Рішення № 18586337, 07.09.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-2366/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2011 р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Шумко А.В.

при секретарі Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

07.02.2011р. ОСОБА_1 пред»явила в суді позов до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі Виконавча дирекція ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що з 11.06.2010р. працювала начальником відділу кадрів Виконавчої дирекції. 04.02.2011р. її було звільнено з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов»язків, яке, згідно наказу про звільнення, полягало у вчиненні неправомірних дій щодо звільнення з роботи першого заступника директора Виконавчої дирекції ОСОБА_2, зіпсуванні його трудової книжки. Вважає звільнення з роботи незаконним, посилаючись на те, що вона, як начальник відділу кадрів не є керівником відокремленого структурного підрозділу, тому не може бути звільнена з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України. Крім того, не допускала грубого порушення трудових обов»язків. Просила зобов»язати відповідача поновити її на роботі з 05.02.2011р. на посаді начальника відділу кадрів або на будь-якій іншій посаді в разі реорганізації структури відповідача; зобов»язати відповідача виплатити компенсацію за весь період вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати; зобов»язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

В подальшому позивачка збільшила та уточнила позовні вимоги. Просила: поновити її з 05.02.2011р. на роботі у Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаді начальника відділу кадрів; стягнути з відповідача: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2011р. до 05.09.2011р. (по час розгляду справи судом за сім повних місяців), в загальному розмірі 40926,62 грн, виходячи з середньомісячного заробітку, згідно довідки відповідача, в сумі 5846,66грн; матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 6161,00 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 6161,00 грн та у відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн.

Пояснила, що працювала у відповідача начальником відділу кадрів під керівництвом директора Виконавчої дирекції ОСОБА_3 Начальником юридичного управління, заступником директора та директором Виконавчої дирекції ОСОБА_3 були підготовлені накази про звільнення ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України. Трудова книжка ОСОБА_2 постійно знаходилась в директора ОСОБА_3 і була передана їй лише для внесення відповідних записів про звільнення. Вона, як начальник відділу кадрів внесла відповідні записи наказів в трудову книжку ОСОБА_2 В подальшому накази про звільнення ОСОБА_2 ОСОБА_3 були анульовані, про що вона внесла записи в його трудову книжку.

Після звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення 07.10.2010р. ОСОБА_2 виконуючим обов»язки директора Виконавчої дирекції, останній почав змушувати її подати заяву про звільнення за власним бажанням, посилаючись на те, що на її посаду в нього є свій кандидат, погрожував в разі її відмови дати доручення, яке вона не зможе виконати, та звільнити її з роботи за статтею. 14.10.2010р. ОСОБА_2 наказав їй негайно звільнитись, на що вона, будучи емоційно пригніченою, написала заяву про надання відпустки з 15.10.2011р. на 12днів, та на звільнення з 26.10.2010р. за згодою сторін. Під час перебування її в кабінеті ОСОБА_2, йому принесли наказ про її звільнення, і він оголосив, що її звільнено за статтею та попросив залишити приміщення. Через підвищений тиск та стресовий стан вона не змогла прочитати наказ, вибігла з кабінету та пішла до лікарні. Після закінчення тимчасової непрацездатності і виходу на роботу 04.02.2011р. був поновлений наказ про її звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення виконання службових обов»язків. При цьому їй було поставлено в провину зіпсування трудової книжки ОСОБА_2 Зазначила, що згідно посадової інструкції, начальник відділу кадрів не видає накази про звільнення працівників, про що йдеться в наказі №343-к від 14.10.2010р., а лише робить записи в трудові книжки з наказів про звільнення. Якщо звільнення відмінилось, змінились дати, або наказ був анульовано, то згідно «Інструкції про ведення трудових книжок», в трудову книжку вноситься відповідний запис «вважати недійсним», підпис начальника та печатка відділу кадрів.

Трудова книжка ОСОБА_2 через наявність в ній записів про його звільнення та анулювання відповідних наказів не може вважатись «зіпсованою», відповідні записи вона робила згідно своїх посадових обов»язків, і не брала участі у «спробах»звільнення ОСОБА_2, у чому фактично була звинувачена. Крім того, вона повідомила ОСОБА_2 про можливість завести нову трудову книжку, до якої вона особисто може за його попередніми місцями роботи внести відповідні записи, на що він відмовився.

Оскільки в заяві від 14.10.2010р. про надання відпустки вона також просила виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення згідно п.6.1, п.6.2. Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Положення), просила стягнути з відповідача матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати за розрахунковими листками, в сумі 6161,00 грн, а також писала заяву на матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, що передбачено Положенням, тому просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за розрахунковими листками, в сумі 6161,00 грн.

Пояснила, що внаслідок протиправного звільнення з роботи, в неї різко погіршився стан здоров»я, тривала стресова ситуація призвела до депресії, зниження імунітету, загострення хронічних хвороб, головних та серцевого болю, у зв»язку з чим вона неодноразово, по даний час, зверталася до лікарів. Крім того, вона змушена виправдовуватись перед колегами, друзями та рідними в своїй невинуватості, вона постійно перебуває у стресовій ситуації, у зв»язку із відсутністю заробітку та труднощами із пошуком іншої роботи з огляду на її вік (52 роки) та підставу звільнення. Тому вважає, що незаконним звільненням їй будо завдано моральну шкоду, у відшкодування якої просить стягнути 30000,00 грн.

відчуття нею негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, побоюваннями залишитись без засобів існування через відсутність заробітку та труднощі із пошуком іншої роботи - з огляду на її вік та підставу звільнення, та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя пошуку коштів, пошуку через Інтернет можливих варіантів працевлаштування.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити повністю. Посилалась на те, що згідно Положення про відділ кадрів, затвердженого 22.01.2007р. директором Виконавчої дирекції ОСОБА_3, відділ кадрів є структурним підрозділом Виконавчої дирекції, який забезпечує ведення трудових книжок працівників, має окреме приміщення та майно для виконання покладених на відділ функцій, діє як самостійний відділ, не входить до складу будь-якого управління чи департаменту. Начальник відділу кадрів призначається на посаду і звільняється з посади директором Виконавчої дирекції, несе відповідальність за невиконання покладених на відділ кадрів завдань і функцій або неякісне їх виконання (п.3.1, п.5.2 Положення про відділ кадрів).

Позивачку було звільнено із займаної посади наказом від 14.10.2010р. №343-к з 14.10.2010р. у відповідності з п.1 ст.41 КЗпП України, оскільки нею було допущено порушення трудової дисципліни, що полягало у вчиненні неправомірних дій щодо внесення запису до трудової книжки про звільнення з роботи першого заступника директора Виконавчої дирекції ОСОБА_2 Так, позивачка особисто 08.09.2010р. внесла запис до трудової книжки ОСОБА_2 під №15 про звільнення із займаної посади згідно наказу від 08.09.2010р. № 296-к за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України. Пізніше позивачкою було зроблено запис за №16, про недійсність попереднього запису №15. Під час перебування ОСОБА_2 на лікарняному з 20.09.2010р. по 24.09.2010р., позивачка знов внесла запис до його трудової книжки за №17 про звільнення ОСОБА_2 з посади за прогул згідно п.4 ст.40 КЗпП України, з посиланням на наказ від 20.09.2010р. №315-к Виконавчої дирекції. Пізніше позивачка зробила запис в трудовій книжці за №18 про недійсність запису №17.

Всі ці записи були зроблені позивачкою без належних підстав, із перевищенням нею службових повноважень, оскільки зазначені накази про звільнення ОСОБА_2 в його особовій справі відсутні, у Книзі обліку наказів з кадрових питань Виконавчої дирекції за №296-к та №315-к, зареєстровані інші накази; заступника директора Виконавчої дирекції, згідно Статуту Фонду, звільняє з посади правління Фонду, а не директор Виконавчої дирекції. В період з 08.09.2010р. по 20.09.2010р. засідань правління не проводилися та рішень про звільнення ОСОБА_2 не приймалося.

Згідно наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 29.10.2010р. №140-ос у Виконавчій дирекції була створена комісія з проведення перевірки порушень законодавства про працю, якою була здійснена перевірка інформації про факти порушення законодавства при оформленні записів до трудової книжки першого заступника директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 та за результатами складено акт від 05.11.2010р., яким засвідчено факт перевищення службових повноважень позивачкою.

Після проведення комісією перевірки та у звязку із тимчасовою втратою працездатності в день звільнення 14.10.2010р. ОСОБА_1, Виконавчою дирекцією Фонду було видано наказ від 04.02.2011р. №42-к «Про внесення змін до наказу від 14.10.2010р. №343-к «Про звільнення працівника ОСОБА_1», яким змінено дату звільнення позивачки на 04.02.2011р.

Вважала, що звільнення ОСОБА_1 відбулося згідно вимог чинного законодавства, жодних порушень при звільненні позивачки адміністрацією Виконавчої дирекції допущено не було. Крім того, на посаду начальника відділу кадрів в порядку переведення призначено іншу особу, тому, в т.ч. з огляду на зазначену обставину позивачку не може бути поновлено на посаді начальника відділу кадрів. Також зазначила, що відповідач не заперечуватиме проти зміни судом формулювання підстави звільнення.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди заперечила, посилаючись на те, що позивачкою не доведено заподіяння моральної шкоди, не обґрунтовано суму відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти вимог щодо стягнення матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати 6161,00 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати 6161,00грн, посилалась на те, що згідно п.6.1 п.6.3 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.12.2003р №127 (далі Положення), матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може бути надана працівнику Виконавчої дирекції на підставі його заяви та клопотання керівника відповідного структурного підрозділу, та за рішенням директора Виконавчої дирекції. Крім того, матеріальна допомога для оздоровлення виплачується працівникам Виконавчої дирекції лише при наданні щорічної відпустки. ОСОБА_1 не є працівником Виконавчої дирекції, щорічна відпустка їй не надавалась; позивачка не подавала заяв про надання їй матеріальної допомоги та не надала суду доказів подання нею таких заяв; рішення про надання позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань директором Виконавчої дирекції не приймалось. Тому підстави для стягнення такої допомоги з відповідача відсутні.

Третя особа ОСОБА_2 просив розглянути справу за його відсутності, у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 11.06.2010р. працювала начальником відділу кадрів Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Виконавча дирекція).

Наказом від 14.10.2010р. №343-к виконуючого обов»язки директора Виконавчої дирекції ОСОБА_2 (а.с.3) позивачку було звільнено з 14.10.2010р. з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України за допущення порушення трудової дисципліни, яке полягало у вчиненні ОСОБА_1 як начальником відділу кадрів Виконавчої дирекції неправомірних дій щодо звільнення з роботи першого заступника директора Виконавчої дирекції ОСОБА_2

Згідно змісту наказу №343-к від 14.10.2010р., підставою звільнення зазначено: зіпсовану трудову книжку Виконавчої дирекції ОСОБА_2, письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.10.2010р. №№ 264, 266.

У звязку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 (з 14.10.2010р. по 03.02.2011р. включно, а.с.75-78), в.о. директора Виконавчої дирекції ОСОБА_2 04.02.2011р. видано наказ №42-к «Про внесення змін до наказу від 14.10.2010р. №343-к «Про звільнення працівника ОСОБА_1», яким змінено дату звільнення позивачки з посади начальника відділу кадрів Виконавчої дирекції за одноразове грубе порушення трудових обов»язків, п.1 ст.41 КЗпП України, на 04.02.2011р. (а.с.4).

Відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обовязків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р., відокремлений підрозділ юридичної особи філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги а єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

У судовому засіданні встановлено, що згідно Положення про відділ кадрів, затвердженого директором Виконавчої дирекції 22.01.2007р. (а.с. 39-43), а також змісту усних пояснень позивачки та представника відповідача в судовому засіданні, відділ кадрів не є відокремленим підрозділом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не знаходиться поза місцем її знаходження, та не відповідає вище наведеному визначенню відокремленого підрозділу, а є структурним підрозділом Виконавчої дирекції, отже позивачка, обіймаючи посаду начальника відділу кадрів Виконавчої дирекції, не була керівником відокремленого підрозділу, а тому, за змістом п.1 ст.41 КЗпП України, не могла бути звільнена з роботи з відповідної підстави.

Суд ураховує, що дійсно, згідно Положення про відділ кадрів Виконавчої дирекції, затвердженої 22.01.2007р., позивачка, як начальник відділу кадрів несе відповідальність за невиконання покладених на відділ кадрів завдань і функцій або неякісне їх виконання (п.3.1. п.5.2 Положення), в т.ч. ведення трудових книжок відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

З трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що позивачкою до неї внесені записи: №15 про звільнення із займаної посади згідно наказу від 08.09.2010р. №296-к за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України; запис №16 - про недійсність запису №15; запис №17 про звільнення з посади за прогул згідно п.4 ст.40 КЗпП України згідно наказу від 20.09.2010р. №315-к; запис №18 про недійсність запису №17 (а.с. 35-38).

Відповідно 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу; переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.4).

В судовому засіданні позивачкою, відповідно до ст.60 ЦПК України, не надано суду доказів видання директором Виконавчої дирекції наказів №296 №296-к від 08.09.2010р. та №315-к від 20.09.2010р. про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника директора Виконавчої дирекції Фонду за прогул, за п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки під відповідними номерами у вказані дати директором Виконавчої дирекції ОСОБА_3 видано інші накази «Про призначення ОСОБА_4»та «Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_4», відповідно, що стверджується копіями зазначених наказів (а.с. 44, 45) та витягом з Книги обліку наказів з кадрових питань Виконавчої дирекції (а.с.91-96), яку оглянуто в судовому засіданні. Крім того, згідно п. 5.2 частини 1 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 05.06.2001 №9 та п.5.2. Положення про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 05.05.2001р., заступника директора Виконавчої дирекції Фонду, призначає та звільняє з посади Правління Фонду, а не директор Виконавчої дирекції.

Разом з тим, зважаючи на відсутність законодавчого визначення поняття «грубе порушення трудових обов»язків», оцінюючи наслідки відповідного порушення позивачкою трудових обов»язків з точки зору їх суттєвості те, що за змістом п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністрества праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110), при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаною недійсною, на прохання працівника видається «дублікат»трудової книжки без внесення до неї такого запису, тієї обставини, що ОСОБА_1 пропонувала оформити ОСОБА_2 «дублікат»трудової книжки, що не заперечено представником відповідача та третьою особою, суд вважає, що внесення позивачкою до трудової книжки ОСОБА_2 записів за №15 та №17 про звільнення його з посади згідно наказів №296 №296-к від 08.09.2010р. та №315-к від 20.09.2010р. за та записів під №16 та №17 про недійсність відповідних записів про звільнення не може вважатись грубим порушенням позивачкою трудових обов»язків.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовій спір.

За наведених вище обставин позовні вимоги щодо поновлення позивачки на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позивачка, згідно ч.1 ст.235 КЗпП України, підлягає поновленню на роботі у Виконавчій дирекції на посаді начальника відділу кадрів з 05.02.2011р.

Та обставина, що на посаду начальника відділу кадрів в порядку переведення призначено іншу особу, за змістом зазначеної норми закону, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а також не може бути підставою зміни формулювання звільнення позивачки, оскільки відповідна вимога ОСОБА_1 не заявлялась.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв»язку із задоволенням позову в частині поновлення на роботі, на користь позивачки з відповідача, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 05.02.2010р.

Позивачка просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 05.02.2011р. до 05.09.2011р. (по час розгляду справи судом за сім повних місяців), виходячи з середньомісячного заробітку в сумі 5846,66грн, згідно довідки відповідача від 23.03.2011р. (а.с.90).

Т.ч. з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 40 926,62 грн (5846,66 грн х 7 міс).

Крім того, суд вважає такими, що, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, підлягають частковому задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконне звільнення позивачки, призвело до її моральних страждань відчуття нею негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, побоюваннями залишитись без засобів існування через відсутність заробітку та труднощі із пошуком іншої роботи - з огляду на її вік 52роки, та підставу звільнення, та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя пошуку коштів, пошуку через Інтернет можливих варіантів працевлаштування.

Позивачкою в судовому засіданні не було обґрунтовано визначений нею в розмірі 30000,00 грн розмір відшкодування моральної шкоди, тому суд визначає його в сумі 5000,00грн, виходячи з глибини та тривалості моральних страждань позивачки, істотності додаткових зусиль для організації нею свого життя.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 6161,00 грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 6161,00 грн, то такі позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду від 25.12.2003р. №127 (далі Положення №127, а.с. 128-134), матеріальна допомога для оздоровлення працівникам Фонду виплачується при наданні щорічної відпустки на підставі відповідної заяви працівника (п.6.2). Позивачці щорічна відпустка не надавалася, отже підстави для виплати позивачці матеріальної допомоги для оздоровлення відсутні.

Згідно п.6.3 Положення №127, рішення про надання матеріальної допомоги працівникам Виконавчої дирекції приймає директор Виконавчої дирекції Фонду на підставі заяви працівника та клопотання керівника відповідного структурного підрозділу. Позивачкою відповідно до ст.60 ЦПК України в судовому засіданні не надано доказів подання нею заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, рішення директором Виконавчої дирекції Фонду про надання ОСОБА_1 такої допомоги не приймалось. Отже підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині відсутні.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України, ст.367 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі позивачки та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення середнього заробітку за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в сумі 417,77 грн (409,27 грн у зв»язку із задоволенням вимог майнового характеру та 8,50 грн щодо вимог про відшкодування моральної шкоди) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110), ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», керуючись ст.ст. 10, 11, 5760, 73, 88, 212215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаді начальника відділу кадрів, з 05.02.2011р.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, 28; р/р 256093014424 в АБ«Національні інвестиції»м.Києва, МФО 300498, Код ЄДРПОУ25885944) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: 03028, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40 926 (сорок тисяч дев»ятьсот двадцять шість) грн 62 коп та у відшкодування моральної шкоди 5000 (п»ять тисяч) грн 00 коп, а всього 45 926 (сорок п«ять тисяч дев»ятьсот двадцять шість) грн 62 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь держави судовий збір в сумі 417 (чотириста сімнадцять) грн 77 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :