) на користь Джанкойського міськрайонного центру зайнятості (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Леніна, 8/1, рахунок №37174301900014, код платежу 50040100, одержувач – ВФСС на випадок безробіття м.Джанкой, ЗКПО 20742815, Управління державного казначейства в АР Крим, МФО 824026) 85544,57грн. заборгованості.

3.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (96100, АР Крим, Джанкойський район, Ізумрудне, вул.Свободна,33, ЗКПО 00233709) в дохід Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) держмито в сумі 855,45 грн.

4.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” (96100, АР Крим, Джанкойський район, Ізумрудне, вул.Свободна,33, ЗКПО 00233709) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (рахунок 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м.Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.