Рішення № 18591237, 10.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 рокуСправа № 02/5026/1588/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: не зявився, відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-РІЕЛТІ"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 6 207 грн. 03 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В результаті уточнення позовних вимог встановлено, що позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 6207 грн. 03 коп., в тому числі 5318 грн. 10 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за користування у листопаді 2010 року нежитловим приміщенням, яке розташоване на першому поверсі комплексу за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 145, відповідно до укладеного між сторонами договору суборенди нерухомого майна № 16-03-10/Ч17Н від 16 березня 2010 року, та боргу по комунальних платежах, а також 888, 93 грн. пені, індексу інфляції, три проценти річних в звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання по вказаному договору.

06.09.2011 до суду надійшло пояснення за підписом директора позивача Таран Д.В., в якому позивач стверджує про те, що сторони дійшли згоди продовжити нарахування та сплату орендної плати в розмірі 3675 грн. до жовтня 2010р. включно; при оформленні акту виконаних робіт за листопад 2010 року було допущено помилку, однак відповідач не направив позивачу виправлений примірник акта; у відносинах оренди акти виконаних робіт не можуть трактуватися як зміни умов договору; вказаний договір суборенди розірваний в звязку із порушенням відповідачем своїх зобовязань по своєчасній сплаті орендної плати, тому на підставі п. 7.3. договору внесений відповідачем забезпечувальний (авансовий) платіж в сумі 4900 грн. до орендної плати зараховано не було.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у відзиві на позов та у доповненні до відзиву (а.с. 49, 66) заперечила проти позову в частині боргу по орендній платі з мотивів відсутності такого боргу, оскільки відповідач сплатила кошти навіть у більшій сумі, ніж потрібно було, тому необхідно порахувати ці суми і зарахувати борг по комунальних платежах за листопад 2010 року в сумі 418,10 грн., який відповідач визнає та наявність його пояснює тим, що позивач не надавав рахунок на його оплату; відповідач вважає незаконним те, що позивач не зараховує сплачений авансовий платіж в рахунок сплати орендної плати, так як відповідач систематично сплачувала орендну плату, позивач безпідставно розірвав договір із посиланням на порушення відповідачем своїх зобовязань по сплаті орендної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні, частково заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, заперечив проти доводів позивача у поясненні, вважаючи його доводи нелогічними.

Суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив таке.

16 березня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДТ-РІЕЛТІ" (Орендодавець за договором, позивач у справі) в особі директора Тарана Дмитра Володимировича, який діє на підставі Статуту, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Орендар за договором, відповідач у справі), яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 583073, виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради 22.08.2007, уклали договір суборенди нерухомого майна № 16-03-10/Ч17Н, далі Договір, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) протягом строку суборенди нежиле приміщення, загальною площею 24,5 м.кв., яке знаходиться на першому поверсі комплексу, розташованого за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 145.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що приймання-передача приміщення від Орендодавця Орендарю буде підтверджуватись шляхом підписання Сторонами акту приймання-передачі. Орендар зобовязується підписати переданий йому Орендодавцем акт приймання-передачі та прийняти приміщення не пізніше 20 квітня 2010 року.

В пункті 4.1. Договору визначено, що строк суборенди починається в день підписання Сторонами акту прийому-передачі і закінчується 28 лютого 2011 року або у день дострокового розірвання Договору.

Договір суборенди відповідає чинному законодавству, він підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем особисто, спору між сторонами щодо підписання Договору немає.

Вказаний договір оренди нежитлового приміщення відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2010 сторони підписали Акт приймання-передачі приміщення в суборенду загальною площею 24, 5 м.кв., що розташоване на першому поверсі комплексу за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 145 у відповідності до умов договору суборенди нерухомого майна № 16-03-10/Ч17Н від 16 березня 2010 року, в якому вказано, що на час передачі приміщення знаходиться у технічно справному стані і Орендар претензій до Орендодавця немає.

Листами від 04.11.2010 та 24.05.2011 (отримані відповідачем 10.11.2010 та 01.06.2011) позивач направляв відповідачу вимоги сплатити борг по орендній платі за орендоване нежиле приміщення та попередив про відповідальність боржника, яка наступає у звязку з простроченням виконання зобовязання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 5 статті 762 ЦК України плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 286 ГК України вказано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 5.1. Договору згідно з умовами Договору Орендар сплачує Орендодавцю суми грошових коштів у вигляді таких платежів:

-разовий забезпечувальний (авансовий) платіж;

- щомісячні платежі: орендна плата та компенсація витрат Орендодавця на комунальні послуги.

За умовами Договору:

- орендар зобовязаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються договором. Орендна плата починає нараховуватись з дати підписання Сторонами акту прийому-передачі приміщення (пункт 6.1.);

- розмір орендної плати за один місяць визначається як сума у гривнях, яка обчислюється за такою формулою: орендна плата =площа приміщення * орендну ставку;

- орендна ставка за цим Договором за користування приміщенням становить: перші три місяці оренди 125 грн., крім того ПДВ 25 грн., всього з ПДВ 150 грн.; з четвертого місяця оренди та по кінець строку дії договору 166 грн., крім того ПДВ 67 грн. 33 коп., всього з ПДВ 200 грн. (пункт 6.2.1.);

- орендна плата сплачується Орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за перший місць строку суборенди не пізніше дня початку строку суборенди (пункт 6.3.);

- орендар зобовязаний щомісяця компенсувати Орендодавцю витрати, понесені останнім на оплату комунальних послуг (пункт 8.1.);

- компенсація комунальних послуг, вартість яких сплачується Орендодавцем на підставі даних загальних лічильників комплексу, здійснюється Орендарем виходячи з розрахунку за наведеною в пункті 8.2. формулою;

- орендар зобовязаний компенсувати Орендодавцю витрати на комунальні послуги не пізніше 5-го числа місяця, наступного за поточним.

Як вбачається із матеріалів справи, із поданого акта звірки взаємних розрахунків (а.с. 50) та із додатково поданих позивачем та відповідачем доказів, позивач нарахував відповідачу до сплати за період користування приміщенням кошти в загальній сумі 38 313 грн. 77 коп., що включають в себе орендну плату за квітень-листопад 2010 року та відшкодування вартості комунальних послуг за ці ж місяці.

Із вказаного акта звірки вбачається, що позивач нараховував відповідачу орендну плату за квітень в сумі 3062,50 грн. (виходячи із фактичного користування приміщенням з 06.04.2010, тобто неповний місяць), за період травень-жовтень 2010 року в сумі 3675 грн. щомісячно та за листопад 2010 року в сумі 4900 грн., при цьому перша сплачена відповідачем сума 4900 грн. (що відповідно до пункту 7.1. Договору повинна дорівнювати сумі орендної плати за останній місяць з розрахунку повного місяця строку суборенди) позивачем не зарахована в рахунок сплати орендної плати відповідно до умови пункту 7.3. Договору.

Суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок суми боргу відповідача є частково невірним та таким, що не відповідає матеріалам справи, з огляду на таке.

Матеріалами справи посвідчується, що 30.11.2010 відповідач повернув, а позивач прийняв нежиле приміщення загальною площею 24,5 м.кв., що розміщується на першому поверсі торгового комплексу «Плазма», за адресою: бул. Шевченка, 145, м. Черкаси. Отже, договір суборенди № 16-03-10/К17Н від 16 березня 2010 року є розірваним 30 листопада 2010 року за взаємною згодою сторін. Спору щодо закінчення строку оренди 30.11.2010 між сторонами немає.

Правильним і логічним суд вважає зазначення у акті звірки та в розрахунку суми позову орендної плати за квітень та травень - жовтень 2010 року, що складає відповідно 3 062,50 грн. та по 3 675 грн. щомісяця, виходячи із погоджених сторонами сум у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вказане підтверджується у названих актах здачі-прийняття робіт (а.с. 53-65) та у Поясненні по справі від 06.09.2011, підписаному директором позивача (а.с. 73). У цьому поясненні директор вказує на те, що в процесі виконання договору сторони дійшли згоди продовжувати нарахування та сплату орендної плати у розмірі 3 675 грн., тобто, підписуючи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), сторони фактично змінили умову договору щодо розміру орендної плати, і це є їх правом, так як сторони не позбавлені права погодити зміну умов договору в будь-яких документах, головне, щоб була чітко виражена воля обох сторін, та відповідно до умов договору не обовязкове укладення саме додаткової угоди до договору, важливо, щоб вони були складені письмово і підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 28.2. Договору). Це сторонами виконано при підписанні вказаних актів і підтверджено у поясненні директора позивача.

Позивач не подав суду належних доказів, в тому числі й на вимогу суду, щодо зміни розміру орендної плати лише по жовтень 2010 року включно, тобто, позивач не підтвердив правомірність його відмови від такої домовленості на листопад 2010 року та не підтвердив належними доказами правомірність нарахування орендної плати за листопад 2010 року (тобто, за останній місяць користування приміщенням) в сумі 4 900 грн., тому суд приходить до висновку, що орендна плата за листопад повинна складати 3 675 грн.

Із акта звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, та із поданих відповідачем квитанцій на сплату вбачається, що відповідач допускав прострочення сплати орендної плати, в звязку з чим позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору на підставі пункту 21.3. Договору в звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань по сплаті орендної плати в установлені в договорі строки. Таким чином, виходячи із умови пункту 7.3. Договору, позивач правомірно не зарахував в рахунок сплати орендної плати забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку суборенди, а виходячи із встановленого судом розміру орендної плати за останній місяць суборенди, забезпечувальний (авансовий) платіж повинен складати також 3 675 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи відсутність спору між сторонами щодо суми витрат на сплату комунальних платежів, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу за користування приміщенням кошти в загальній сумі 35 863 грн. 77 коп. (що включає в себе орендну плату та комунальні платежі).

Протягом періоду користування приміщенням відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 32 995 грн. 67 коп. (щодо цієї суми спору між сторонами немає).

Таким чином, сума боргу відповідача за користування приміщенням та комунальні платежі складає 2 868 грн. 10 коп.

Оскільки борг відповідача у встановленій судом сумі 2 868 грн. 10 коп. (що включає борг по орендній платі в сумі 2 450 грн. та по комунальних платежах в сумі 418 грн. 10 коп.) підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 2 868 грн. 10 коп. є законною і обґрунтованою, отже підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідно до умови п. 6.3. Договору відповідач повинен був перерахувати кошти позивачу не пізніше 21.10.2010, тому при розрахунку індекс інфляції за жовтень не повинен рахуватися, отже, в результаті перерахунку належних до стягнення сум суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача індекс інфляції в сумі 189 грн. 78 коп. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року та частково три проценти річних за період з 21.10.2010 по 30.06.2011 в сумі 58 грн. 06 коп.

Згідно п. 18.1 договору у разі прострочення орендарем виконання зобовязання, яке передбачає здійснення платежів на користь Орендодавця відповідно до цього Договору, Орендар зобовязаний сплатити на вимогу Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до п. 18.1. договору з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 221 грн. 66 коп., виходячи із встановленої суми боргу відповідача за вказаний позивачем період прострочення розрахунку.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 54 грн. 85 коп. витрат на оплату державного мита та 126 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТ-Ріелті»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В, ідентифікаційний код 34663127) - борг в сумі 2 868 грн. 10 коп., 189 грн. 78 коп. індексу інфляції, 58 грн. 06 коп. три проценти річних, 221 грн. 66 коп. пені, 54 грн. 85 коп. витрат на оплату державного мита, 126 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д. Пащенко

Рішення підписане суддею 13.10.2011.