Постанова № 18591280, 10.10.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2011 р. справа №24/88

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача:не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від30.08.2011р.

у справі№24/88 (суддя Величко Н.В.)

за позовомпублічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області

до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»м. Макіївка Донецької області

простягнення 695 883,56 грн. В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(далі відповідач) про стягнення боргу у сумі 89719,56 грн. за активну електроенергію, за реактивну електроенергію у сумі 1344,47 грн., 3% річних -137262,15 грн., інфляційні - 399869,68 грн., пені у сумі 67687,7 грн.

У ході розгляду справи позивач звернувся з заявою про зміну сторони його правонаступником, в якій просить суд здійснити заміну позивача - відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», на його правонаступника публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». Клопотання судом задоволено.

Під час розгляду справи позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію за 89719,56 грн., за реактивну електроенергію у сумі 1344,47 грн., індекс інфляції у розмірі 519024,19 грн., 3% річних в сумі 149584,96 грн., пеню у сумі 71593,47 грн. Уточнення прийнято судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. у справі №24/88 позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 89719,56 грн., за реактивну електроенергію у сумі 1344,47 грн., індекс інфляції у розмірі 519024,19 грн., 3% річних в сумі 149584,96 грн., пені у сумі 67687,7 грн. задоволені у повному обсязі. В іншій частині позову про стягнення пені в розмірі 3905,77грн. судом відмовлено у звязку з необґрунтованістю розрахунку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 3905,77грн. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки обґрунтований розрахунок суми пені в розмірі 3905,77грн., що нарахована за період з 17.03.2011р. по 25.05.2011р. на заборгованість за лютий 2011р., наданий позивачем у додатку №11 до позовної заяви.

Скаржник у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2011 р. не зявився, поважної причини неявки не сповістив, хоча був належним чином повідомлений по час та місце слухання справи.

Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, приймаючи до уваги встановлені ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між ВАТ „Донецькобленерго” (постачальник правонаступником якого є позивач у справі) та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №6-635т/06 від 25.04.2006р. (далі Договір) з протоколом розбіжностей та додатками, згідно з умовами якого, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.05.2009р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Додатковою угодою від 02.02.2011р. сторони встановили, що Договір укладається на термін до 31.03.2011р.

Згідно умов Договору (п.п.2.2.2, 2.3.4, 2.3.5), постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №4 „Порядок розрахунків" та вартість реактивної електричної енергії згідно з додатком № 9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 7 Додатку №5 до Договору (зі змінами згідно додаткової угоди до договору від 25.06.2008р.) сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Як убачається з наданих документів позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами Договору, що підтверджується Актом приймання-передачі активної енергії за лютий 2011р. на суму 89719,56 грн. та реактивної енергії за лютий 2011р. на суму 1344,47 грн., які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками (а.с.30).

Рахунок на оплату спожитої електроенергії №6-635Т за лютий 2011р. був вручений 01.03.2011р. для оплати представнику відповідача Павлову В. П., про що свідчать підпис останнього на ньому (а.с.29).

Крім того, позивач заявив про стягнення інфляційних, 3% річних та пені за рішеннями господарського суду Донецької області у справах №7/262, №7/6, №20/76, №38/178, №7/209, №25/250, №38/146, №7/84, №7/204, №7/285, № 38/53.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже встановлено, сторонами визначено строки оплати отриманої електричної енергії - протягом 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Належні та допустимі докази виконання обвязку щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за лютий 2011р. відповідачем до суду надані не були, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції на суму: за спожиту активну електроенергію - 89719,56 грн., за реактивну електроенергію - 1344,47 грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи - є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області 26.01.2009р. по справі №7/262 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 289 721,04 грн. за реактивну - 3943,37 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 28.01.2009р. по справі №7/6 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 359 223,61 грн. за реактивну - 71 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 21.05.2009р. по справі №20/76 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 622 432,75 грн., за реактивну електроенергію - 83,80грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 04.08.2009р. у справі №38/178 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 454 425,74 грн. за реактивну - 9 854,71 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 14.10.2009р. у справі №7/209 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 175 104,29 грн. за реактивну -2 723, 33грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 29.01.2010 р. у справі №25/250 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 315 295,13 грн. за реактивну - 2 486,28 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 02.11.2010р. у справі №38/146 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 489 340,99 гри. за реактивну - 3 297,55 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 14.12.2010р. у справі №7/84 з відповідача стягнуто заборгованість за активну електроенергію в розмірі 1669 436,92 грн. та за реактивну - в розмірі 23 998,71 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області 14.12.2010р. у справі №7/204 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електроенергію в розмірі 197 862,22 грн. та за реактивну енергію в розмірі 896,08грн.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 7/285 від 09.02.2011р. з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованості за активну енергію у сумі 246383,38 грн. та за реактивну електроенергію - 1809,18 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі № 38/53 від 17.05.2011р. з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованості за активну енергію у сумі 275830,19 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 2793,06 грн.

Вказані рішення на час розгляду справи набули законної сили.

Зазначеними рішеннями господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електроенергії та перевищення договірних величин.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов'язання відповідача за вказаними рішеннями суду на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу та різновидом цивільно-правової відповідальності боржника, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені положеннями вказаної статті, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися належним виконанням.

Отже, суд першої інстанції з урахування вірного розрахунку дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 149584,96 грн., інфляційних - на суму 519024,19грн.

Щодо вимог про стягнення пені колегія суддів виходить з наступного.

Сторони у п. 4.2.1 Договору встановили, що у разі внесення платежів, з порушенням термінів, визначених Додатком 5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи день фактичної оплати.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи вимоги в цієї частині виходив з того, що пеня розрахована позивачем на суму 67687,7 грн., у той же час, (згідно уточнень до позовної заяви) ним заявлено до стягнення 71593,47 грн. пені, але обґрунтованого розрахунку цієї суми не надано. Тому стягненню підлягає розмір пені саме у сумі 67687,7 грн. як обґрунтований та арифметично вірний.

З таким висновками колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

З матеріалів справи та розрахунку позивача вбачається, що сума пені, яка заявлена до стягнення, складається з сум пені за прострочення сплати спожитої електроенергії за лютий 2011р. згідно Договору та пені, яка нарахована за несплату вартості спожитої електроенергії, що стягнута за рішеннями господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. у справі №38/146, від 14.12.2010р. у справі №7/84, від 14.12.2010р. у справі №7/204, від 09.02.2011р. у справі №7/285, у справі № 38/53 від 17.05.2011р.

При цьому, обґрунтований розрахунок суми пені в розмірі 3905,77грн., що нарахована за період з 17.03.2011р. по 25.05.2011р. на заборгованість за лютий 2011р., наданий позивачем у додатку №11 до позовної заяви, що спростовує висновки місцевого господарського суду про його відсутність у матеріалах справи (а.с.32).

Перевіривши розрахунок нарахування пені щодо періоду допущеної заборгованості за Договором, додержання вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, судова колегія приходить до висновку про вірне її нарахування, тому вимоги в цієї часині обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 71593,47грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача в частині нарахування пені є передчасним та не ґрунтується на всебічному і повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність висновків, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення на підставі ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, у тому числі зі сплати державного мита по апеляційній скарзі, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 104, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. у справі №24/88 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. у справі №24/88 частково скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» м. Горлівка Донецької області заявлені до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»м. Макіївка Донецької області про стягнення пені задовольнити у повному обсязі на суму 71593,47 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. у справі №24/88 залишити без змін.

Абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. у справі №24/88 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(03142, м. Макіївка, вул.Успенського, ЄДРПОУ 32442610) на користь публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, р/р 26006301460004 в філії від. ПІБ м. Торез, МФО 334282, ЄДРПОУ 00130932) заборгованість за реактивну електроенергію 1344,47 грн., 149584,96 грн. 3% річних, 519024,19 грн. інфляційних та 71593,47 грн. пені.

Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(03142, м.Макіївка, вул.Успенського, ЄДРПОУ 32442610) на користь публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 8312,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.»

Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» м. Макіївка Донецької області на користь публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 51грн.

Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді О. Є. Донець

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС