Рішення № 18590401, 20.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 рокуСправа № 16/5026/1400/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді

Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_3 - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 256 756,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в загальній сумі 256 756,94 грн., з яких 98 800,00 грн. заборгованості за кредитом, 22 649,79 грн. заборгованості за відсотками, 16 806,11 грн. пені по кредиту, 1250,80 грн. пені по відсотках на підставі кредитного договору № 010/02-2/258/01-08 від 18 лютого 2008 року та 79 639,48 грн. заборгованості за кредитом, 22 042,07 грн. заборгованості за відсотками, 14 232,55 грн. пені по кредиту та 1336,14 грн. пені по відсотках на підставі кредитного договору № 010/02-2/258/02-08 від 14 квітня 2008 року, які укладені між сторонами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів, що пеня по процентах нараховувалася позивачем за період, коли проценти сплачувалися в повному обсязі, по пені частково пропущено строк позовної давності, а також просив провадження у справі зупинити до часу розгляду справи у Соснівському районному суді про стягнення боргу зі своїх поручителів. Клопотання про зупинення провадження було відхилено ухвалою суду від 15.09.2011 року.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За доводами позивача, 18 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (далі - Позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/258-08г (а.с. 31-33, далі - Генеральна кредитна угода), згідно умов якої Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після підписання стають її невід'ємними частинами в розмірі, який не може перевищувати 350 000,00 грн. з терміном користування до 17 лютого 2011 року. Згідно Договору про зміни № 1 від 16 лютого 2009 року загальна сума наданих Кредитором кредитних коштів не може перевищувати суми еквівалентної 311 500,00 грн.

На виконання цієї Генеральної кредитної угоди сторонам було укладено кредитний договір № 010/02-2/258/01-08 від 18 лютого 2008 року (а.с. 7) та кредитний договір № 010/02-2/258/02-08 від 14 квітня 2008 року (а.с. 18) з приводу неналежного виконання яких і виник спір.

По кредитному договору № 010/02-2/258/01-08 від 18.02.2008 року.

Між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 010/02-2/258/01-08, (а.с.7-10, далі Кредитний договір) згідно умов якого Кредитор відкрив Позичальнику невідновлювану кредитну лінію у сумі 150 000,00 грн. строком до 17 лютого 2009 року зі сплатою 17 % річних та погашенням відповідно до графіку погашення.

16 лютого 2009 року до даного кредитного договору був укладений договір про зміни № 1 (а.с. 11), згідно умов якого строк повернення кредитних коштів продовжений до 01 грудня 2009 року, а також збільшена процентна ставка за користування кредитом до 28 % річних та складений новий графік повернення кредитних коштів (п. 3.7.).

30 червня 2009 року був укладений договір про зміни № 2 (а.с. 12), згідно умов якого був встановлений новий графік повернення кредитних коштів (п. 3.7.), а кінцевий строк кредитування встановлений 01.12.2010 року.

29 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду № 3 (а.с. 13-14), згідно умов якої відповідачу було встановлено кредитні канікули строком з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2010 року, а з 01.03.2010 року відповідач згідно графіка до цієї додаткової угоди сплачує позивачу по 9 880,00 грн. на погашення боргу по кредиту.

30 червня 2010 року було укладено додаткову угоду № 4 (а.с. 16-17), згідно умов якої сторони домовилися про нові кредитні канікули з 30.06.2010 року по 30.09.2010 року та склали новий графік погашення боргу по кредиту в розмірі 32 933,34 грн.

Укладений сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 1054 ЦК України, якою визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Кредитний договір підписано відповідачем як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що вбачається із визначення позичальника, який має свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 774/3 від 06.12.1993 року та п. 4.1. Кредитного договору про те, що позичальник гарантує, що він є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, зареєстрованим та існуючим згідно чинного законодавства України.

За умовами п. 1.2. кредитного договору, кредит відповідачу видано для поповнення обігових коштів.

З урахуванням змін до кредитного договору, кредитні кошти видані відповідачу під 17% річних, а договором про зміни № 1 від 16.02.2009 року відсоткова ставка збільшена до 28% річних.

За розрахунками позивача (а.с. 36), за даним кредитним договором відповідач отримав 70 000,00 грн. 19.02.2008 року та 79 912,09 грн. 20.02.2008 року, а всього - 149 912,09 грн. кредитних коштів. Повернуто відповідачем було лише 51 112,09 грн.

01.12.2010 року відповідач остаточне погашення боргу по кредиту не здійснив, залишок боргу становить 98 800,00 грн.

Доказів про погашення боргу по кредиту в більшій сумі або про проведення повного розрахунку відповідач суду не надав.

Строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту для відповідача вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 98 800,00 грн. боргу по кредиту.

За розрахунками позивача, відповідач також припустився і прострочення сплати боргу по процентах за користування кредитними коштами, борг по яких становить 22 649,79 грн. ( а.с. 36), оскільки нараховано процентів за період з 19.02.2008 року по 23.06.2011 року було на суму 90 934,84 грн., а сплачено відповідачем лише 68 285,05 грн. Розрахунок процентів зроблено вірно та з урахуванням договірної зміни розміру відсоткової ставки.

За умовами розділу 3 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами відповідачу нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту фактичного повернення коштів позивача на залишок заборгованості по кредиту виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та в році. Сплачувати проценти позичальник повинен не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Доказів проведення повного розрахунку за процентами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 649,79 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок процентів, суд приходить до висновку, що він є математично невірним, а правильним є розрахунок, що наданий у справу позивачем.

У відповідності до п. 10.2. кредитного договору - за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Така умова кредитного договору відповідає ст. 549 ЦК України та положенням ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст.ст. 1,3 якого пеня встановлюється за домовленістю сторін у договорі, однак розмір пені, що сплачується від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (в т.ч. і пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності для стягнення пені - 1 рік згідно положень ст. 258 ЦК України.

Відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність, що приймається судом в силу положень п. 3 ст.267 про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач розрахував пеню по тілу кредиту за період з 31.12.2008 року по 23.06.2011 року (а.с. 36 оборот). З розрахунку вбачається, що періоди розрахунку по кожному рядку не перевищують 6 місяців (180 днів) крім останнього періоду, який склав аж 205 днів.

З урахуванням положень чинного законодавства про обмеження нарахування пені шістьма місяцями та стягненням її за період одного року, за належним розрахунком, пеня по кредиту за кредитним договором № 010/01-2/258/01-08 становить лише 8 968,78 грн.

Розрахунок пені по процентах зроблено вірно та у межах належних строків.

Доказів проведення розрахунку по пені відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідач на користь позивача належить 8 968,78 грн. пені по кредиту та 1 250,80 грн. пені по процентах.

По кредитному договору № 010/02-2/258/02-08 від 14.04.2008 року.

Між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 010/02-2/258/02-08, (а.с.18, далі Кредитний договір) згідно умов якого Кредитор відкрив Позичальнику невідновлювану кредитну лінію у сумі 200 000,00 грн. зі строком користування до 13 квітня 2009 року включно зі сплатою 20 % річних та погашенням відповідно до графіку погашення (п. 3.7.).

05 та 26 березня 2009 року до даного кредитного договору були укладені два договори про зміни № 1 (а.с. 22,23), згідно умов яких строк повернення кредитних коштів продовжений до 01 грудня 2009 року, а також збільшена процентна ставка за користування кредитом до 28 % річних та складений новий графік повернення кредитних коштів (п. 3.7.).

30 червня 2009 року був укладений також договір про зміни № 2 (а.с. 24), згідно умов якого був встановлений новий графік повернення кредитних коштів (п. 3.7.), а кінцевий строк кредитування встановлений 01.12.2010 року.

29 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду № 3 (а.с. 25), згідно умов якої відповідачу було встановлено кредитні канікули строком з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2010 року, а з 01.03.2010 року відповідач згідно графіка до цієї додаткової угоди сплачує позивачу по 14 865,00 грн. на погашення боргу по кредиту.

29 вересня 2009 року сторонами було укладено додаток № 1 до додаткової угоди № 1 ( а.с. 26), за яким встановлено новий графік погашення боргу із щомісячним платежем 14 865,00 грн.

30 червня 2010 року було укладено додаткову угоду № 4 (а.с. 28), згідно умов якої сторони домовилися про нові кредитні канікули з 30.06.2010 року по 30.09.2010 року та домовилися про щомісячний розмір погашення залишку боргу по кредиту в сумі 40 546,50 грн., графік по сплаті яких закріплено додатком № 1 до додаткової угоди № 4 від 30.06.2010 року ( а.с. 30).

Укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 1054 ЦК України, якою визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Кредитний договір підписано відповідачем як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що вбачається із визначення позичальника, який має свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 774/3 від 06.12.1993 року та п. 4.1. Кредитного договору про те, що позичальник гарантує, що він є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, зареєстрованим та існуючим згідно чинного законодавства України.

За умовами п. 1.2. кредитного договору, кредит відповідачу видано для поповнення обігових коштів.

З урахуванням змін до кредитного договору, кредитні кошти видані відповідачу під 20% річних, а договором про зміни № 1 від 05.03.2009 року відсоткова ставка збільшена до 28% річних.

За розрахунками позивача (а.с. 37), за даним кредитним договором відповідач отримав 161 639,48 грн. кредитних коштів кількома платежами. Повернуто відповідачем було лише 82 000,00 грн.

01.12.2010 року відповідач остаточне погашення боргу по кредиту не здійснив, залишок боргу становить 79 639,48 грн. (161 639,48-82000,00).

Доказів про погашення боргу по кредиту в більшій сумі або про проведення повного розрахунку відповідач суду не надав.

Строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту для відповідача вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 79 639,48 грн. боргу по кредиту.

За розрахунками позивача, відповідач також припустився і прострочення сплати боргу по процентах за користування кредитними коштами, борг по яких становить 22 042,07 грн. ( а.с. 37), оскільки нараховано процентів за період з 18.04.2008 року по 23.06.2011 року було на суму 115 539,09 грн., а сплачено відповідачем лише 89 497,02 грн. Розрахунок процентів зроблено вірно та з урахуванням договірної зміни розміру відсоткової ставки.

За умовами розділу 3 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами відповідачу нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту фактичного повернення коштів позивача на залишок заборгованості по кредиту виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та в році. Сплачувати проценти позичальник повинен не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Доказів проведення повного розрахунку за процентами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 042,07 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок процентів, суд приходить до висновку, що він є математично невірним, а правильним є розрахунок, що наданий у справу позивачем.

У відповідності до п. 10.2. кредитного договору - за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Така умова кредитного договору відповідає ст. 549 ЦК України та положенням ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст.ст. 1,3 якого пеня встановлюється за домовленістю сторін у договорі, однак розмір пені, що сплачується від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності для стягнення пені - 1 рік згідно положень ст. 258 ЦК України.

Відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність, що приймається судом в силу положень п. 3 ст.267 про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач розрахував пеню по тілу кредиту за період з 28.02.2009 року по 23.06.2011 року (а.с. 37 оборот). З розрахунку вбачається, що періоди розрахунку по кожному рядку не перевищують 6 місяців.

З урахуванням положень чинного законодавства про обмеження стягнення пені строком позовної давності в один рік, за належним розрахунком, пеня по кредиту за кредитним договором № 010/01-2/258/02-08 становить лише 10 190,22 грн.

Розрахунок пені по процентах зроблено вірно та у межах належних строків.

Доказів проведення розрахунку по пені відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідач на користь позивача належить 10 190,22 грн. пені по кредиту та 1 336,14 грн. пені по процентах.

Доказів того, що пеня по процентах нараховувалася позивачем в періоди, коли відповідач повністю сплачував проценти за обома кредитними договорами, відповідач не підтвердив жодними доказами і первинними документами. Від складення спільного акту звірки розрахунків ( ухвала від 05.09.2011 року) відповідач ухилився. Правомірність позовних вимог доведена матеріалами справи.

Оскільки строки виконання зобов'язань за обома кредитними договорами вже є такими, що настали, борг за позовними вимогами не погашено, то до стягнення з відповідача на користь позивача у примусовому порядку підлягають лише:

По кредитному договору № 010/02-2/258/01-08 від 18.02.2008 року -- 98 800,00 грн. боргу по кредиту, 22 649,79 грн. боргу по процентах, 8 968,78 грн. пені по кредиту, 1250,80 грн. пені по процентах.

По кредитному договору № 010/02-2/258/02-08 від 14.04.2008 року -- 79 639,48 грн. боргу по кредиту, 22 042,07 грн. боргу по процентах, 10 190,22 грн. пені по кредиту та 1336,14 грн. пені по процентах.

Загальна сума стягнення становить 244 877,28 грн.

В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності та перевищення шестимісячного терміну нарахування пені по кредиту.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача. пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягають стягненню державне мито в сумі 2 448,78 грн. та 225,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції, ідентифікаційний код 21366225, м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, МФО 354411 :

По кредитному договору № 010/02-2/258/01-08 від 18.02.2008 року -- 98 800,00 грн. боргу по кредиту, 22 649,79 грн. боргу по процентах, 8 968,78 грн. пені по кредиту, 1 250,80 грн. пені по процентах.

По кредитному договору № 010/02-2/258/02-08 від 14.04.2008 року -- 79 639,48 грн. боргу по кредиту, 22 042,07 грн. боргу по процентах, 10 190,22 грн. пені по кредиту та 1 336,14 грн. пені по процентах,

а також 2 448,78 грн. державного мита та 225,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 21 вересня 2011 року.