Рішення № 18590660, 19.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року                                                  Справа № 04/5026/1519/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м. Київ до приватного підприємства "Аптека ВВ", м. Золотоноша Черкаської області про стягнення 149853,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Аптека ВВ" про стягнення з відповідача на користь позивача 163753,08 грн., у тому числі: 136460,90 грн. основного боргу за поставлений товар та 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 січня 2011 року сторони уклали договір поставки № 49352, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення умов договору вартість отриманого товару у встановлений строк не оплатив.

У заяві про зменшення позовних вимог від 04 серпня 2011 року позивач повідомив про часткове погашення основного боргу відповідачем в сумі 13000,00 грн., в підтвердження чого надав копії платіжних доручень та вказав, що основний борг відповідача становить 123460,90 грн. (136460,90 грн. - 13000,00 грн.), та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 27292,18 грн., - тому просить стягнути з відповідача на користь позивача 123460,90 грн. основного боргу за договором, решту позовних вимог залишити без змін.

Дана заява позивача відповідає, встановленому ст. 22 ГПК України праву позивача і прийнята судом до розгляду.

У заяві про зменшення позовних вимог від 14 вересня 2011 року позивач повідомив про часткове погашення основного боргу відповідачем ще на суму 900,00 грн., тому просив стягнути з відповідача 122560,90 грн. основного боргу (123460,90 грн. - 900,00 грн.), решту позовних вимог залишити без змін.

Дана заява позивача відповідає, встановленому ст. 22 ГПК України праву позивача і прийнята судом до розгляду.

Відповідач у письмовому відзиві від 17 серпня 2011 року на позовну заяву заперечив проти позову, вважав позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, посилаючись на наступне:

- всупереч ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява не містить

обґрунтованого розрахунку суми, що стягується та доказів, що підтверджують заявлену суму боргу;

- в бухгалтерському та податковому обліку відповідача підтверджується отримання від позивача товару по накладних в м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 2, а по інших наведених позивачем накладних - відсутні дані щодо отримання товару;

- позивач не надав належних доказів поставки ним товару та отримання його відповідачем: підписи про отримання, зазначені в наданих позивачем копіях накладних, відрізняються від підписів, зазначених в наданих позивачем копіях довіреностей; всі довіреності виписані на одну особу –директора підприємства, а підписи про отримання товару на накладних різні; відповідно до позначень на накладних, копії яких надані позивачем, товар одночасно 01.06.2011 р. та 02.06.2011 р. приймався по одній і тій самій довіреності № 49 в різних містах - м. Київ та м. Бровари;

- позивач не довів, що відповідач відповідно до умов договору обрав умову оплати з розстроченням платежу, а не авансовий платіж.

          У письмових поясненнях від 25 серпня 2011 року відповідач просив відмовити у позові з підстав, викладених у письмовому відзиві.

          У доповненнях від 19 вересня 2011 року до відзиву відповідач частково визнав позов на суму 13936,35 грн., з яких: 10696,96 грн. основного боргу, оскільки, на думку відповідача, основний борг виник за місцем поставки, що знаходиться в м.Золотоноша, вул. Лікарняна 2, і становив 16196,96 грн. та був частково ним погашений 26.07.2011 року на суму 5500,00 грн., а також 3239,39 грн. процентів (16196,96 грн. х 20%); просив розглянути справу без участі відповідача у зв'язку з зайнятістю представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду Черкаської області.

          Представники сторін в останнє судове засідання не з'явились.

          Суд вважає можливим завершення розгляду справи без участі представників сторін та відповідно до ст. 75 ГПК України - за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 року сторони уклали договір поставки № 49352 (далі - Договір), за умовами якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити і передати у власність відповідача (покупця за договором), а відповідач прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною ( п. 1.1. Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. п. 1.2., 1.2.1.);

- асортимент, кількість, ціну товару, умови оплати кожної партії товару покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару (п. 3.2.);

- замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв'язку, або телефоном (п. 3.2.1.);

- передача товару постачальником покупцю здійснюється поставкою товару силами постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000). Поставка товару здійснюється транспортом постачальника, який відповідає вимогам щодо зберігання та транспортування лікарських засобів та виробів медичного призначення (п. 3.5.);

- товар постачається і передається у власність покупцю вільним від будь-яких зобов’язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи сплату обов’язкових платежів, податків, мита) до кожного місця поставки товару, визначеному покупцем у відповідному замовленні (п. 3.6.);

          - датою поставки є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане в замовленні на поставку відповідної партії товару. (п. 3.7.);

- доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця ( п. 3.8.);

- ціни кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару (п. 5.3.);

- загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору (п. 5.4);

- оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку (п. 6.1.);

- при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим (п. 6.2.);

- за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати (п. 10.4.);

- за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але не оплаченого товару. В такому разі покупець зобов’язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника (п. 10.8.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями відповідача від 01 червня 2011 року № 6, № 49, від 02 травня 2011 року № 1/5, від 01 травня 2011 року № 44, № 45, № 47, від 01 березня 2011 року № 13 на отримання цінностей від позивача, повідомленням №1 від 01 лютого 2011 року до договору № 49352 від 01.01.2011 р. про зразки штампів, печаток та зразки підписів матеріально-відповідальних осіб відповідача для здійснення прийому-передачі цінностей, які постачаються від позивача згідно Договору, однак за отриманий товар відповідач розрахувався частково.

15 червня 2011 року за № 808 позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості. Відповідач відповідь на вимогу не надав.

Станом на 14.07.2011 року (дату складання позовної заяви та відправки її до суду) сума основного боргу становила 136460,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Після направлення позову до суду відповідач частково погасив борг в сумі 13000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15 липня 2011 року № @2PL962045 на суму 500,00 грн., № ПН1534293М на суму 1500,00 грн., від 18 липня 2011 року № ПН1542748М на суму 3000,00 грн., від 20 липня 2011 року № ПН1553540М на суму 1000,00 грн., від 21 липня 2011 року № ПН1560237М на суму 1000,00 грн., від 22 липня 2011 року № @2PL230392 на суму 500,00 грн., від 26 липня 2011 року № 262 на суму 5500,00 грн.

Залишок основного боргу станом на 23 серпня 2011 року становив 123460,90 грн. (136460,90 грн. - 13000,00 грн.), що підтверджується вищевказаними доказами та карточкою дебітора від 23.08.2011 року.

Після направлення позову до суду відповідач знову частково погасив борг в сумі 900,00 грн.

Станом на час завершення розгляду справи основний борг відповідача становить 122560,90 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв. Строки оплати за отриманий товар, що вказані у видаткових накладних настали, однак відповідач оплату у повному обсязі не здійснив. Здійснивши в той же час часткову оплату отриманого товару, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі платіжними дорученнями.

Замовлення, поставка товару, передача його та часткова оплата проводилися відповідно до вимог п.п. 3.2.1, 3.5, 3.8,6.1 договору.

Доводи відповідача суд вважає безпідставними, так як вони спростовуються вищенаведеними доказами у справі. Стосовно заперечень відповідача щодо отримання ним товару, суд виходить з наступного. Видаткові накладні, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (штампами) є достатнім доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару. У видаткових накладних підписи отримувача товару завірені штампами відповідача, а також містять адреси, які є адресами філій відповідача. Крім того, Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей повідомив постачальника про зразок печатки (штампу) якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

На видаткових накладних, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, а копії знаходяться в матеріалах справи, відмічено, що товар отримано згідно вищевказаного договору від 01.01.2011 р. і на цих же накладних проставлено штампи відповідача.

Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи підтверджують факт поставки товару та його отримання відповідачем, а отже суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 122560,90 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відносно наступної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У п. 10.4. Договору сторони встановили, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Розрахунок позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати згідно п. 10.4 Договору (136460,90 грн. х 20 % = 27292,18 грн.) є вірним.

Враховуючи викладені норми законодавства та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 122560,90 грн. основного боргу за поставлений товар та 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що відповідачем основний борг в сумі 13900,00 грн. сплачений після направлення позивачем позову до суду, що підтверджується печаткою відділення пошти на конверті, у якому направлений позов, відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1637,53 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 1873,53 грн.

Повернути з Державного бюджету України позивачу 158,17 грн. надміру сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 14469 від 08 липня 2011 року, оскільки при поданні позову позивачем сплачено державне мито в сумі 1795,70 грн., а підлягало сплаті в сумі 1637,53 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Аптека ВВ", Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Лікарняна, 2, ідентифікаційний код 36618810 на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228 - 122560,90 грн. основного боргу, 27292,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1873,53 грн. судових витрат.

Повернути спільному українсько-естонському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228 з Державного бюджету України 158,17 грн. надміру сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 14469 від 08 липня 2011 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                 І.І.Гура

Повне рішення складено 23 вересня 2011 року.