Рішення № 18590266, 22.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2011 р.Справа №18/2132/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар", вул. Островського 57, м. Полтава, Полтавська область, 36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аммон", Англійський проспект 60, м.Санкт - Петербург,190121

про стягнення грошових коштів

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дяченко С.В., Дяченко О.І. - директор;

від відповідача: відсутні.

В судовому засіданні 22.09.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 1328099,14рос. руб., пені в сумі 31644,66рос. руб. та штрафу в розмірі 138372,32 рос.руб.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову, повідомили про часткову оплату відповідачем суми боргу та підтримали позовні вимоги в сумі1 316 099,14 рос. рублів основного боргу, 31 644,66 рос. рублів пені та 138 372,32 рос. рублів штрафу.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник вдруге в судове засідання не з'явився. Відповідач належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.

В матеріалах справи знаходиться лист (наданий позивачем) вих. № 139/а-04 від 12.08.2011р., в якому відповідач повідомив про отримання ухвали суду від 26.07.2011 року на українській мові, просив суд забезпечити здійснення судочинства російською мовою.

Як свідчить лист, відповідача №145/а від 14.09.2011 року, ним отримано нотаріальні переклади позовної заяви та ухвал суду на російську мову (арк. справи 72).

У відповідності до ст. 12. Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. З метою гарантування відповідачу його прав суд зобов'язав позивача направити відповідачу нотаріально засвідчений переклад ухвали суду та позовної заяви російською мовою, докази такого направлення та вручення відповідачу ухвали надати суду, що було виконано позивачем і підтверджується матеріалами справи, зокрема, декларацію Кур'єрської Служби Доставки № 3632658 від 01.09.2011 р. з відміткою про вручення від 05.09.2011 р., описом поштового відправлення № 3632658 від 01.09.2011 р. з відміткою про вручення від 05.09.2011 р., якими доставлені відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Аммон” нотаріально засвідчений переклад ухвали суду та позовної заяви російською мовою;рахунок № 87 (який є актом виконаних робіт) від 25.08.2011 р. приватного нотаріуса ОСОБА_3 про вчинення перекладу документів; листом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аммон” на адресу Господарського суду Полтавської області від 14.09.2011 р. за № 145/а-04 про отримання ухвали суду та позовної заяви українською та російською мовою з нотаріальним посвідченням перекладу; лист Товариства з обмеженою відповідальністю “Аммон” Господарського суду Полтавської області від 15.09.2011 р. за № 146/а-04 про виконання ухвали суду.

Крім того, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, подачі заперечень та з'явитись для участі в судовому засіданні, однак наданими правами відповідач не скористався.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Полтавської області, відповідними відмітками на копіях ухвал, наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив:

1 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Солар” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аммон” (відповідач, покупець) укладено договір № 04/09/АПпи поставки діаграмної продукції та додаткові угоди до нього (арк. справи 9-11). Відповідно до умов договору № 04/09/АПпи ТОВ “Солар” здійснило на адресу ТОВ “Аммон” шість поставок стрічки реєстраційної, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 806000003/9/005979 від 17.07.2009 р. на суму 369177,95 грн. або 1513413,92 рос. руб.; вантажно-митною декларацією № 806000003/9/007223 від 28.08.2009 р. на суму 230869,06 грн. або 914369,12 рос. руб.; вантажно-митною декларацією № 806000010/2010/006722 від 08.07.2010 р. на суму 213873,80 грн. або 840996,41 рос. руб.; вантажно-митною декларацією № 806000010/2010/010719 від 03.11.2010 р. на суму 411261,41 грн. або 1599305,50 рос. руб.; вантажно-митною декларацією № 806000010/2011/001313 від 11.02.2011 р. на суму 382387,18 грн. або 1412899,71 рос. руб.; вантажно-митною декларацією № 806000010/2011/002508 від 11.03.2011 р. на суму 186160,69 грн. або 667099,14 рос. руб. (арк. справи 15-22).

Згідно умов договору ( п. 4.3. договору) оплата товару здійснюється по факту поставки товару в наступному порядку: 100 % - на протязі 50 днів з моменту оформлення експортної митної декларації; сторони можуть змінювати умови оплати шляхом їх узгодження в замовленнях-специфікаціях на поставку певної партії товару, що не було дотримано відповідачем, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі станом на 26 липня 2011 р. (час звернення до суду) сума основного боргу складала 1328099,14 рос. рублів., яку і просив стягнути позивач. Також позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 31644,66рос. руб. та штраф в розмірі 138372,32 рос. рублів.

Верховною Радою України 19.12.1992 р. було ратифіковано "Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі Угода), яка регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними (ст. 1 Угоди).

Зі змісту позову і доданих доказів випливає, що вимога про стягнення заборгованості предявлена відповідачу, який є нерезидентом, підприємством, що зареєстроване і знаходиться на території Російської Федерації. В даному випадку процесуальною нормою, що встановлює правило визначення підсудності, є ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка ратифікована Україною 19.12.1992 р.

Відповідно до п. 8.1.2. розділу 8 додаткової угоди № 5 від 01.07.2011 року до договору № 04/09/АПпи між позивачем та відповідачем спори вирішуються в господарському суді Полтавської області із застосуванням матеріального права України із дотриманням претензійного порядку врегулювання розбіжностей (арк. справи 12).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, взяті на себе зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, а саме - поставка по експортній вантажній митній декларації № 806000010/2011/001313 від 11.02.11 р., рахунку № 5 від 09.02.11 р. заборгованість складає 661000,00 рос.руб., - термін оплати згідно договору та замовленню-специфікації № 5 від 02.02.2011 р. сплинув 16.04.11 р., поставка по експортній вантажній митній декларації № 806000010/2011/002508 від 11.03.11 р.. рахунку № 9 від 10.03.11 р. заборгованість складає 667099,14 рос.руб. - термін оплати згідно Договору та замовленню-специфікації № 7 від 01.03.2011 р. сплинув 29.04.11 р.

Направлену позивачем на адресу відповідача претензію від 09.06.2011 року відповідач залишив без задоволення ( арк. справи 27).

У відповіді на претензію від 15.07.2011 року відповідач не заперечував проти суми боргу, несплату пояснював вилученням продукції та документів органами правопорядку (арк. справи 30).

Таким чином, сума основного боргу станом на 26.07.2011 року становила 1 328 099,14 рос. рублів, що також підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами станом на 15.07 2011 року та 18.08.2011 року (арк. справи 14,81).

Після порушення провадження у справі, відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 12000 рос.руб., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (арк. справи 59-60,83-85).

В цій частині позову відсутній предмет спору, а тому провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору (п.11 ст. 80 ГПК України). Але оскільки сплата відбулася після порушення провадження у справі, то оплата державного мита та судових витрат в цій частині покладається на відповідача.

Отже, сума основного боргу, що підлягає стягненню становить 1 316 099,14 рос. рублів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Умовами договору № 04/09/АПпи (п.6.2) сторони погодили нарахування пені за порушення строків оплати за поставлений товар, а також у випадку прострочки понад 10 днів додаткове нарахування штрафу.

Враховуючи викладене позивачем правомірно нараховано штрафні санкції у вигляді пені в сумі 31644,66ро. руб. та штрафу в розмірі 138372,32 рос.руб.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 316 099,14 рос. рублів основного боргу, 31 644,66 рос. рублів пені та 138 372,32 рос. рублів штрафу обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі матеріалів справи та керуючись 22,33,43,49,75, п. 11 ст.80, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аммон" ( Англійський проспект 60, м.Санкт - Петербург,190121, Росія, п/р 40702810335000002676 в рос. рублях в ВАТ "Банк Санкт-Петербург", к/р 30101810900000000790, БИК 044030790, ОГРН 1057812670410, ІПН 7839322724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар" ( вул. Островського 57, м. Полтава, Полтавська область, 36014, п/р (мультивалютний) №260024558 в ПАТ "Полтава-банк" МФО 331489, код ЄДРПОУ 32544823) 1 316 099,14 рос. рублів основного боргу, 31 644,66 рос. рублів пені та 138 372,32 рос. рублів штрафу, 14981,16 рос. рублів витрат по сплаті державного мита та 236 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в іншій частині позовних вимог.

4. Копії рішення направити сторонам. Зобов"язати позивача направити відповідачу нотаріально посвідчений переклад рішення суду у даній справі на російську мову.

СуддяТимощенко О.М.

повне рішення складено 23.09.2011 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією