Рішення № 18590427, 29.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 рокуСправа № 16/5026/1653/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: Коваль А.В. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія М-ТЕЛ" про стягнення 49 804,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49 804,14 грн., з яких 49 404,80 грн. основного боргу за надані послуги доступу до мережі Інтернет, 166,00 грн. інфляційних та 223,34 грн. 3% річних на підставі договору № ІРТR-2377-08/10 про надання телекомунікаційних послуг від 19 серпня 2010 року, укладеного між сторонами. При визначенні ціни позову у прохальній частині позивач допустив описку, помилково зазначивши 3% річних у розмірі 233,34 грн., а тому належна ціна позову складає лише 49 794,14 грн. і спір слід розглядати по цьому розміру позовних вимог.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову (крім 15 000,00 грн. боргу за період з 01 по 15 квітня 2011 року) заперечив з мотивів, що за період нарахування боргу з 15 квітня по 20 травня 2011 року він послугами не користувався, оскільки скористався своїм правом на розірвання договору, не будучи задоволеним якістю надання послуг.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

19 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" (далі - Провайдер, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія М-ТЕЛ" (далі - Абонент, відповідач) було укладено договір № ІРТR-2377-08/10 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір, а.с. 22-27), у відповідності до умов якого Провайдер надає, а Абонент приймає та сплачує надані йому послуги доступу до мережі Інтернет згідно з умовами цього Договору. Для надання послуг згідно п. 1.1., у разі потреби, Провайдер організовує оптоволоконні лінії зв'язку, цифрові канали місцевого подовження (далі - ЦК), надає необхідне обладнання (далі - Обладнання), та підключає порти мережі Абонента до портів власної телекомунікаційної мережі (п. 1.2. Договору).

За умовами договору, відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги, підписувати акти прийому-передачі послуг, який оформлений Провайдером. При відсутності протягом 5 календарних днів з моменту отримання такого акту письмової заяви відповідача про відмову підписати акт з викладеними причинами, послуги вважаються прийнятими у повному обсязі та без зауважень. Рахунки на оплату послуг виставляє Провайдер до 5 числа розрахункового місяця, але у випадку неотримання рахунку, відповідач сам повинен негайно звернутися за його отриманням. Рахунок повністю оплачується до 25 числа розрахункового місяця, однак відповідач має право протягом 5 днів опротестувати виставлений рахунок і якщо цього не відбулося, то рахунок вважається прийнятим до оплати ( п. 2.3.1.,2.1.8., 3.7., 3.8, 3.9. та 3.10).

Вартість видів послуг викладена сторонами у додатках до договору (а.с. 30-32).

Розділом 7 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами і діє протягом 12 місяців. Якщо жодна із Сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником Сторони, про своє бажання розірвати цей Договір за 30 днів до закінчення строку його дії, дія Договору автоматично пролонгується на наступні дванадцять місяців без складання додаткової угоди до Договору. Аналогічний порядок продовження застосовується і до всіх наступних періодів дії Договору (п. 7.1. Договору).

Пунктом 7.2. окремо передбачено, що сторони зберігають за собою право розірвати договір у разу невиконання умов договору іншою стороною або при відсутності потреби в отриманні послуги з боку Замовника, повідомивши про це іншу сторону письмово не пізніше ніж за 30 днів до дати розірвання договору. Згідно зі статтями 193 Господарського кодексу України, ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача підтвердив у судовому засіданні, що він користувався наданими позивачем послугами доступу до мережі Інтернет за період з дати укладення договору до 15 квітня 2011 року, але з 15 квітня і до 20 травня 2011 року послугами не користувався і оплачувати їх не вбачає підстав, з чого і виник спір.

Заперечення відповідача про те, що за період дії договору телекомунікаційні послуги з боку позивача надавалися неякісно і це є підставою для їх несплати, суд до уваги не приймає, оскільки згідно спеціально погоджених сторонами умов договору, не підписання актів прийняття послуг та неоплата рахунків повинна бути вмотивовано підтверджена відповідачем шляхом направлення листа позивачу. У випадку не вчинення таких дій послуги вважається наданими належної якості та підлягають безумовній оплаті.

Доказів направлення письмових претензій позивачу щодо неякісності послуг відповідач суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїм правом на розірвання договору і підставою для розірвання вважає неякісні послуги позивача по доступу до мережі Інтернет.

Так, відповідач направив позивачу лист від 15.04.2011 року № 12 ( а.с. 41), яким просить припинити надання послуг по договору між сторонами з 15 квітня між сторонами, в зв"язку із попереднім зверненням. Попереднім зверненням від 28.02.2011 року ( а.с. 40) відповідач інформував позивача про те, що послуги надаються відповідачу на дуже низькому рівні, трапляються перерви в роботі з вини позивача на строк від десятків хвилин до кількох годин поспіль, що унеможливлює надання послуг відповідачем своїм клієнтам, який також є Провайдером.

Відповідач не має власних доказів вручення позивачу листа від 15.04.2011 року № 12 (а.с. 41), а тому погодився, що датою вручення цього листа позивачу є 20 квітня 2011 року за реєстраційним штампом позивача.

З огляду на умови договору між сторонами (п. 7.2.), повідомлення про розірвання договору надсилається абонентом провайдеру не пізніше ніж за 30 днів до дати розірвання договору, тобто позивач має право на збереження договірних відносин і на отримання плати за послуги ще протягом 30 днів з часу отримання повідомлення від відповідача про розірвання договору.

За доводами позивача, лист відповідача про розірвання договору було прийнято до виконання з 20 квітня (дата отримання)2011 року, а договірні відносини припинено через 30 днів з 20 травня 2011 року.

Суд вважає такі дії позивача правомірними, оскільки в укладеному договорі про це було досягнуто спеціальної домовленості.

За доводами позивача, предметом договору є надання відповідачу послуг доступу до мережі Інтернет, що на думку суду, не обов'язково має виражатися ще й у фактичному користуванні відповідачем цими послугами. Позивач доводить, що доступ до мережі Інтернет у відповідача був відкритий весь спірний період часу - з 15 квітня до 20 травня 2011 року, а за період до 16 травня включно лічильники, закріплені за відповідачем № 124793 та № 124877, показували і фактичне користування відповідачем послугами Інтернет - вхідний та вихідний трафік ( а.с. 42-43).

Неможливість відповідача вже в ході розгляду справи перевірити дані цих цих лічильників пояснені позивачем тим, що з 20.05.2011 року відповідача було від"єднано від системи для надання послуг і закріплені за ним лічильники були передані іншим абонентам, а тому відповідач втратив до них доступ.

Відповідач не зміг надати суду переконливих доказів того, що за період з 15 квітня 2011 року по 20 травня 2011 року для нього позивачем було закрито доступ до мережі Інтернет, що б доводило ненадання послуг позивачем.

За умовами укладеного між сторонами договору, такі обставини повинні підтверджуватися лише письмовими запереченнями проти підписання щомісячного акту виконаних робіт та оплати рахунку за послуги. Таких доказів у справі немає.

За таких обставин, після 15 квітня 2011 року і до 20 травня 2011 року позивач має право на отримання від відповідача плати за надані ним послуги доступу до мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу разом із претензією від 26.05.2011 року № 202-05/2011 року було направлено рахунки-фактури на оплату послуг за квітень 2011 року, за 01-20 травня 2011 року, акти надання послуги за ці періоди та податкову накладну. Кореспонденцію вручено 03.06.2011 року уповноваженому представнику відповідача ( а.с. 33-39).

Згідно виставлених рахунків, відповідач повинен заплатити позивачу за квітень 2011 року - 30 000,00 грн., а за 20 днів травня - 19 404,80 грн., а всього 49 404,80 грн. Заперечень проти ціни послуг відповідач суду не надав.

Відповідач визнавав до сплати лише 15 000,00 грн. за послуги з 01 по 15 квітня 2011 року.

В ході обговорення сторонами обставин справи відповідач підтвердив отримання послуг по доступу до мережі Інтернет за даними позивача (а.с. 42-43), про що надав письмове пояснення на зверненні позивача до відповідача від 25.08.2011 року, складеного на виконання вимоги суду про звірку між сторонами даних щодо користування послугами позивача.

Таким чином, позивач обґрунтовано вимагає сплати 49 404,80 грн. за надані послуги доступу до мережі Інтернет. Строк оплати цих послуг за квітень і травень 2011 року станом на час розгляду справи для відповідача вже є таким, що настав, доказів сплати боргу відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 49 404,80 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги.

За прострочення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги позивач просить стягнути з відповідача 223,34 грн. процентів річних та 166,00 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Ц;К України.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, сума 3% річних на суму боргу становить 223,34 грн. за період з 04.06.2011 року по 29.07.2011 року, а за належним розрахунком розмір інфляційних становить 197,62 грн. (49404,80 х 100,4% - 49404,80) за період червня 2011 року. Суму до стягнення в частині інфляційних позивач не збільшував, а тому суд погоджується із його розрахунком на 166,00 грн. інфляційних.

Доказів сплати 3% річних та інфляційних відповідач у справу не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 223,34 грн. -- 3% річних та 166,00 грн. інфляційних на суму боргу.

Правомірність позовних вимог позивачем доведена та підтверджена матеріалами справи, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 49 404,80 грн. боргу за надані послуги доступу до мережі Інтернет, 223,34 грн. -- 3% річних та 166,00 грн. інфляційних на суму боргу, а всього - 49 794,14 грн.

Клопотання позивача від 28.09.2011 року № 431-09/11 про забезпечення позову - суд залишив без задоволення з таких мотивів: позивач не підтвердив жодними доказами своїх припущень щодо того, що відповідач може ухилитися від виконання судового рішення, клопотання про забезпечення позову позивач склав під умовою (накласти арешт на кошти на рахунку, а якщо їх недостатньо - на кошти в касі, а якщо їх недостатньо - накласти арешт на майно), що не передбачено ст. 66,67 ГПК, як і одночасне накладення арешту на грошові кошти та на майно боржника.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також належить стягнути в сплачене державне мито в розмірі 497,95 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю "Компанія М-ТЕЛ" , ідентифікаційний код 33233183, Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 6 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна", ідентифікаційний код 37002401, м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49 оф. 30 -- 49 404,80 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 223,34 грн.. 3% річних, 166,00 грн. інфляційних, 497,95 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських