Рішення № 18589743, 06.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2011 р.Справа № 8/5007/86/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Давидюка В.К.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - дов. №17 від 21.02.11р.

від відповідача ОСОБА_2. - дов. №03/3737 від 01.06.11р.

Розглянув справу за позовом Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (м.Бровари Київської області)

до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства СКОП'Є (с.Сусли Новоград-Волинського району Житомирської області)

про стягнення 157607,68 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 157607,68 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №25/03/11 від 25.03.11р., з яких 151894,66 грн. - сума основного боргу, 636,70 грн. - 3% річних, 1822,74 грн. - інфляційні та 3253,58 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду основний борг в сумі 151894,66 грн. визнав. Проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечував.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №25/03/11 від 25.03.11р., накладні, протокол взаємозаліку, банківські виписки, довіреність, претензію, акт звірки взаємних розрахунків, свідоцтва про державну реєстрацію, статути, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.11р. між сторонами був укладений договір поставки №25/03/11 від 25.03.11р. (а.с.6-9), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується постачати товар (емульсію бітумну катіонну) відповідачу (покупцю) окремими партіями згідно наданих письмових заявок покупця, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити даний товар на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, ціна однієї тони бітумної емульсії становить 4950,00 грн. (з ПДВ).

Валютою договору є гривня України. Загальна сума цього договору складає 9900000,00 грн. (п.2.2 договору).

Як передбачено п.3.1 даного договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом попередньої оплати грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 1549165,00 грн., що підтверджується накладними та довіреністю, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-19, 26-27).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, розрахувавшись з позивачем на суму 1397270,34 грн., про що свідчать банківські виписки та протокол взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (а.с.20-25).

Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 151894,66 грн. (1549165,00 грн. - 1397270,34 грн.).

19.07.11р. позивач направив відповідачеві письмову вимогу (претензію) №151 від 19.07.11р. з вимогою сплатити суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.28).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 151894,66 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 636,70 грн. 3% річних, 1822,74 грн. інфляційних та 3253,58 грн. пені.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати товару з дня отримання товару.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України)

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що інфляційні, 3% річних та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків та в судовому засіданні суму боргу визнав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерне товариство Скоп'є, 11775, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Сусли, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 33864982

на користь Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Кутузова, 2-А, код ЄДРПОУ 31256895

- 151894,66 грн. - основного боргу;

- 636,70 грн. - 3% річних;

- 1822,74 грн. - інфляційних;

- 3253,58 грн. - пені;

- 1576,08 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання:

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >