Рішення № 18589829, 29.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/15329.09.11

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна "

ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 120,98 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №0315 від 16.05.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_2. (дов. №85D/2011 від 11.03.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна " (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 4120,98 грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача - громадянці ОСОБА_3.було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху громадянином ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № ВВ/3859418.

Позовні вимоги мотивовані положеннями ст. ст. 261, 993, 1187, 1188 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. 27 ЗУ “Про страхування”, положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/153, розгляд справи призначено на 10.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 року розгляд справи відкладено на 29.09.2011р., у звязку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду та необхідністю витребування доказів по справі. Накладено штраф на відповідача у розмірі 170,00 грн. за ненадання витребуваних судом документів відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України. В порядку п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України витребувано у Моторно (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) копію полісу №ВВ/3859418 (за наявності) та інформацію щодо наявності страхового полісу, яким було застраховано обовязкову цивільно-правову відповідальність на автомобіль ГАЗ, д/н НОМЕР_1 станом на 17.04.2008р.

22.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов лист та витребувані ухвалою суду документи.

В судове засідання 29.09.2011 року представники сторін зявились.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.09.2007 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір страхування транспортних засобів №005944.

Предметом договору є страхування автомобіля марки “Шевроле”, державний номер НОМЕР_2, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі. Відповідно до умов Договору, вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, зокрема, на випадок знищення, пошкодження або втрати внаслідок ДТП.

17 квітня 2008 року в м. Львів на перехресті вулиць Пасічної та Зеленої сталося ДТП за участю автомобіля “ГАЗ” державний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_4 та автомобіля “Шевроле” державний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_5

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11.06.2008р. встановлено, що ОСОБА_4, 17.04.2008р. керуючи автомобілем “ГАЗ” д.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5., що спричинило пошкодження транспортних засобів, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

18.04.2008 року Страхувальник звернувся до позивача з Заявою про настання страхового випадку по договору страхування № 005944.

25.06.2008 року позивач на підставі Страхового акту №FA.005944.L01.01 від 187.06.2008 року, розрахунку суми страхового відшкодування до акту та Звіту про оцінку вартості майнової шкоди здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника у розмірі 4120, 98 грн. (на підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано належним чином засвідчену копію платіжного доручення №7869 від 25.06.2008р. на суму 4120, 98 грн.).

Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником особи, винної у спричиненні збитку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону “Про страхування” від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Цивільно-правова відповідальність ВАТ «Концерн Хлібпром»як власника автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована за договором (полісом), укладеним з відповідачем на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (поліс обов'язкового страхування № ВВ/3859418) (тип договору 1-й). Строк дії полісу з 01.12.2007р. по 30.11.2008р. (п. 3).

Полісом № ВВ/3859418 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем предявлені вимоги про стягнення з відповідача 4120,98 грн. страхового відшкодування.

Умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №ВВ/3859418 встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 4120,98 грн. підлягає перерахунку, враховуючи розмір франшизи за полісом №ВВ/3859418, а саме: 4120,98 510,00 = 3610, 98 грн. (сума, що підлягає відшкодуванню).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в порядку виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3610,98 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48-А; код ЄДРПОУ 20113829) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 42; код ЄДРПОУ 20782312) 3610 (три тисячі шістсот десять) грн. 98 коп. шкоди в порядку регресу, 72 (сімдесят дві) грн. 22 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 66 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 03.10.2011 року