Постанова № 18592121, 21.09.2011, Миронівський районний суд Київської області

21.09.2011

Справа №2а -1017/11870/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року Миронівський районний суд Київської області

в складі :головуючого судді - Пархоменко В.М.

при секретарі- Овчаренко В.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівці у порядку ч.1 ст.41 КАСУ адміністративну справу за позовом Миронівського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

встановив:

У серпні 2011року позивач звернувся до суду з названим позовом,посилаючись на те, що згідно заяви ОСОБА_1 та поданих до неї документів,на підставі ст.2 ЗУ “Про зайнятість населення” , Порядку реєстрації,перереєстрації та ведення обліку громадян,які шукають роботу, і безробітних,затв.постановою КМУ від 14.02.2007року №219,відповідача було зареєстровано у Миронівському районному центрі зайнятості як такого,що шукає роботу з 27.11.2009 року, а з 04.12.2009року йому було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

14.07.2011року була проведена звірка з даними Державного реєстратора Миронівської райдержадміністрації, якою встановлено,що відповідач в період перебування на обліку у Миронівському РЦЗ як безробітного з 04.12.2009року по 07.09.2010року та отримання допомоги по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.09.2004року та не мав права на отримання допомоги по безробіттю .

Внаслідок цього відповідачеві за період з 04.12.2009року по 07.09.2010року було незаконно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 3375 грн.33коп.

У добровільному порядку відповідач повернути ці кошти відмовляється.

У судове засідання представник позивача не з”явився,подав до суду заяву,в якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав,посилаючись на обставини,викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з”явився,про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином,подав до суду заяву,в якій просить справу розглянути за його відсутності ,позов визнав.

Виходячи з наведеного,суд вважає,що рішення у справі можливо постановити за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності ,суд прийшов до висновку,що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року № 803-ХII, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Абзацом першим статті 2 визначаються безробітними працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з положеннями пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних»від 14 лютого 2007 року № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно пункту б частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", такими особами є громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2003 року № 1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено,що відповідно до ст.ст.2,4 Закону України “ Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. №803-Х11 зі змінами та доповненнями з 04.12.2009року відповідачеві наданий статус безробітного та призначена державна допомога по безробіттю згідно його заяви та поданого пакету документів.

14.07.2011року була проведена звірка з даними Державного реєстратора Миронівської райдержадміністрації, якою встановлено,що ОСОБА_1 в період перебування на обліку у Миронівському РЦЗ як безробітного з 04.12.2009року по 07.09.2010року та отримання допомоги по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.09.2004року та не мав права на отримання допомоги по безробіттю .

Згідно довідки №737/04 від 28.07.2011року ОСОБА_1 за період з 04.11. 2008року по 07.09. 2010року нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 3375 грн.33коп.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним від 13 лютого 2009 року № 60/62, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа повинна повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти,то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

15.07.2011року на адресу відповідача було направлено вимогу про необхідність повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,проте у добровільному порядку відповідач ці кошти не повернув.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності,суд прийшові до висновку,що вимоги позивача грунтуються на вимогах діючого законодаства,є доведеними,а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАСУ у справах,в яких позивачем є суб”єкт владних повноважень,а відповідачем- фізична чи юридична особа,судові витрати здійснені позивачем,з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, Закону України “ Про зайнятість населення” від 01.03.1991р.№803-Х11,Закону України “ Про загальнообов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття”,Порядку надання допомоги по безробіттю”,

Керуючись ст.ст. 6,7,8,9,10,11,17,158-163 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миронівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р №37173001002118 банк ГУ ДКУ в Київській області МФО 821018 код 22208540) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 3375грн.33коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Київській апеляційний адміністративний суд через Миронівський районний суд в 10-денний строк з дня його проголошення .

Суддя: В.М.Пархоменко