Рішення № 18591018, 04.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 рокуСправа № 09/5026/1920/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради м.Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Добросвіт" м.Черкаси про стягнення 2754,52 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 2754,52 грн., у тому числі: 2513,72 грн. основного боргу з оплати за теплову енергію, поставлену згідно договору №306 від 16.12.2010 року, 145,39 грн. договірної пені, 28,49 грн. три проценти річних та 66,92 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору №306 від 16.12.2010 року позивач у період січня-квітня 2011 року поставив відповідачу теплову енергію на потреби опалення приміщення за адресою: м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 24, на суму 2513,72 грн., вартість якої останній не оплатив.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав. До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про зобов'язання позивача надати обґрунтований розрахунок нарахованого боргу.

Клопотання відповідача відхилено судом, оскільки наявних у справі доказів достатньо для перевірки розрахунку стягуваної суми.

На підставі ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, спростовуючи доводи представника відповідача, послалась на те, що опалювальна площа, тариф встановлений міською радою, розподіл теплової енергії в Гкал по кварталах, визначені у договорі і нарахування оплати за поставлену теплову енергію здійснювалось у відповідності до договору, претензій щодо якості теплової енергії не поступало, виставлені рахунки не повертались, отже були прийняті споживачем;

- представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що невідомо, за яку площу. чи за яку кількість теплової енергії здійснено нарахування, окрім цього, у договорі зазначено інше приміщення, ніж те, у якому знаходиться відповідач, опалювальне приміщення не належить відповідачу.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

16 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №306 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставити товар - теплову енергію на потреби опалення, пару, підігріву води (далі - теплову енергію) споживачеві (відповідач у справі), який зобов'язався оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується.

У пункті 1.2 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію для опалення, підігріву води приміщення за адресою: м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 24, що належить ТОВ "Агентство нерухомості "Добросвіт" на підставі купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 серпня 2010 року, рішення учасника про створення ТОВ "Агентство нерухомості "Добросвіт" та внесення до статутного капіталу вказаного приміщення (акт прийому-передачі від 25.08.2010 року), будівельний об'єм - 157 м3, площа приведена - 34,0 м2, розрахунок приведеної площі - 34,0 при висоті 2,55 м, об'єм споживання гарячої води в місяць 0 м3/міс.

Згідно п.2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною цього Договору на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом року.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. ст.276 ГК України, а саме: формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.6.4 Договору за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно з ПДВ 583,23 грн. за 1 Гкал теплової енергії (тарифи надано згідно рішення Черкаської міської ради "Про затвердження та погодження тарифів на послуги теплопостачання" за №1077 від 28.08.2009 року).

Відповідно до п.7.2.3 Договору за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених п.6.2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У додатку №1 до Договору визначені обсяги постачання теплової енергії споживачу до приміщення по вул.Б .Вишневецького, 24 на рік - 7,04 Гкал, та помісячно, у тому числі: січень 1,47 Гкал, лютий - 1,32 Гкал, березень - 1,13 Гкал, квітень - 0,39 Гкал.

Договір та додатки до нього від імені позивача підписаний директором Винокуром В.А., та від імені відповідача - директором Прокопчуком Є.О., підписи яких скріплені печатками підприємств.

На виконання умов Договору позивач у період опалювального сезону, з січня по квітень 2011 року, поставив відповідачу теплову енергію для потреб опалення на загальну суму 2513,72 грн., у тому числі: за січень - 857,35 грн. (583,23 грн. х 1,47 Гкал); за лютий - 769,86 грн. (583,23 грн. х 1,32 Гкал); за березень - 659,05 грн. (583,23 грн. х 1,13 Гкал); за квітень - 227,46 грн. (583,23 грн. х 0,39 Гкал).

Відповідач претензій щодо якості наданої теплової енергії позивачу не пред'являв, однак в порушення умов Договору отриману теплову енергію не оплатив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію для потреб опалення, яка виникла при виконанні господарського договору.

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання, до яких відносяться сторони спірних правовідносин, регулюються спеціальним Законом України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-IV (далі - ЗУ "Про теплопостачання") та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 статті 24 ЗУ "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов Договору та зазначених норм ЗУ "Про теплопостачання", Господарського кодексу України, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 2513,72 грн. основного боргу з оплати за спожиту відповідачем теплову енергію.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених п.6.2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач нарахував відповідачу 145,39 грн. пені за період з дати виникнення заборгованості у кожному місяці по 15 серпня 2011 року із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ згідно ст.231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Розрахунок пені судом перевірено, він зроблений вірно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 66,92 грн. за період з дати виникнення заборгованості у кожному місяці по 15 серпня 2011 року позивачем зроблений вірно.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з дати виникнення заборгованості у кожному місяці по 15 серпня 2011 року в сумі 28,49 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості. Доводи представника відповідача щодо неналежності відповідачу приміщення по вул.Б.Вишневецького, 24, спростовуються умовами договору та іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 2513,72 грн. основного боргу, 66,92 грн. інфляційних нарахувань, 28,49 грн. три проценти річних та 145,39 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 102,00 грн. витрати на оплату державного мита та 236,00 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 338,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Добросвіт" (м.Черкаси, вул.Ільїна, 55, ідентифікаційний код 37239807) на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул.О.Дашковича, 62, ідентифікаційний код 02082522) - 2513,72 грн. основного боргу, 66,92 грн. інфляційних нарахувань, 28,49 грн. три проценти річних, 145,39 грн. пені та 338,00 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 06 жовтня 2011 року.