Рішення № 18590399, 22.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 рокуСправа № 16/5026/1401/2011

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю у справі;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю у справі;

від третьої особи (позичальник ОСОБА_3.): не з'явилась ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Славутич" про стягнення 1 741 194,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, як із іпотекодавця, за позичальника ОСОБА_3, 1 741 194,59 грн. кредитної заборгованості, що складається з 1 186 376,65 грн. заборгованості за кредитом, 407 740,41 грн. заборгованості за відсотками, 67 267,21 грн. пені по кредиту та 79 810,32 грн. пені по відсоткам, шляхом звернення стягнення на майно згідно із договором іпотеки № 014/02-44/1678-07 від 21.11.2007 року, укладеним між сторонами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю та просить відстрочити виконання рішення на один місяць для активізації господарської діяльності і відшукання коштів для погашення боргу в добровільному порядку без звернення стягнення на майно.

Представник третьої особи в жодне засідання не з'явився, доказів проведення повного розрахунку із позивачем за позовними вимогами суду не надано. Явка третьої особи обов'язковою не визнавалася.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України сторони по справі повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

21.11.2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 (далі - Третя особа, Позичальник) було укладено кредитний договір № 014/02-44/1678-07 (а.с. 8-14, далі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого Позивач надав Позичальнику кредит на умовах забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування в розмірі 1 350 000,00 грн. строком по 20.11.2013 р. включно зі сплатою 12,75 % річних.

30.07.2008 року до Кредитного договору було укладено Договір про зміни № 1, відповідно до умов якого було встановлено відсоткову ставку за кредитом в розмірі 17 % річних (а.с. 15).

09.01.2009 р. до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої було встановлено новий графік повернення кредитних коштів (а.с. 16 з оборотом) до 20.11.2013 року.

Сторонами в п. 1.7.1. Кредитного договору погоджено, що Банк здійснює видачу кредиту Позичальнику однією сумою чи траншами згідно Кредитною/ними заявкою/ами Позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника в банку.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок.

Заперечень з приводу неотримання кредиту Позичальник суду не надав.

Доказів недійсності кредитного договору сторонами у справі не надано. Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за кредитним договором банк видає позичальнику кредит на умовах договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за нього проценти. Кредитний договір сторонами виконувався.

У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.

Відповідно п. 1.4.1.3. Кредитного договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 1.5. цього Договору - проценти погашаються разом із погашенням частини боргу по кредиту згідно погодженого сторонами графіку (сума процентів включена у суму щомісячного погашення боргу по кредиту).

Відповідно до п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 та ст. 551 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється угодою сторін, але при сплаті пеня не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

За правилами ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення зобов'язання припиняється через шість місяців з моменту, коли зобов'язання повинно бути виконано.

За доводами представника позивача, третя особа по справі допустила порушення своїх кредитних зобов'язань, що дає право позивачу вимагати дострокового повернення боргу по кредиту.

У відповідності до розділу 1.9. кредитного договору, банк має право вимогами дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором, або умов договору іпотеки чи поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено боржником протягом 30 календарних днів з дня одержання позичальником відповідної вимоги банку.

Дана умова договору відповідає ч. 2 ст. 1050 ЦК України, за умовами якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів), при наявності права на пред"явлення позову, для звернення до суду немає потреби у спеціальному направленні вимоги чи пропозиції позичальнику про дострокове погашення боргу.

За доводами та розрахунками позивача (а.с. 17 з оборотом), станом на 24.05.2011 року за Позичальником рахується заборгованість в розмірі 1 741 194, 59 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 1 186 376,65 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 407 740,41 грн. з період з 21.11.2007 року по 24.05.2011 року, пеня по процентах в розмірі 67 267,21 грн. за період з 05.03.2009 року по 24.05.2011 року та пеня по кредиту в розмірі 79 810,32 грн. за період з 27.11.2008 року по 24.05.2011 року.

Спору по розрахунках позовних вимог між сторонами та третьою особою по справі немає. Розрахунки зроблено вірно та у відповідності до обставин справи.

Клопотань про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені з боку учасників процесу суду не подано.

Доказів про проведення розрахунку за кредитом, процентами та пенею відповідачем та третьою особою у справу не надано, а тому вказані суми боргу належать до примусового стягнення у повному об'ємі.

Розрахунки зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору.

21.11.2007 року між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Славутич" був укладений договір іпотеки № 014/02-44/1678-07 (а.с. 18-20, далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Відповідач (далі - Іпотекодавець) передав Позивачу в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю торгівельного комплексу "Славутич", що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 78-а, площею 421,4 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 658121 від 11.10.2006 року, виданого Виконавчим комітетом Смілянської міської ради.

Даний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства і посвідчений нотаріально. Доказів недійсності договору іпотеки сторонами у справу не надано.

За змістом Договору іпотеки, ним забезпечується виконання третьою особою по справі Кредитного договору № 014/02-44/1678-07 від 21.11.2007 року з урахуванням всіх платежів за договором ( п. 1.1.).

У відповідності до п. 6.3 Договору іпотеки Позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Дане положення передбачене в ч.1 ст. 572 ЦК України . Окремим видом застави, відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" , іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до зобов'язань іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. У відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За змістом договору іпотеки та положень Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець відповідає перед позивачем лише шляхом надання майна під звернення на нього стягнення. Стягнення коштів порізно із позичальника чи з іпотекодавця, або спільно із цих осіб, проводиться лише за вибором позивача, що відповідає положенням ст. 543 ЦК України.

Звернення позивач із позовом до інших осіб, які забезпечували виконання третьою особою її зобов'язань, згідно чинного законодавства не є перешкодою для пред'явлення позивачем даного позову.

Як вказано вище, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З метою реалізації права на дострокове стягнення боргу по кредиту, відсотків та пені за кредитним договором, позивачем було направлено позичальнику і відповідачу вимоги про усунення порушень (а.с. 38-39) від 22.09.2009 року № 09-03/06-461 та від 22.09.2009 року № 09-03/06-460, якими банк заявив про своє право дострокового стягнення боргу та вимагав від позичальника та від відповідача по справі виконати прострочені зобов'язання.

Вимоги банку позичальником та відповідачем були залишені без задоволення, з чого і виник спір.

Вимога про дострокове повернення боргу по кредиту є правомірною, підтверджується фактами прострочення Позичальником сплати чергових платежів по кредиту, процентів та пені, доказів проведення повного розрахунку за кредитом позичальник суду не надав, а тому до стягнення належить 1 186 376,65 грн. заборгованості за кредитом, 407 740,41 грн. заборгованості за відсотками, 67 267,21 грн. пені по процентах та 79 810,32 грн. пені по кредиту, а всього - 1 741 194,59 грн.

Заперечень проти розрахунків Позивача, проти існування боргу Позичальника перед банком чи доказів про повну сплату боргу за позовними вимогами, учасниками процесу у справу не надано.

Таким чином, враховуючи наявні факти прострочення Позичальником сплати боргу по кредиту, відсотках та пені, вимоги Позивача до Позичальника про стягнення кредитної заборгованості позичальника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірними та підлягають до повного задоволення.

Суму боргу за позовними вимогами у розмірі 1 741 194,59 грн. позичальника ОСОБА_3 по кредитному договору №014/02-44/1678-07 від 21.11.2007 року слід стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю торгівельного комплексу "Славутич" літ. А-1 а''''''-1, a'''-1, a'''''-1, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 78-а, площею 421,4 кв.м., що належить відповідачу на праві власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 658121 від 11.10.2006 року виданого Виконавчим комітетом Смілянської міської ради.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Повністю визнавши позовні вимоги, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на один місяць, що дасть змогу відповідачу віднайти кошти для погашення боргу та уникнути звернення стягнення на майно.

Враховуючи пояснення сторін про те, що майно, на яке позивач просить звернути стягнення, використовується відповідачем у господарській діяльності та відповідач має можливість за рахунок укладення господарських договорів її розширювати і спрямовувати кошти на погашення боргу перед позивачем, а також враховуючи спеціальну домовленість сторін з цього приводу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання судового рішення до 01 листопада 2011 року, що не порушить прав позивача на задоволення його позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути також 17 411,94 грн. державного мита та 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлової будівлі торгівельного комплексу "Славутич" літ. А-1 а''''''-1, a'''-1, a'''''-1, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 78-а, площею 421,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Славутич", стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Славутич", ідентифікаційний код 14207408, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ленінградська, 68 заборгованість позичальника ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Черкаська область, АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідентифікаційний код 21366225, м. Черкаси, вул. Гоголя, 224 - 1 186 376,65 грн. заборгованості за кредитом, 407 740,41 грн. заборгованості за відсотками, 67 267,21 грн. пені по відсотках та 79 810,32 грн. пені по кредиту, 17 411,94 грн. державного мита та 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання судового рішення до 01 листопада 2011 року.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 27 вересня 2011 року.